Постанова № 27011238, 22.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12563/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Гавриленкова Д.Ю.- на підставі довіреності,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 942,17 грн., -

встановив:

24 вересня 2012 року Маріупольський міський центр зайнятості - робочий орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, (далі - Позивач або Центр зайнятості), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з Відповідача виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю) в сумі 942,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 24 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Відповідачу був наданий статус безробітного, призначене і фактично виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття. При розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за результатами звіряння даних з органами Державної податкової служби Позивачем встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу про прийняття на роботу від 24 липня 2009 року була прийнята на посаду продавця з 27 липня 2009 року та звільнена з роботи відповідно до наказу від 30 липня 2009 року з 31 липня 2009 року, одночасно перебуваючи на обліку в Центрі зайнятості і отримуючи допомогу по безробіттю.

За відсутності правових підстав в період з 27 липня по 8 вересня 2009 року Відповідач отримала допомогу по безробіттю в сумі 942,17 грн.

Центром зайнятості були вжиті заходи, спрямовані на стягнення вказаної суми в позасудовому порядку, проте станом на 24 вересня 2012 року безпідставно отримана допомога по безробіттю Відповідачем повернута не була.

Посилаючись на порушення ОСОБА_2 вимог законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Центр зайнятості просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовні й заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що на час розгляду справи безпідставно отримана допомога по безробіттю в сумі 942,17 грн. Відповідачем не повернута.

В судовому засіданні Відповідач заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила у задоволенні позову відмовити та пояснила, що вона зверталася із заявою про працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», однак фактично до виконання трудових обов'язків не приступила, ніякого доходу не отримувала, відповідні записи до її трудової книжки внесені не були, тому вважає вимоги Позивача безпідставними.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

24 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання про її працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю. Відповідач зазначила, що на час звернення до Центру зайнятості не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства. Крім того, ОСОБА_2 підтвердила особистим підписом, що в разі подання до Центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Зазначені обставини встановлені на підставі заяви Відповідача та даних персональної картки особи, яка звернулася до Центру зайнятості, (а.с.6-7).

Зі змісту Витягу з наказів про прийняті рішення стосовно ОСОБА_2 від 23 червня 2010 року, (а.с.8), вбачається наступне.

На підставі наказу від 24 лютого 2009 року № НТ090224 Відповідачу наданий статус безробітної, призначена допомога по безробіттю з 24 лютого 2009 року по 18 лютого 2010 року.

Відповідно до наказу від 24 лютого 2009 року № НТ090224 відкладено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2

Наказом від 18 березня 2009 року № НТ090318 поновлена виплата допомоги по безробіттю Відповідачу.

Наказом від 9 вересня 2009 року № НТ090909 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з її працевлаштуванням, Відповідач знята з обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Наказом від 22 червня 2010 року №НТ100622 затверджено повернути кошти, виплачені у період з 27 липня 2009 року по 8 серпня 2000 року.

У зв'язку з надходженням до Центру зайнятості від органів Державної податкової служби інформації про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг особі, яка перебуває на обліку як безробітна, Позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складений акт за № 93 від 22 червня 2012 року, (а.с.11).

Під час розслідування встановлено, що ОСОБА_2 в період з 27 липня по 31 липня 2009 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», (наказ про прийняття на роботу від 27 липня 2009 року, наказ про звільнення від 31 липня 2009 року).

За результатами розслідування комісія дійшла висновку про необхідність повернення нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю за період з 27 липня 2009 року по 8 вересня 2009 року в сумі 942,17 грн., (а.с.11).

На запит Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» надало відповідь від 15 червня 2010 року про те, що ОСОБА_2 дійсно працювала на вказаному підприємстві з 27 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, отриманий доход за цей період склав 123,05 грн., (а.с.14).

У зв'язку з підтвердженням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітного, 22 червня 2012 року Центром зайнятості виданий наказ № НТ100622 про повернення Відповідачем коштів, отриманих як допомога по безробіттю в період з 27 липня по 8 вересня 2009 року, в сумі 942,17 грн. Зазначений наказ надісланий на адресу Відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією та отриманий нею 6 липня 2012 року, (а.с.19).

Факт виплати відповідачу допомоги по безробіттю в сумі 942,17 грн. в період з 27 липня по 8 вересня 2009 року підтверджується довідкою від 20 липня 2010 року, (а.с.17).

Отже судом встановлено, що на час перебування на обліку в Центрі зайнятості у якості безробітного, Відповідач перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», отримуючи при цьому допомогу по безробіттю.

Докази, які б спростовували зазначені обставини, суду не надано.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відносини зайнятості в Україні регулюються Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 2003 року № 803-ХІІ, (далі - Закон № 803-ХІІ), та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону, що передбачено ч.1 ст.6 Закону № 803-ХІІ.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення,

професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Ч.2 ст.19 Закону № 308-ХІІ визначено, що Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III, (далі - Закон № 1533-ІІІ), право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Допомога по безробіттю є одним з видів забезпечення, що надаються згідно з Законом № 1533-ІІІ, про що свідчить зміст абз.2 ч.1 ст.7 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, що передбачено абз.1 ч.3 ст.36 Закону № 1533-ІІІ.

Ст.39 Закону № 1533-ІІІ визначено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На підставі системного аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Центр зайнятості виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у сфері публічно-правових відносин поданий адміністративний позов.

Відповідно до ст. 1 Закону № 803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб т така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, (далі - Порядок).

Згідно з п.2 Порядку незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки».

Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Відповідно до п.12 Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Отже, ОСОБА_2 внаслідок набуття статусу безробітного зобов'язаний був повідомляти Центр зайнятості про наявність обставин, які впливають на надання їй матеріального забезпечення та соціальних послуг як безробітній особі.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, (далі - Порядок № 60/62).

Цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.16 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч.3 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, що передбачено п.п.1-2 Порядку № 60/62.

Згідно з п.п.6-8 Порядку № 60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абз.1 п.132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що Відповідач, перебуваючи у трудових відносинах, отримав допомогу по безробіттю, що виявлено Позивачем, у зв'язку з цим виданий наказ про повернення ОСОБА_2 коштів, отриманих як допомога по безробіттю, наказ надісланий на адресу Відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Доказів оскарження наказу про повернення грошових кошті, рівно як і доказів повернення Відповідачем Центру зайнятості безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, суду не надано.

З приводу твердження Відповідача про те, що під час перебування на обліку в Центрі зайнятості вона не працювала та ніякого доходу не отримувала, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас Відповідачем не доведено, що на час перебування на обліку в Центрі зайнятості вона не перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» та не отримувала доходу.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі, оскільки вимоги Позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Позивачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 942,17 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1), на користь Маріупольського міського центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 17 коп. на розрахункових рахунок № 37170300901052 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 24815706.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 22 жовтня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 26 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.