Постанова № 27010939, 25.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11341/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В

при секретарі судового засідання Запорожцевій Г.В.

за участю

представника позивача Ніколаєнко О.О.

представника відповідача 1 Остапець Д.В.

представника відповідача 2 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м.Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного управління Казначейства у Луганській області про визнання протиправними дії та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулося до суду з позовом до Луганської митниці, Головного управління казначейства у Луганській області про визнання протиправними дії Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях. Ухвалою суду від 28 серпня 2012 року справу № 2а/0570/9144/2012 було роз'єднано та виділено у самостійне провадження позовні вимоги про визнання протиправними дії Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях від 02.03.2012р. №702190001/2012/000765, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000855, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000858; скасування рішень Луганської митниці "Про визначення митної вартості" від 29.02.2012р. №702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 р. №702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012р. №702190001/2012/000030/2; стягнення з державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 02.03.2012р. №702190001/2012/000765, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000855, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000858 суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, укладеного між ТОВ "Лемтранс" (покупець) та ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь", продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР "Інкотермс 2010" (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною. Згідно угоди від 23 грудня 2011 року ТОВ "Лемтранс" гарантує закупку залізничних колес на ВАТ "ВМЗ" у кількості не менш, ніж 1106 штук (7 вагонів) щомісяця протягом першого півріччя 2012 року по ціні 615 доларів США за штуку. За умови збільшення обсягів поставок відповідно змінюється ціна.

30 січня 2012 р. сторонами були підписані Специфікації №14, №15, відповідно до яких загальна кількість товару, що закуповуються, за ними складає 4582 штук, за ціною за штуку 595 доларів США.

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 62 від 07 лютого 2012 року та підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 10 лютого 2012 року, при цьому передоплата відбувалась відразу за двома Специфікаціями від 30 січня 2012 року №14 та №15 (рахунок-проформа №61 від 07 лютого 2012 року) на загальну суму 2 726 290,00 дол. США.

Згідно п. 4.3 наведеного вище контракту у випадку перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в якості авансового платежу ціна товару, що оплачений, зміні не підлягає.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікацій до нього протягом лютого-березня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар "колеса залізничні суцільнокатані". Для проведення митного оформлення цього товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації: №702190001/2012/000723 від 29 лютого 2012 року, №702190001/2012/000833 від 06 березня 2012 року, №702190001/2012/000843 від 06 березня 2012 року. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом такого визначення (за ціною угоди). До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. Додатково до обов'язкових документів також були надані експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи, угода про поставку колес на перше півріччя 2012 року, лист від контрагента за договором, експертний звіт.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданих декларантом позивача деклараціях митної вартості у всіх випадках посадовою особою Луганської митниці були зроблені написи про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) інформації щодо факторів, які мали вплив на заниження ціни на товар згідно до пункту 4.2 контракту (по всім ВМД); 2) інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (за ВМД №702190001/2012/000833 від 06 березня 2012 року); 3) цінової інформації на ідентичні/подібні товари в країні експортері (за ВМД №702190001/2012/000843 від 06 березня 2012 року; 4) інших документів за бажанням декларанта (по всім ВМД).

Зважаючи на те, що для отримання запитуваних митним органом документів був необхідний деякий час, з метою уникнення простою транспорту, декларант позивача зробив напис на деклараціях митної вартості про неможливість подання додаткових документів та їх подальше надання у порядку, визначеному законодавством.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач-1 самостійно розрахував митну вартість з використанням 6-го (резервного) методу такого визначення та видав рішення про визначення митної вартості товару. Попередньо подані ВМД анульовані шляхом видачі карток відмови в подальшому митному оформленні.

Позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 230 від 17.03.08 р., шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. У зв'язку з цим були оформлені вантажні митні декларації типу "ІМ 40" від 02 березня 2012р. №702190001/2012/000765, від 07 березня 2012р. №702190001/2012/000855, від 07 березня 2012р. №702190001/2012/000858 із зазначенням скоригованої митної вартості.

У межах терміну дії гарантійних зобов'язань заявами від 05 березня 2012 року №05-03/12, від 07 травня 2012 року №07/05-03 та від 11 травня 2012 року №11/05-02 про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за вказаними вантажно-митними деклараціями, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості заявленої декларантом при цьому до заяви були додані додатково витребувані відповідачем1 документи, а саме:

1- в якості обґрунтування підстави зниження ціни товару був наданий лист ВАТ «ВМЗ» від 27 березня 2012 року №АКД-ТОР/84-02/10047, в якому виробник підтверджує дійсність ціни на товар;

2- щодо надання інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини. Листами-зверненнями від 05 квітня 2012 року декларант позивача просив відповідача роз*яснити, які зовнішньоторговельні організації є компетентні у наданні інформації про вартість товару та/або сировини. Проте, у листі від 11 квітня 2012 року за №2-15/36161 відповідь на поставлене запитання відсутня, у зв*язку з чим, підприємство звернулось до Методичних рекомендацій із застосуванням окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19 жовтня 2010 року №1242. Даний наказ зазначає, що інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Зважаючи на те, що товар «залізничні колеса суцільнокатані» не виготовляється та реалізується в порядку біржової торгівлі, ціна на даний товар не визначається за формулою, позивач вважає, що дана вимога не має до нього відношення.

3- щодо надання інформації про вартість ідентичних та/або подібних товарів у країні експортера. У листах-зверненнях від 05 квітня 2012 року позивач просив дати пояснення стосовно того яку конкретно інформацію в даному випадку мав на увазі інспектор та якими документами інформація має бути підтверджена. Проте, у листі від 11 квітня 2012 за № 2-15/3616 відповідь на запитання відсутня.

У пакеті документів при здійсненні митного оформлення був наданий експертний висновок № 37 від 16 лютого 2012 року «про незалежну оцінку товару - залізничні суцільнокатані колеса відповідно до специфікації № 15 від 30 січня 2012р. до Контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011р. поставку залізничних колес». Зазначений висновок, підготовлений уповноваженим експертом оцінки товарів, базується на порівняльному підході аналізу цін на залізничні колеса, пропонуються для продажу у країні експорту. З огляду на що, позивач вважає, що наданий експертний висновок відповідає запитуваній інформації.

4- щодо надання каталогів, прейскурантів, прас - листів фірми виробника товару. Під час здійснення митного оформлення під обидві ВМД був наданий лист від 17 листопада 2011 року за №АКД-ТОР/84-02/26997, в якому ВАТ «ОМК-Сталь» повідомлялось про те, що виробник не використовує прас - листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним. У зв'язку з чим, підприємство виробник використовує Індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати. Погоджена сторонами ціна зазначена у Специфікації до контракту та сплачена 100%-ю передоплатою.

5- на вимогу митного органу був наданий сертифікат про походження товару форми СТ-І №RUUA 2005000082.

6- щодо надання інших документів за бажанням декларанта. Стаття 259 Митного кодексу України визначає митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, як ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Позивач вважає, що подані до заяви додаткові документи і відомості додатково підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об*єктивних, документально підтверджених даних.

Листами від 07 червня 2012 року № 2-15/5491, від 24 травня 2012 року №2-15/4986, а також відповіддю на скаргу від 19 червня 2012 року №2-15/5900 відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами відмови відповідач зазначив наявність сумнівну у поданому Звіті про оцінку вартості товару №37 від 14 лютого 2012 року, а також не надання інформації щодо факторів, які мали вплив на зниження ціни на товар згідно до пункту 4.2 Контракту.

Позивач не згоден із рішеннями митного органу у зв'язку з тим, що ним були виконані всі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМ України від 20.12.2006р. №1766, оскільки обов'язкові та додаткові документи підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об'єктивних та документально підтверджених даних.

Крім того, з посиланням на Бюджетний кодекс України, Положення про Державну казначейську службу в Україні, яке затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 зазначає про обов'язок відповідача-2 зі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету України за рішеннями суду. Позивач вказує, що метою адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади. Враховуючи це суд зобов'язаний стягнути з державного бюджету України суму надмірно сплаченого при вищезазначених митних оформленнях ПДВ у розмірі 249 628,99 грн., оскільки таке у повній мірі поновить порушені права позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, надав до суду заперечення проти позову /а.с.72-80/, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 09.04.08 № 339 (в редакції постанови КМУ від 27.12.10 № 1229) контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснювався шляхом проведення перевірки документів, усного опитування посадових осіб, співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Рішення про визначення митної вартості товару були винесені у зв'язку з ненаданням декларантом позивача додаткових документів, у тому числі: 1. висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП „Укрпромзовнішекспертиза"); 2. інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; 3. інформації, щодо факторів які мали вплив на зниження вартості імпортованих товарів; 4. інших документів, на бажання декларанта, що підтверджують заявлену митну вартість товару; 5. сертифікат про походження товару.

Наявні та надані у подальшому позивачем документи не довели, що заявлена позивачем митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних. Просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач -2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання представника не направив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Надано до суду заперечення проти позову від 28 вересня 2012 року /а.с.104/, в яких зазначає, що на теперішній час до управління не надходило будь-яких документів на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів. Крім того, ТОВ «Лемтранс» у своєму позові не обґрунтував та не довів вини відповідача-2, а насамперед в своїх діях Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області керується ст.19 Конституції України. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та справу розглянути без участі представника відповідача-2.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 15.10.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом юридичної особи №30600592, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту.

Відповідач -1 -Луганська митниця у відповідності до статті 14 Митного Кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Відповідач -2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який у відповідності д ст. 25 Бюджетного кодексу України вправі здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету України на підставі рішень суду.

Судом встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011 року (надалі - Контракт), укладеного між ТОВ "Лемтранс" (покупець) та ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь", продавець прийняв зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР "Інкотермс 2010" (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною /а.с.9-11/.

24 серпня 2011 року між ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь" та ТОВ "Лемтранс" (покупець) було укладено додаткову угоду №3 до Контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, відповідно до якої було внесено зміни до п.4.4 Контракту та викладено його у наступній редакції: «Общей стоимостью Контракта является сумма стоимостей всех подписанных Спецификаций и ориентировочно составляет 24 000 000,00 (двадцать четыре миллиона) доллара США» /а.с.12/.

30 січня 2012 року сторонами Контракту були підписані специфікації:

- № 14, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 1738 штук ціною 595,00 доларів США за штуку /а.с. 15/;

- №15, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 2528 штук ціною 595,00 доларів США за штуку та "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 175 мм" кількістю 316 штук ціною 595,00 доларів США за штуку /а.с. 16/.

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 62 від 07 лютого 2012 року та підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 10 лютого 2012 року, при цьому передоплата відбувалась відразу за двома Специфікаціями від 30 січня 2012 року №14 та №15 (рахунок-проформа №61 від 07 лютого 2012 року) на загальну суму 2 726 290,00 дол. США.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікацій до нього протягом лютого-березня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар "колеса залізничні суцільнокатані". Для проведення митного оформлення цього товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації: №702190001/2012/000723 від 29 лютого 2012 року, №702190001/2012/000833 від 06 березня 2012 року, №702190001/2012/000843 від 06 березня 2012 року. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом такого визначення (за ціною угоди). До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. Додатково до обов'язкових документів також були надані експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи, угода про поставку колес на перше півріччя 2012 року, лист від контрагента за договором, експертний звіт.

Щодо кожного з митних оформлень за цими ВМД судом встановлено наступне.

1. До ВМД №702190001/2012/000723 від 29 лютого 2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: додаткова угода №3 та №4, специфікація №15, лист ОАО «ОМК-Сталь» №АКД-ТО Р/84-02/26997, паспорт якості №836, розрахунок -проформа №61 та №62, угода б/н.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) /а.с. 18/ до цієї ВМД у графі „для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2. контракту; інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 29 лютого 2012 року декларант позивача зробив написи «Надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо».

29 лютого 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000021/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості /а.с. 19/. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі інформації на ідентичні товари із розрахунку 1,77 дол. США/кг на умовах DAP кордон України.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/2/00074, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару /а.с. 20/.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач подав нову ВМД № 702190001/2012/000765 від 02 березня 2012 зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

2. До ВМД №702190001/2012/000833 від 06 березня 2012 року відповідно до відомостей графи 44 були надані: специфікація №15, додаткова угода №3 та №4, паспорт якості №854, рахунок-проформа №62, угода б/н, лист ОАО «ОМК-Сталь» №АКД-ТОР/84-02/26997, рахунок-проформа №61, паспорта якості №№ 887, 888, 899.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі „для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2. контракту; інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 06 березня 2012 року декларант позивача зробив напис «Надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо».

06 березня 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000029/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості /а.с. 25/. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі інформації на ідентичні товари із розрахунку 1,77 дол. США/кг на умовах DAP кордон України.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/2/00082, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару /а.с. 26/.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач оформив нову ВМД № 702190001/2012/000855 від 07 березня 2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

До ВМД №702190001/2012/000843 від 06 березня 2012 року відповідно до відомостей у графі 44 були надані: додаткові угоди №3 та №4, паспорт якості №951, рахунок-проформа №62, угода б/н, лист ОАО «ОМК-Сталь» №АКД-ТОР/84-02/26997, рахунок-проформа №61.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі „для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2. зовнішньоекономічного договора і інформацію щодо вартості ідентичних та/або подібних товарів у країні експортера, інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 06 березня 2012 року декларант позивача зробив напис «Надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо».

06 березня 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000030/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості /а.с.32/. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі інформації на ідентичні товари із розрахунку 1,77 дол. США/кг на умовах DAP кордон України.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач оформив нову ВМД № 702190001/2012/000858 від 07 березня 2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

Відповідно до статті 264 МКУ у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за N 259/14950.

Строк дії гарантійних зобов'язань становить 90 календарних днів з дати випуску товару у вільний обіг.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань заявами від 05 березня 2012 року №05-03/12, від 07 травня 2012 року №07/05-03 та від 11 травня 2012 року №11/05-02 про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за вказаними вантажно-митними деклараціями, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості заявленої декларантом при цьому до заяви були додані додатково витребувані відповідачем1 документи, а саме:

1- в якості обґрунтування підстави зниження ціни товару був наданий лист ВАТ «ВМЗ» від 27 березня 2012 року №АКД-ТОР/84-02/10047, в якому виробник підтверджує дійсність ціни на товар;

2- щодо надання інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини. Листами-зверненнями від 05 квітня 2012 року декларант позивача просив відповідача роз'яснити, які зовнішньоторговельні організації є компетентні у наданні інформації про вартість товару та/або сировини. Проте, у листі від 11 квітня 2012 року за №2-15/36161 відповідь на поставлене запитання відсутня, у зв*язку з чим, підприємство звернулось до Методичних рекомендацій із застосуванням окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19 жовтня 2010 року №1242. Даний наказ зазначає, що інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Зважаючи на те, що товар «залізничні колеса суцільнокатані» не виготовляється та реалізується в порядку біржової торгівлі, ціна на даний товар не визначається за формулою, позивач вважає, що дана вимога не має до нього відношення.

3- щодо надання інформації про вартість ідентичних та/або подібних товарів у країні експортера. У листах-зверненнях від 05 квітня 2012 року позивач просив дати пояснення стосовно того яку конкретно інформацію в даному випадку мав на увазі інспектор та якими документами інформація має бути підтверджена. Проте, у листі від 11 квітня 2012 за № 2-15/3616 відповідь на запитання відсутня.

У пакеті документів при здійсненні митного оформлення був наданий експертний висновок № 37 від 16 лютого 2012 року «про незалежну оцінку товару - залізничні суцільнокатані колеса відповідно до специфікації № 15 від 30 січня 2012р. до Контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011р. поставку залізничних колес». Зазначений висновок, підготовлений уповноваженим експертом оцінки товарів, базується на порівняльному підході аналізу цін на залізничні колеса, пропонуються для продажу у країні експорту. З огляду на що, позивач вважає, що наданий експертний висновок відповідає запитуваній інформації.

4- щодо надання каталогів, прейскурантів, прас - листів фірми виробника товару. Під час здійснення митного оформлення під обидві ВМД був наданий лист від 17 листопада 2011 року за №АКД-ТОР/84-02/26997, в якому ВАТ «ОМК-Сталь» повідомлялось про те, що виробник не використовує прас - листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним. У зв'язку з чим, підприємство виробник використовує Індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати. Погоджена сторонами ціна зазначена у Специфікації до контракту та сплачена 100%-ю передоплатою.

5- на вимогу митного органу був наданий сертифікат про походження товару форми СТ-І №RUUA 2005000082.

6- щодо надання інших документів за бажанням декларанта. Стаття 259 Митного кодексу України визначає митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, як ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Позивач вважає, що подані до заяви додаткові документи і відомості додатково підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об*єктивних, документально підтверджених даних.

Листами від 07 червня 2012 року № 2-15/5491, від 24 травня 2012 року №2-15/4986, а також відповіддю на скаргу від 19 червня 2012 року №2-15/5900 відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами відмови відповідач зазначив наявність сумнівну у поданому Звіті про оцінку вартості товару №37 від 14 лютого 2012 року, а також не надання інформації щодо факторів, які мали вплив на зниження ціни на товар згідно до пункту 4.2 Контракту.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, визначивши правову норму, яку належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Поняття митної вартості визначено статтею 259 Митного кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин, надалі -МК України). Згідно з нею митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ). Згідно до частини 2 статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно зі статтею 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України у разі необхідності підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Відповідно до п.п. 13, 14 Наказу ДМСУ від 17.03.08. №230, протягом дії гарантійних зобов'язань декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості, а митний орган такі відомості перевіряє та приймає рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Крім того, відповідно до п. п. 11 Наказу ДМСУ від 24.06.2009 року № 602 "Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" за результатами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України під гарантійні зобов'язання, митний орган може прийняти рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, та скасування раніше виданого митним органом рішення про визначення митної вартості.

Виходячи з цього, вимога митного органу про надання додаткових документів повинна базуватись на наявності сумніву у достовірності поданих до митного оформлення документів та має бути обґрунтована, повинно бути зазначено, який саме документ витребує митний орган та що він може підтвердити. При наявності одних лише сумнівів без їх обґрунтування такі дії є неправомірними. Разом з тим, не маючи жодних сумнівів у достовірності поданих до митного оформлення документах, відповідач запросив майже весь перелік додаткових документів з пункту 11 ПКМУ № 1766, без жодного обґрунтування своїх дій, конкретного зазначення документів, та незважаючи на те, що деякі із них раніше вже подавались, а інші не можуть бути подані з огляду на специфіку зовнішньоекономічної угоди (відсутність договору з третіми особами, укладання контракту не з виробником товару тощо), що вказує на поверхове ознайомлення митного органу з наданими документами.

Пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження " (надалі -Порядок) визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 Порядку передбачає, що окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Також в пункті 11 Порядку зазначено, що посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до пункту 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

З аналізу вказаних норм вбачається, що праву митного органу вимагати необхідні для підтвердження митної вартості відомості кореспондує обов'язок декларанта з їх наданням. Тільки у разі невиконання такого обов'язку митний орган уповноважений визначити митну вартість товарів на підставі наявних відомостей.

Зважаючи на такі наслідки бездіяльності декларанта, встановленню підлягають підстави, за яких такий обов'язок не виконаний ним -чи пов'язані вони з об'єктивною неможливістю надання витребуваних митним органом відомостей. Можливість надання таких відомостей залежить, у тому числі, від їх формулювання у декларації митної вартості -воно має бути чітким, містити вичерпний перелік документів.

Такий висновок обумовлений обмеженнями посадової особи митного органу у вимаганні від декларанта документів, не зазначених у графі "Для відміток митного органу". Зазначення у цій графі "інші документи " робить такий обов'язок невизначеним, а тому фактично унеможливлює його повне виконання.

Враховуючи, що однією з позицій, яка вимагалася відповідачем-1 від декларанта позивача, є "інші документи за бажанням декларанта " суд дійшов висновку про те, що ненадання відомостей на таку вимогу не може бути підставою для виникнення права на визначення митної вартості у митного органу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача-1 на те, що він вимагав від декларанта позивача документи за його бажанням. Надання додаткових документів відповідно до п. 11 Порядку є правом, а не обов'язком декларанта. Їх ненадання як невикористання права не має наслідком виникнення у митного органу повноважень на визначення митної вартості на підставі інших відомостей.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 11 Порядку посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Ця графа у спірних деклараціях митної вартості не містить вказаних документів, а отже твердження про їх витребування є безпідставним.

Що стосується надання декларантом позивача другої позиції з переліку відомостей, визначених відповідачем-1 як такі, що необхідні для підтвердження задекларованої митної вартості, судом встановлене наступне.

Як вже зазначалося, відповідачем-1 у графі "Для відміток митного органу" усіх трьох спірних декларацій митної вартості витребувалася інформація щодо підстав заниження ціни на товари згідно п.4.2 контракту.

Даним пунктом Контракту передбачено, що зі зміною цін на матеріальні ресурси та ставок залізничного тарифу ціна товару може змінюватися. Про зміну цін продавець засобами факсимільного зв'язку або телеграфом повідомляє покупця. Уразі незгоди покупця з новими цінами він повідомляє про це протягом 10 днів продавцю. При відсутності заперечень у зазначений строк ціни вважаються узгодженими та вступають в силу з моменту підписання додаткової угоди, оформленої у встановленому порядку.

Одночасно пунктом 10.5 Контракту передбачено, що зміни та/або доповнення до цього контракту мають бути вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 1.1. Контракту визначено, що кількість, строки поставки та ціна товару зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

30 січня 2012 року сторонами Контракту були підписані специфікації:

- № 14, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 1738 штук ціною 595,00 доларів США за штуку;

- №15, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 2528 штук ціною 595,00 доларів США за штуку та "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 175 мм" кількістю 316 штук ціною 595,00 доларів США за штуку.

Виходячи саме з цієї ціни у спірних ВМД позивачем заявлена митна вартість. Враховуючи таке, відсутні підстави вважати, що мала місце зміна ціни, передбачена п. 4.2 Контракту.

Крім того, відповідно до п. 7 Порядку у переліку обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості зазначений зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього. Зважаючи на те, що зміна ціни у відповідності до п. 4.2 та 10.5 Контракту повинна супроводжуватися підписанням додаткової угоди, така угода, у разі її наявності, повинна надаватися під час митного оформлення.

Підпункт 1.3 Наказу ДМСУ № 1242 від 19.10.2010 р. "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" визначено, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні про визначення митної вартості товарів допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Кодексу (другий та третій методи визначення митної вартості товару) з обов'язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. Тобто митний орган повинен був обґрунтувати в своєму рішенні підстави посилання на відповідні ВМД та пояснити зроблені коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови, чого зроблено не було.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України. Так, в постанові від 19.01.2012 року по справі № К-4577/09 зазначено, що дані цінової бази Державної митної служби України щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини другої статті 266 Митного кодексу України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару.

Також судом приймається до уваги, що декларантом позивача до прийняття рішень про визначення митної вартості відповідачеві-1 надавалася рахунок-проформи № 62 від 07 лютого 2012 року та підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 10 лютого 2012 року, при цьому передоплата відбувалась відразу за двома Специфікаціями від 30 січня 2012 року №14 та №15 (рахунок-проформа №61 від 07 лютого 2012 року) на загальну суму 2 726 290,00 дол. США.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось учасниками процесу, що оцінка товару була здійснена за 6 методом на підставі інформації на товари з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД від 25 лютого 2012 року №702200001/2012/001593 із розрахунку 1,77 дол. США за кг.

Разом з тим, згідно змісту даної вантажно-митної декларації, ціна за якою розмитнювався товар є вже скоригованою митним органом, про що свідчить цифра «6» у графі 43 ВМД, а також зазначені номери рішень про визначення митної вартості товару у графі 44, а саме №702000003/2012/000224/2 від 22 лютого 2012 року та №702000006/2011/002042/1 від 10 листопада 2011 року. У відповідності до зазначених рішень підставами для їх винесення є інформація бази даних ДМСУ у вигляді ВМД №807070003/2011/227029 від 08 листопада 2011 року, яка також оформлена на підставі Рішення про визначення митної вартості товару, яке скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, а саме: постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" було задоволено повністю, дії Харківської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ "Лемтранс" за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) визнано неправомірними, рішення Харківської обласної митниці про призначення митної вартості №807000006/2011/200836/1 від 10.10.2011р., №807000006/2011/200806/1 від 03.10.2011р., №807000006/2011/200810/1 від 04.10.2011р., №807000006/2011/200828/1 від 07.10.2011р., №807000006/2011/200837/1 від 11.10.2011р., №807000006/2011/200873/1 від 25.10.2011р., №807000006/2011/200899/1 від 02.11.2011р., №807000006/2011/200900/1 від 02.11.2011р., №807000006/2011/200881/1 від 27.10.2011р., №807000006/2011/200910/1 від 04.11.2011р., №807000006/2011/200909/1 від 04.11.2011р., №807000006/2011/200919/1 від 08.11.2011р., №807000006/2011/200922/1 від 10.11.2011р., №807000006/2011/200927/1 від 11.11.2011р. скасовано та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: №807070003/1/00965 від 10.10.2011р., №807070003/1/00930 від 03.10.2011р., №807070003/1/00934 від 04.10.2011р., №807070003/1/00957 від 07.10.2011р., №807070003/1/00967 від 11.10.2011р., №807070003/1/01028 від 25.10.2011р., №807070003/1/01058 від 02.11.2011р., №807070003/1/01059 від 02.11.2011р., №807070003/1/01037 від 27.10.2011р., №807070003/1/01070 від 04.11.2011р., №807070003/1/01069 від 04.11.2011р., №807070003/1/01079 від 08.11.2011р., №807070003/1/01082 від 10.11.2011р., №807070003/1/01087 від 11.11.2011р. скасовано.

З огляду на наведене вимоги посадових осіб відповідача-1 до декларанта позивача, викладені у графі "Для відміток митного органу", щодо надання додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак у позивача на законних підставах не виник обов'язок з надання таких додаткових відомостей, а отже у відповідача-1 не виникло право на визначення митної вартості. Тому позовні вимоги про скасування рішень Луганської митниці про визначення митної вартості від 29.02.2012р. №702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 р. №702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012р. №702190001/2012/000030/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 02.03.2012р. №702190001/2012/000765, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000855, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000858 суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України 2. Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

У відповідності з цією нормою та ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України наказом Державної митної служби України вiд 20 липня 2007 р. N 618 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364) затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на вiдповiдних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами (надалі -Порядок повернення).

Згідно з п. 2 розділу 1 цього Порядку він визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, у тому числi у випадках, зазначених у статтi 264, частинi четвертiй статтi 284 Митного кодексу України та в мiжнародних договорах України.

У відповідності з п. 1 розділу 3 Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, платником податкiв до загального вiддiлу митного органу, яким здiйснювалось оформлення митної декларацiї, подається заява довiльної форми, яка пiдписується керiвником i головним бухгалтером суб'єкта господарської дiяльностi або фiзичною особою.

Подання такої заяви із зазначенням напрямів зарахування коштiв, якi повертаються передбачене також Порядком взаємодiї митних органiв з органами Державного казначейства України в процесi повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмiрно зарахованих до бюджету митних та iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладається на митнi органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України вiд 20 липня 2007 р. N 611/147 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 25 вересня 2007 р. за N 1095/14362, надалі -Порядок взаємодії).

Крім того, подання заяви як підстави для повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України. При цьому така заява може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Судом встановлено, що із заявою про повернення з бюджету коштів у сумі 249 628,99 грн. позивач до відповідачів не звертався. Відповідно, висновок, який передбачений пунктом 7 Порядку повернення та пунктом 2 Порядку взаємодії, до органів державного казначейства не надходив.

Таким чином, з боку відповідачів 1 та 2 відсутня бездіяльність із неповернення позивачеві з державного бюджету сплачених ним коштів, оскільки підстав для такого повернення вони не отримували.

Що стосується повернення коштів у відповідності з затвердженим постановою КМ України від 3 серпня 2011 р. N 845 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів (п.3).

Стосовно податкових зобов'язань за спірними вантажними митними деклараціями, відсутні судові рішення, які набрали законну силу, щодо їх надмірної або помилкової сплати. Отже відсутні відповідні виконавчі документи, які б могли слугувати підставою для твердження про невиконання відповідачем-2 вимог законодавства.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з державного бюджету України коштів у сумі 249 628,99 грн. є передчасними, неправомірними і тому не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію навів Вищий адміністративний суд України у постановах від 24 квітня 2012 року по справі К/9991/46486/11, від 05 липня 2012 року К-25220/10.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного управління Казначейства у Луганській області про визнання протиправними дії та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості заявленої Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 29.02.2012 № 702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 № 702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012 № 702190001/2012/000030/2.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 25 жовтня 2012 у присутності представника позивача та представника відповідача 1.

Повний текст постанови виготовлений 30 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.