Постанова № 27010825, 23.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11198/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Симонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул.50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Металпромресурс»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2011 року та

визнання незаконними дій

за участі представників відповідача Сеннікова А.А., Власової Л.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Металпромресурс» звернулося до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2011 року та визнання незаконними дій.

Заявою від 22.10.2012 позивач змінив позовні вимоги та остаточно просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.09.2011 №0000042200, визнати незаконними дії відповідача, які виявилися у неправомірному нарахуванні та невірному розрахунку пені без урахування умов Контракту на поставку обладнання №GS-UK2010-11 від 23.11.2010 та без урахування норм п.п. 4.1.4 ст.4, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач навів, що відповідач за результатами проведеної перевірки прийняв неправомірне податкове повідомленні-рішення про нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Так, позивач зазначає, що за умовами контракту між ним та UNITED ORIENTAL LOGISTICS TRADING CO, LTD (Китай) останній був зобов'язаний поставити промислове обладнання впродовж 170 днів з моменту одержання передплати у сумі 981 381,10 доларів США (35% вартості контракту). У зв'язку з відмовою банками у кредитуванні даного контракту позивач за рахунок власних коштів перераховував частинами вказану суму передплати. Вважає, що строк постачання за умовами Контракту обліковується від одержання усієї суми авансу, а не від кожного окремого платежу. Тому не можна стверджувати про порушення нерезидентом умов Контракту.

Одночасно з метою упередження висновків про порушення ним вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивач неодноразово звертався до Міністерства економіки України за одержанням висновку про продовження термінів розрахунків у іноземній валюті, на які відповіді не одержував. Тільки листом від 01.09.2011 року вказане Міністерство повідомило про відсутність підстав для надання такого висновку через те, що встановлені контрактом строки постачання не перевищують законодавчо встановлених 180 днів з моменту здійснення авансового платежу. Вказане Міністерство надало висновок про продовження строків розрахунків тільки після укладення додаткової угоди до Контракту, якою встановлений 270-ти денний термін відстрочення поставки.

За таких обставин позивач вказує на об'єктивну неможливість одержання висновку та звернення до суду у зв'язку з порушенням нерезидентом умов контракту. Це виключає твердження про порушення ним ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нарахування пені, передбаченої статтею 4 того самого закону.

Також вказував на відсутність чіткого визначення поняття «авансовий платіж» та необхідність застосування у зв'язку з цим положень Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності дій платника податків у разі, якщо норми права можуть неоднозначно тлумачитися.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про вирішення справи у його відсутність.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що наведені у запереченнях від 10.09.2012 №14349/10/10-23. Зокрема вказує, що в межах повноважень, наданих Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видав Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями. Нею передбачений контроль банками за додержанням строків постачання товарів за кожним фактом здійснення платежу. У зв'язку з надходженням до податкового органу повідомлень банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті відповідачем була проведена перевірка, за результатами якої встановлений факт порушення строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Зокрема позивачем впродовж 180 днів з моменту перерахування коштів нерезидентові не був одержаний товар та йому не поверталася передоплата. У зв'язку з цим на перераховані суми підлягає нарахуванню пеня, передбачена ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення. Інших дій, окрім перевірки та прийняття спірного повідомлення-рішення відповідачем не вчинялося, у зв'язку з чим він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ МЕТАЛПРОМРЕСУРС» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 34685512, державну реєстрацію проведено 09.10.2006р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради, знаходиться на обліку як платник податків у Центрально-міському відділенні Макіївської ОДПІ.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах з фірмою UNITED ORIENTAL LOGISTICS TRADING CO, LTD (Китай) по договору №GS-UK2010-11 від 23.11.2010р. за період з 23.11.2010р. по 16.08.2011 року. Результати цієї перевірки відображені у акті №4682/22/34685512 від 30.08.2011р. (надалі - Акт перевірки, а.с. 8-11).

Зокрема податковим органом встановлене порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження імпортного товару, що призвело до утворення простроченої дебіторської заборгованості. З посиланням на ст. 2 того самого закону відповідачем зазначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З урахуванням цього та п.п. 54.3.3. ст. 54 Податкового кодексу України на підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №000042200 від 14.09.2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 758 719,44 грн. Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення повністю.

При вирішенні питання обґрунтованості та правомірності його прийняття судом встановлене наступне.

23.11.2010р. між позивачем (покупець) та UNITED ORIENTAL LOGISTICS TRADING CO, LTD (продавець) укладений контракт №GS-UK2010-11, предметом якого є продаж промислового обладнання разом з проектно-технічною документацією, перелік якого наведений у додатку 1 до цього контракту (надалі - Контракт, а.с. 64-73).

Розділом 3 цього контракту передбачений наступний порядок оплати товару:

- 35 % від суми контракту, що складає 981 381,10 доларів США перераховується покупцем у якості передплати впродовж 90 робочих днів з часу підписання даного контракту;

- 35 % від суми контракту оплачується після надання продавцем інвойсу та акту виконаних робіт з готовності обладнання до відвантаження, що складений продавцем та покупцем;

- 25 % від суми контракту оплачується після надання продавцем інвойсу та чистих морських коносаментів з позначкою «Фрахт передплачений» чи «Фрахт сплачений повністю»;

- 5 % від суми контракту оплачується після надання продавцем інвойсу, акту приймання та введення в експлуатацію на заводі покупця.

Обладнання постачається на умовах CIF, Одеса (Інкотермс 2000). Продавець вважається таким, що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна у порту відвантаження. Датою постачання є дата чистого бортового коносаменту (п. 4.2 Контракту).

Відповідно до п. 12.2 Контракту правом, яке його регулює, є матеріальне право України. Тому з урахуванням приписів ст.ст. 5, 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» на відносини між сторонами Контракту розповсюджується дія Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 693 цього кодексу якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. З цього слідує, що попередньою оплатою вважається оплата товару до його передання продавцем.

Враховуючи, що Контракт передбачає оплату 70% товару до його передання покупцеві, у даному випадку має місце передплата у цьому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням № 50 від 17.12.2010 перерахував покупцеві 10 000 доларів США, платіжним дорученням №51 від 22.12.2010 - 460 000 доларів США, платіжним дорученням № 52 від 23.12.2010 - 30 000 доларів США, платіжним дорученням №1 від 01.02.2011 - 200 000 доларів США, платіжним дорученням № 2 від 28.02.2011 - 281 381,10 доларів США, платіжним дорученням №4 від 20.05.2011 - 245 000 доларів США, платіжним дорученням №5 від 31.05.11 - 125 000 доларів США, платіжним дорученням №6 від 07.07.2011 - 310 000 доларів США.

У періоді, що перевірявся, перерахована передплата позивачеві не поверталася, передбачений Контрактом товар поставлений не був.

За результатами перевірки відповідач, проаналізувавши вказані платежі, дійшов висновку про те, що існування дебіторської заборгованості у сумі 700 000 доларів США поза межами 180 днів з моменту платежу є порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Дана заборгованість виникла у зв'язку з перерахуванням коштів за платіжними дорученнями № 50 від 17.12.2010 на суму 10 000 доларів США, №51 від 22.12.2010 на суму 460 000 доларів США, № 52 від 23.12.2010 на суму 30 000 доларів США, №1 від 01.02.2011 на суму 200 000 доларів США. Наведене підтверджується додатком 2 до Акту перевірки ( а.с. 80).

Суд вважає, що за наслідками перерахування вказаних платежів відсутнє встановлене відповідачем порушення строків постачання товарів. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

З аналізу даної статті вбачається, що вона встановлює правила нарахування пені у випадку порушення строків, встановлених ст. ст.1 та 2 Закону та відсутності звернення до суду (чи рішення суду про задоволення позову) у зв'язку з недотриманням нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Отже для нарахування пені необхідно додержання двох умов:

- порушені строки, встановлені ст.1 та 2 Закону;

- нерезидентом порушені умови контракту, і резидент у зв'язку з цим не звернувся до суду чи суд відмовив у задоволенні його позову.

Що стосується імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, статтею 2 Закону передбачено, що в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Саме на відсутність такого висновку вказує відповідач у Акті перевірки (а.с. 10). При цьому він виходить з порушення строку постачання, який обліковує за кожним платежем окремо: за платіжним дорученням № 50 від 17.12.2010 граничний строк постачання обладнання складає 15.06.2011р, за платіжним дорученням №51 від 22.12.2010 - 20.06.2011, платіжним дорученням № 52 від 23.12.2010 - 21.06.2011, платіжним дорученням №1 від 01.02.2011 - 31.07.2011.

Втім, таке не узгоджується з положеннями ст. 2 Закону та умовами Контракту.

Зокрема пунктом 4.1. Контракту передбачено, що обладнання має бути поставлене впродовж 170 днів з моменту одержання першої частини передплати у розмірі 35%. Як вже зазначалося, Контракт передбачає попередню оплату у розмірі 70 % суми контракту, 35 % з яких (981 381,10 доларів США) перераховується після підписання даного контракту, а 35 % - після надання продавцем інвойсу та акту виконаних робіт з готовності обладнання до відвантаження, що складений продавцем та покупцем.

З умов Контракту слідує, що до перерахування позивачем 981 381,10 доларів США строк постачання товару не починає обліковуватися. Контрактом не заборонене перерахування передплати частинами, таке відповідає звичаям ділового обороту, а тому позивач вправі був перераховувати суму передплати не одним платежем, а частинами. При цьому передплата буде вважатися здійсненою після надходження до продавця 35% суми контракту. Відповідно і строк постачання (170 днів) буде обліковуватися з моменту надходження до продавця щонайменше 981 381,10 доларів США.

Враховуючи, що Контрактом встановлене відстрочення постачання 170 днів з моменту надходження першої частини передплати - 35% суми контракту, що є меншим, ніж передбачене у ст. 2 Закону 180-ти денне відстрочення, висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у даному випадку не потрібний.

На користь цього свідчить також те, що у листі від 01.09.2011р. №4202-33/469 Міністерство економіки України повідомило про неможливість надання висновку через те, що передбачений Контрактом строк -170 днів постачання не перевищує законодавчо встановленого строку - 180 днів (а.с. 97). Видання цього листа за межами періоду, що перевірявся (01.09.2011), не впливає на можливість його застосування до спірних правовідносин через незмінність обставин, на які послалося Міністерство у листі.

За таких умов позивач не був зобов'язаний отримувати передбачений ст.2 Закону висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Одночасно у позивача були відсутні підстави звертатися до суду, оскільки нерезидентом не були порушені умови Контракту.

Тому умови, за яких може нараховуватися пеня відповідно до ст. 4 Закону, у даному випадку відсутні. Це обумовлює неправомірність викладених у Акті перевірки висновків відповідача щодо порушення строків постачання, встановлених ст. 2 Закону.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, згідно з якими строк відстрочення постачання, перевищення якого вимагає висновку Мінекономіки, відліковується від кожного платежу. Як вже зазначалося, вказаний висновок є необхідним у разі, коли відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Законодавчо термін «авансовий платіж» для застосування у даних правовідносинах не визначений. Тому під ним може розумітися перерахування як частини попередньої оплати, так і сукупність передплат, які разом становлять аванс, передбачений Контрактом.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст.4 ПК України до основних принципів податкового законодавства належить презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Застосування до спірних відносин положень Податкового кодексу України обумовлене прийняттям спірного податкового повідомленні-рішення саме у відповідності до норм цього кодексу.

Зважаючи на наведене, а також на встановлення умовами Контракту відстрочення постачання від одержання авансу 35 % незалежно від кількості перерахувань, суд дійшов висновку про безпідставність твердження про порушення позивачем ст.2 Закону.

Також судом при вирішенні даного спору враховані рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заява NN 23759/03 та 37943/06) та від 7 липня 2011 року у справі "Серков проти України" (заява N 39766/05). У них підставою для задоволення позовних вимог визначене те, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника. Крім того, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Обов'язок врахування наведених рішень Європейського суду з прав людини передбачений також ст. 8 КАС України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність повідомлень АТ «Сведбанк» про порушення строків здійснення постачання та приписи п. 1.3. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136. Згідно з ним якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару а за імпортними операціями - окремо за кожним фактом здійснення платежу.

Дане положення підзаконного нормативного акту не встановлює нових норм у порівнянні з положеннями Закону - воно не конкретизує визначення авансового платежу та не усуває неоднозначного (множинного) трактування цього терміну.

Крім того, як зазначено у преамбулі вказаної Інструкції, вона визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями. З цього слідує, що вона регулює відносини щодо здійснення контролю банками, а не податковими органами, а тому не має обов'язкового характеру для останніх.

Щодо посилання відповідача на висновок Міністерства економіки України №399 від 20.09.2011, яким строки розрахунків продовжені за кожним платежем окремо, слід зазначити наступне. Як зазначено у листі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України №4122-21/1618 від 19.12.2011 (а.с. 142) наведений висновок був наданий після одержанням міністерством додаткової угоди №1 від 15.08.2011 до контракту.

Як вбачається з цієї угоди, нею встановлений інший строк постачання товару - 270 днів з моменту перерахування першої частини передплати у розмірі 35% від суми контракту. Цей строк перевищує визначений статтею 2 Закону, що обумовлює необхідність одержання висновку міністерства та узгоджується з наведеними вище висновками суду.

Як вбачається з наведеного висновку Міністерства економіки України (а.с. 14) за кожним із зазначених у ньому платежів строк поставки визначений окремо, але однаково - до 25.11.2011р. Цей строк повністю відповідає визначеній Контрактом та додатковою угодою до нього терміну відстрочення постачання - 270 днів з моменту перерахування 35% суми Контракту (останній платіж, зі здійсненням якого сума передплати склала 981 381,10 доларів США відбувся 28.02.2011р.).

Це додатково вказує на необхідність визначення строків, передбачених статтею 2 Закону з урахуванням умов Контракту.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача, які виявилися у неправомірному нарахуванні та невірному розрахунку пені без урахування умов Контракту на поставку обладнання №GS-UK2010-11 від 23.11.2010 та без урахування норм п.п. 4.1.4 ст.4, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України - вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначена як грошове зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2011 №0000042200 форми "У", що за процедурою відповідає п.п. «В» п. 2.1, п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 985 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735).

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення є акт перевірки №4682/22/34685512 від 30.08.2011р., яка у свою чергу проведена на підставі наказу Макіївської ОДПІ від 15.08.2011р. №1398.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що окрім проведення перевірки з фіксацією її результатів у зазначеному акті та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, податковою інспекцією не вчинялося ніяких інших дій з нарахування та розрахунку пені.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно зі статтею 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. У протилежному випадку відсутній предмет судового захисту, ефективне поновлення в правах не матиме місця, що не відповідає завданням та суті правосуддя.

Дії відповідача із нарахуванні пені у Акті перевірки самі по собі не мають для позивача юридичних наслідків, оскільки такі наслідки має прийняте на підставі акту податкове повідомлення-рішення. Вони безпосередньо не породжують, не змінюють та не припиняють прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача.

За відсутності безпосереднього зв'язку між діями та порушеним правом позивача, суд дійшов висновку про відсутність предмету судового захисту, що обумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині. При цьому суд приймає до уваги відсутність підстав для закриття провадження у справі у цій частині у зв'язку з належністю справ про визнання незаконними дій суб'єктів владних повноважень до адміністративної юрисдикції (п.1. ч.1 ст.3, ч.1 ст. 6, ст. 17, ч.4 ст. 104 КАС України), неможливістю їх розгляду у справах іншої юрисдикції та положеннями ст.124 Конституції України, згідно з якими юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним майновим вимогам.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Металпромресурс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2011 №0000042200 та визнання незаконними дій відповідача, які виявилися у неправомірному нарахуванні та невірному розрахунку пені без урахування умов Контракту на поставку обладнання №GS-UK2010-11 від 23.11.2010 та без урахування норм п.п. 4.1.4 ст.4, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.09.2011 №0000042200.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Металпромресурс» (86102, Донецька область, м. Макіївка, вул.. Мінська, 11а, код ЄДРПОУ 34685512) судові витрати з судового збору у сумі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 23 жовтня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 26 жовтня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.