Постанова № 27010786, 22.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12704/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто»

до Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року №0001182202

за участю представників сторін:

від позивача: Балашов Ю.В. - представ за дов. від 21.09.2012 року

від відповідача: Шаульська О.В. - за дов. від 03.10.2012 року; Єрьоменко Е.О. - за дов. від 11.10.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» заявлено позов до Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби такими, що не відповідають діючому законодавству у частині визнання правочину «нікчемним» та затосування фінансових санкцій до платника податку, скасування акту № 315/22-2/33160681 від 29.08.2012р. про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., скасування податкового повідомлення - рішення Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року №0001182202.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року №0001182202.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача ним було укладено нікчемні правочини з контрагентами, в числі яких ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона плюс С», в результаті чого встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість у сумі 282 267,47 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 70 567,00 грн. - вчинено правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемними.

Факт виконання договорів купівлі-продажу підтверджується наданими до перевірки первинними документами: податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, згідно яких ТОВ «ТЕК Оранж-Авто» перерахувало грошові кошти ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона плюс С».

Зауважує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказує, що відповідачем не підтверджено факту нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона плюс С».

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, було встановлено порушення податкового законодавства: заниження податку на додану вартість на загальну суму 282 267,47 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вважає, що згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу, укладені спірні угоди з контрагентами ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона плюс С» мають ознаки нікчемності.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 28.09.2004р., включене до ЄДРПОУ за номером 33160681 (арк. справи 64, том 1), перебуває на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ Донецької області ДПС.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 8 - 25, том 1) Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Гарда мет», ТОВ «ТВК «Метал-Сінтез», ТОВ «ТВК «Метал-Сервіс», ТОВ «Сфера-Альянс», ТОВ «МХ-Фенікс», ТОВ «МХ-Престиж», ПП «Интеллком», ПП «Аскона плюс», ПП «ПФК Абсолют» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

Згідно з приписами п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст. 79 Кодексу.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної невиїзної перевірки платника податків. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В матеріалах справи наявний наказ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС від 14.05.2012р. № 221, який вручено під підпис разом з направленням на перевірку директору ТОВ «ТЕК Оранж-Авто» Литовченко С.В., та накази про внесення в нього змін та перенесення термінів проведення перевірки (арк. справи 247 - 250, том 2, 1 - 5, том 3).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 14.08.2012р. по 21.08.2012р. Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Гарда мет», ТОВ «ТВК «Метал-Сінтез», ТОВ «ТВК «Метал-Сервіс», ТОВ «Сфера-Альянс», ТОВ «МХ-Фенікс», ТОВ «МХ-Престиж», ПП «Интеллком», ПП «Аскона плюс», ПП «ПФК Абсолют» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. та складено акт про результати перевірки від 19.08.2012р. № 315/22-2/33160681 (арк. справи 8 - 25, том 1).

За результатами перевірки заступником начальника Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС, 12.09.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282 267,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 70 567,00 грн. (арк. справи 40, том 1).

В акті перевірки зазначено, що висновки зроблено з урахуванням актів перевірок контрагентів позивача, а саме.

Згідно з актом ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 12.08.2010р. № 376/23-1/35129051 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.05.2010р.» встановлено, що ТОВ «Сфера-Альянс» не використовувало у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення) тощо. Загальна чисельність працюючих на підприємстві складала 1 особу. Документи, необхідні для перевірки податковому органу не надані, тому підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не уявляється можливим.

Згідно з актом ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 16.01.2012р. № 16/23-209-1/33012400 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аскона Плюс С» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.09.2010р.ю по 31.12.2010р.» встановлено, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі платника податків, даних податкової звітності податної до ДПІ та даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, встановлено відсутність основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, кількість найманих працівників за 2010 рік - 2 працівника, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки від 29.08.2012р. № 315/22-2/33160681, позивачем за спірною угодою з ТОВ «Сфера-Альянс» по податковим накладним включена підприємством до складу податкового кредиту у сумі 196 217,70 грн., у т.ч.: у квітні 2009р. - 12 000,00 грн., у травні 2009р. - 20 300,00 грн., у червні 2009р. - 36322,50 грн., у липні 2009р. - 17 586,05 грн., у серпні 2009р. - 33 332,55 грн., у жовтні 2009р. - 23 700,00 грн., у листопаді 2009р. - 22 360,00 грн., у січні 2010р. - 3 666,60, грн.., у лютому 2010р. - 8 033,33 грн., у березні 2010р. - 18916,67 грн. За період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. сплата за отримані товарно-матеріальні цінності здійснювалась підприємством перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сфера-Альянс». Заборгованість між підприємствами відсутня.

За спірною угодою з ПП «Аскона Плюс С» по податковим накладним включена підприємством до складу податкового кредиту у сумі 172 258,32 грн., у т.ч.: у вересні 2010р. - 4 733,33 грн., у жовтні 2010р. - 67 858,33 грн., у листопаді 2010р. - 43 333,33 грн., у грудні 2010р. - 56 333,33 грн.

В ході перевірки ТОВ «ТЕК Оранж-Авто» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договори купівлі-продажу товарів (шлак, щебень, пісок, отсів) та на експедиторські послуги.

Надати вказані договори до матеріалів справи позивачсем не надається можливим у зв'язку з їх частковою втратою та частковим знищенням, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.03.2012р. та актом про виділення до знищення документів та справ (арк. справи 232 - 234, том 2).

На підставі отриманих від ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона Плюс С» податкових накладних, з урахуванням отриманих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків фактур (арк. справи 65 - 136, том 1) позивачем було сформовано податковий кредит.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 352 834,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладеного з ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона Плюс С», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

В даному випадку згідно з поясненнями, наданими позивачем, які підтверджуються матеріалами справи, договори укладалися шляхом надання пропозиції з боку продавця, яка висловлювалася наданням рахунку-фактури. Прийняття пропозиції (згода укласти та виконати договір) з боку покупця висловлювалася шляхом сплати суми зазначеної в рахунку-фактурі

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) i прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 641 ЦКУ пропозиція укласти договір (оферта) має містити iстотні умови договору.

Згідно з ст. 642 ЦКУ відповідь особи про прийняття пропозиції (акцепт) повинна бути повною i безумовною.

Відповідно до ст. 640 ЦКУ договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

В даному випадку офертою для укладення договорів купівлі-продажу були надані продавцями рахунки-фактури. Згідно з вимогами ст. 655 ЦКУ, істотними умовами договору купівлі-продажу є ціна товару та сам товар (вид, асортимент). Обидві істотні умови містилися в рахунках-фактурах. Акцептом в даному випадку була сплата за рахунком грошових коштів за товар. Така відповідь є повною i безумовною.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011р. - Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні. Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, про що свідчать копії платіжних доручень з відмітками банківських установ (арк. справи 65 - 189, том 1).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Факт подальшої реалізації отриманих товарів підтверджується позивачем податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, довіреностями (арк. справи 190 - 251, том 1, 1 - 224, том 2).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 245 -246, том 2), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Сфера-Альянс» та ПП «Аскона плюс С» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Сфера-Альянс» та ПП «Аскона плюс С» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Сфера-Альянс», ПП «Аскона плюс С» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями).

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів з ТОВ «Сфера-Альянс» та ПП «Аскона плюс С».

Судом також встановлено той факт, що за наслідками отримання продукції за спірними угодами, та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, продукцію було реалізовано стороннім підприємствам, про що свідчать видаткові, податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні тощо (арк. справи 190 - 251, том 1, 1 - 224, том 2).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість у сумі 282 267,00 грн., є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 282 267,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 70 567,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 12.09.2012р. № 0001182202 за порушення вимог податкового законодавства, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» до Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12 вересня 20102 року №0001182202 - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Маріупольської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12 вересня 20102 року №0001182202.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.)00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 26 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.