Постанова № 27010755, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 р. (14:52) Справа №2а-1308/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

секретар судового засідання Устінова І. В.,

за участю представника позивача Горохової А. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Аспект"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Аспект» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим , в якому просить суд визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі по невизнанню як податкової звітності декларації Приватного акціонерного товариства «Аспект» за грудень 2011р. з ПДВ та зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларації Приватного акціонерного товариства «Аспект» за грудень 2011р. з ПДВ у картці особового рахунку з ПДВ. Адміністративний позов мотивований тим, що невизнання відповідачем поданої ним податкової декларації з ПДВ за грудень 2011р. згідно квитанції № 1 від 18.01.2012р. як податкової звітності та неприйняття її з тих підстав, що товариство не є платником ПДВ на дату подачі звітності, суперечить чинному податковому законодавству України та порушує його законні права та інтереси. У зв'язку з цим пояснив, що прийняте відносно нього ДПІ в м. Сімферополі рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ АТЗТ «Аспект», оформлене актом № 190/15-2 від 30.09.2009р., було оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду АР Крим, постановою якого від 11.12.2009р. по справі № 2а-11985/09/12/0170 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі та вищевказане рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ АТЗТ «Аспект», оформлене актом № 190/15-2 від 30.09.2009р., було скасовано. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010р. Крім того, як пояснив позивач, до винесення вищевказаної постанови Окружного адміністративного суду АР Крим, судом також була винесена ухвала від 14.10.2009р. про вжиття заходів забезпечення позову, якою зупинено дію акту № 190/15-2 від 30.09.2009р. про анулювання реєстрації платника ПДВ АТЗТ «Аспект» до розгляду справи по суті. Однак, незважаючи на те, що вищевказані судові рішення набрали законної сили та є обов'язковими для виконання, ДПІ в м. Сімферополі їх не виконує, про що свідчать неодноразові звернення позивача до відповідача із заявами про поновлення реєстрації платника ПДВ. Позивача вважає, що оскільки подана ним декларація з ПДВ за грудень 2011р. відповідає всім вимогам чинного законодавства, подана у встановлений законом строк, складена без порушень, то у контролюючого органу відсутні підстави для невизнання декларації ПАТ «Аспект» з ПДВ за грудень 2011р. податковою.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов та пояснив, що декларація з ПДВ за грудень 2011р. не була прийнята, так як відповідач відповідно до Реєстру платників ПДВ не являється платником податку на додану вартість (а.с. 89).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі в АР Крим у відносинах з ПАТ "Аспект", під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Приватне акціонерне товариство «Аспект» 18.01.1994 року зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ АА №461821 від 04.04.2011 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №630164 та Статут ПАТ «Аспект» (а.с. 34-61).

Судом встановлено, що в силу до п. 5.2 Статуту Приватне акціонерне товариство «Аспект» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (в тому числі щодо зміни найменування) є правонаступником акціонерного товариства закритого типу «Аспект», яке створене згідно з рішенням засновників відповідно до законодавства України на момент створення та зареєстроване 18.01.1994р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за № запису 1 882 108 0002 001 121.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Аспект» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00867004 акціонерне товариство закритого типу «Аспект» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Аспект») з 24.11.2000 року зареєстровано платником ПДВ.

30.09.2009р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим складено Акт № 190/15-2 про анулювання реєстрації АТЗТ "Аспект" як платника ПДВ.

Однак, як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009р. по справі № 2а-11985/09/12/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду віід 27.09.2010р., вищевказане рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ АТЗТ «Аспект», оформлене актом № 190/15-2 від 30.09.2009р., було визнано протиправним та скасовано. (а.с. 27-33)

З цього слідує, що анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість є протиправним з моменту складання акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 190/15-2 від 30.09.2009р.

У зв'язку з цим, АТЗТ «Аспект» направило на адресу ДПА України та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим лист б/н від 21.10.2010р., в якому просило відновити свідоцтво №00867004 про реєстрацію платника ПДВ з наступним поновленням всіх даних особового рахунку АТЗТ «Аспект» з існуючим податковим кредитом станом на 30.09.2009р. (а.с. 22, 23)

Листом за вих. № 11588/6/29-2016 від 03.11.2010р. ДПА України повідомила позивача про те, що вона доручила ДПА в АР Крим розглянути заяву позивача про поновлення в якості платника ПДВ по суті відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 24).

В матеріалах справи містятиться також лист ДПА в АРК за вих. № 2913/10/29-033 від 12.11.2010р., в якому зазначено, що відповідно до п. 25.4 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. При цьому вказано, що на даний час судові рішення першої та апеляційної інстанцій по спраі № 2а-11985/09/12/0170 за позовом АТЗТ «Аспект» до ДПІ в м. Сімферополі оскаржено ДПІ в м. Сімферополі відповідно до норм КАС України (а.с. 25-26).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на лист АТЗТ «Аспект» б/н від 21.10.2010р. позивачу ніякої відповіді не надала і доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що незважаючи на наявність постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009р. по справі № 2а-11985/09/12/0170, яка набрала законної сили, позивача - ПАТ «Аспект» (правопопередник - АТЗТ «Аспект») в Реєстрі платників ПДВ відновлено не було.

У зв'язку з цим, як свідчать матеріали справи, подана позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкова декларація з ПДВ з додатками за грудень 2011р., згідно квитанції № 1 від 18.01.2012р. не була визнана відповідачем як податкова декларація з тієї підстави, що вона подана ПАТ «Аспект», яке не зареєстроване як платник ПДВ.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Аспект» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що під час анулювання реєстрації позивача платником ПДВ та судових спорів щодо його скасування, а також на момент розгляду звернень позивача про його поновлення у реєстрі, порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначався Положенням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за № 208/4429.

Пунктом 1 розділу ІІ даного Положення встановлено, що реєстр - це автоматизований банк даних, створений відповідно до пункту 183.12 статті 183 розділу V Кодексу для забезпечення: реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ; єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

При цьому, п. 3 розділу ІІ Положення обумовлено, що формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган державної податкової служби. Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи).

Податкові органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників ПДВ підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

З вищенаведених норм Положення слідує, що обов'язок внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, на підставі рішення суду, покладено саме на ДПА України.

Ч. 3 ст. 254 КАС України визначає, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

При цьому, в силу ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Ст. 124 Конституції України також визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Проте, як свідчать матеріали справи, незважаючи на наявність у ДПІ в м. Сімферополі, як сторони по справі № 2а-11985/09/12/0170, копій постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009р. по справі № 2а-11985/09/12/0170 та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010р по цій же справі, якими було визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації АТЗТ «Аспект» в якості платника податку на додану вартість, ДПА в АР Крим, якій ДПА України доручила розглянути заяву позивача, протиправно не вчинила дій з внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації АТЗТ «Аспект» платником ПДВ.

В свою чергу, оцінюючи правомірність дій ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації позивача за грудень 2011р., суд встановив наступне.

Суд зазначає, що подання податкової декларації з податку на додану вартість було передбачено Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, а також передбачено Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Обов'язки платника податків були встановлені статтею 16 Податкового кодексу України, зокрема, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України)

З прийняттям Податкового кодексу України, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість було затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 N 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935 (надалі - Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість).

П. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначає, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, в силу п. 49.15 ст. 49 ПКУ податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до п.1 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Згідно з п. 48.7. ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Під час судового засідання судом досліджена надана позивачем декларація з ПДВ за грудень 2011р. та будь-яких порушень наведених норм законодавства під час заповнення декларацій з боку позивача суд не вбачає.

Крім того, судом встановлено, що спірна податкова декларації з ПДВ подана позивачем в установлені Податковим Кодексом України строки та органу державної податкової служби, в якому позивач перебуває на обліку як платник податків.

П. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України обумовлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України також встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України);

у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Повноваження податкового органу, що дозволяють відмовити в прийнятті податкової декларації встановлені п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.22 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, вважається не поданою, про що повідомляється платник у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.

Згідно з п.23 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, підставами для неприйняття податкової звітності є вичерпний перелік підстав, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, невизнання відповідачем податковою звітністю наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року викликано тим, що позивач не перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим як платник податку на додану вартість.

Однак, наявними в матеріалах справи документами вказані доводи відповідача спростовуються.

Так, згідно з актом № 190/15-2 від 30.09.2009р. було анульовано реєстрацію АТЗТ «Аспект» як платника податку на додану вартість.

Однак, , постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009р. по справі № 2а-11985/09/12/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду віід 27.09.2010р., вищевказане рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ АТЗТ «Аспект», оформлене актом № 190/15-2 від 30.09.2009р., було визнано протиправним та скасовано.

Відтак, суд вважає неправомірними висновки відповідача відносно того, що ПАТ «Аспект» (АТЗТ «Аспект») не являється платником податку на додану вартість, оскільки рішення про анулювання його як платника ПДВ було визнано протиправним та скасовано судом з моменту його прийняття, тобто є таким, що не тягне негативних правових наслідків для позивача.

Суд також звертає увагу представника відповідача, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус "не визнана як податкова декларація" з підстав інших, ніж встановлено Податковим кодексом України, податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, суд зауважує, що у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України у податкового органу взагалі відсутні повноваження щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення їй статусу "не визнана як податкова декларація", оскільки згідно вищенаведених норм Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Суд зазначає, що зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обов'язкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства. В той же час, відповідно до п. 3 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Доказів наявності обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті податкової декларації, відповідач у встановленому порядку не надав.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за грудень 2011 року податковою звітністю не ґрунтуються на законі, норми якого регулюють спірні правовідносини, вчинені з порушенням основних принципів адміністративної юстиції, дотримання яких є складовою частиною демократичного суспільства, тому є протиправними.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі -Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123, яка діє на час вирішення спору по суті, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).

Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до п.п. 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі "Нараховано платежів - зменшено платежів" за відповідними кодами операцій.

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 32,23 грн.

У судовому засіданні, що відбулося 15.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.05.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим по невизнанню як податкової звітності декларації Приватного акціонерного товариства «Аспект»за грудень 2011р. з податку на додану вартість.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити показники декларації Приватного акціонерного товариства «Аспект»за грудень 2011р. з податку на додану вартість у картці особового рахунку з податку на додану вартість.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Аспект»(ЄДРПОУ 22278196) 32,23 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.