Постанова № 27010621, 04.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

04 вересня 2012 р. 11:07 Справа №2а-8862/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Санаторій "Сакрополь"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - представник за довіреністю Шугалка Н.Є.

відповідач - представник за довіреністю Абсеметов З.Н.

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Сакрополь» звернулося до суду з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції та просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення від 02.08.2012р. №0000802301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3417741грн., прийнято по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені в результаті проведеної відповідачем перевірки. Позивач вказує на безпідставність висновків відповідача щодо відсутності права на формування податкового кредиту з ПДВ з підстав встановлення нікчемності господарських операцій позивача з контрагентами. Позивач вказує, що операції з контрагентами, за результатом яких сформований податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, вважає, що зроблені у результаті перевірки висновки є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.72-76).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Сакською об'єднанню державною податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Сакрополь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складений акт перевірки №513/2200/31733380 від 19.07.2012р. (т.1 а.с.58-105), на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000802301 від 02.08.2012 року (т.1 а.с.106).

Податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3417741 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що вказані висновки були зроблені відповідачем в результаті встановлення наступних фактів.

У висновках акту перевірки встановлено, що позивачем були допущені порушення, зокрема, встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та: ТОВ «БК «Сімм», ПП «СітіБуд», КП «Альянс», що привело до порушень ч.1, ч.5 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «БК «Сімм», ПП «СітіБуд», КП «Альянс»; п.п.14.1.11, п.14.1, ст. 14, п.102.5, ст.102, пп. 135.5.4, п. 135.5, ст. 135, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1 ст.200, п.198.1, 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завишення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 3417741грн. (квітень 2011 р. - 66667 грн.; травень 2011 р. - 66661 грн.; червень 2011 р. - 300000 грн.; липень 2011 р. - 266667 грн.; серпень 2011 р. - 140416 грн.; вересень 2011 р. - 295833 грн.; жовтень 2011 р. - 651736 грн.; листопад 2011 р. - 199686 грн.; грудень 2011 р. - 690059 грн.; січень 2012 р. - 202460 грн.; лютий 2012 р. - 123131 грн.; березень 2012 р. -414419 грн.).

З акту перевірки вбачається, що вказані висновки були зроблені відповідачем в результаті встановлення перевіркою завищення податкового кредиту за період з 01.07.2010р. року по 31.03.2012 рік у сумі 3417741грн. (5977023 грн. - 2558508 грн. - 859233 грн.).

Згідно акту перевірки, висновок про завищення суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 2558508 грн. ґрунтується на неправомірному формовані його позивачем на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «БК Сімм» (2 519166грн.), ПП «Сіті Буд» (28301 грн.), КП «Альянс» (11041 грн.).

Стосовно суми 859233грн. в акті вказано на завищення податкового кредиту в такій сумі та зазначено положення норм ПК України, зокрема норм ст.ст. 14, 102, 135, 198, 200 ПК України, проте, в акті відповідачем не наведено самого обґрунтування такого висновку.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 2558508 грн. суд зазначає.

Актом перевірки було встановлено, що позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ «БК Сімм», ПП «Сіті Буд», КП «Альянс» податкових накладних, у зв'язку з тим, що правочини, які були укладені між зазначеними підприємствами та позивачем мають признаки «фіктивності». Цього висновку відповідач дійшов керуючись положеннями ч.1, ч.5 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України.

Виходячи з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на даних актів складаних податковою службою про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача; незнаходження контрагентів за податковою адресою; встановлення фактів не підтвердження реальності проведених господарських операцій позивача з контрагентами в результаті чого створені документи не вважаються первинними та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ; встановлення формування контрагентами податкового кредиту від постачальників з ознаками фіктивності; у контрагентів позивача відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість; встановлення невикористання сумнівного податкового кредиту, отриманого від постачальників, у власній діяльності контрагентів позивача.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Сакрополь» є юридичною особою, державна реєстрація якого проведена 29.12.2001р. Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим (т.1 а.с.10), здійснює свою діяльність на підставі статуту підприємства, затвердженого зборами акціонерів ЗАТ «Санаторій «Сакрополь» (протокол від 02.04.2010р. №1), зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво від №100296353 від 14.08.2010р.).

Матеріали справи свідчать, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «БК «Сімм», ПП «СітіБуд», КП «Альянс».

Між позивачем та ТОВ «БК «Сімм» був укладений договір підряду №05/02-16 від 19.01.2011 року (т.1 а.с.143). Згідно умов цього договору ТОВ «БК «Сімм» - генпідрядник зобов'язався своїми силами та силами залучених субпідрядних організацій здійснити комплекс будівельних робіт по будівництву на об'єкті «реконструкція будівлі лікувально - оздоровчого корпусу санаторію «Сакрополь» по вул. Курортна, 14. м. Саки з будівництвом водогрязелікарні та відділення регенерації грязі.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість робіт за договором визначається договірною ціною, що складається на підставі проектно - кошторисної документації відповідно до ДБН.Д.1.1-2000 та наступними змінами та доповненнями до них, до текучих цін. Відомості визначення договірної ціни приведені в додатку №1, що є невід'ємною частиною договору та складає 17808000грн.

До матеріалів справи залучені свідоцтво Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сімм» про державну реєстрацію юридичної особи, проведену Святошинською районною у м. Києві Державною адміністрацією 22.03.1995 року. Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТОВ «БК «Сімм»: 03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, будинок 7/60. ТОВ «Будівельна компанія «Сімм», відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100153080 від 15.09.1997р. (т.1 а.с.155) зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також до матеріалів справи залучені дозвільні документи для проведення будівельних робіт, а саме: ліцензія серії АВ № 458616 видана ТОВ «БК «Сімм» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (у тому числи будівельних та монтажних робіт), виданої Державною архітектурно-будівельної інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 13.02.2009 року. Строк дії з 10.02.2009 року по 10.02.2012 р. (т.1 а.с.159)

17.02.2012 року ТОВ «БК «Сімм» отримана ліцензія серії АВ № 601994 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (у тому числи будівельних та монтажних робіт), виданої Державною архітектурно-будівельної інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України строком дії з 17.02.2012 року по 17.02.2017 р. (т.1 а.с.156)

28.04.2011 року між позивачем та ТОВ «БК «Сімм» був складений акт приймання-передачі будівельного майданчика площею 1600 м. кв. для виконання всього комплексу будівельно-монтажних робіт.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за виконанні роботи перераховувалися ТОВ «БК «Сімм» грошові кошти у загальній сумі 15115000грн., про що свідчить виписка з банку.

ТОВ «БК «Сімм» були виписані податкові накладні: №174 від 15.04.2011р. на суму 400000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67грн., №3 від 20.05.2011 р. на суму 400 000 грн. в т. ч. ПДВ 66666,67 грн., № 1 від 01.06.2011 р. на суму 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 2 від 03.06.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 3 від 06.06.2011 р. на суму 200 000 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., № 5 від 16.06.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 6 від 17.06.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., №1 від 01.07.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 2 від 04.07.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 3 від 08.07.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 4 від 11.07.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 1 від 01.08.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 2 від 02.08.2011 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,6 грн., № 1 від 05.09.2011 г. на суму 25 000 грн. в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.; № 3 від 13.09.2011 р. на суму 50 000 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; № 4 від 21.09.2011 р. на суму 200 000 грн. в т.ч. ПДВ 33333, 33 грн.; № 5 від 26.09.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; № 6 від 27.09.2011 р. на суму 500 000 в т.ч. 83333, 33 грн.; № 7 від 28.09.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 1 від 03.10.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 2 від 05.10.2011 р. на суму 270 000 в т.ч. ПДВ 45000 грн.; № 3 від 11.10.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 4 від 12.10.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; № 5 від 13.10.2011 р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 6 від 14.10.2011 р. на суму 300 000 в т.ч. ПДВ 50000 грн.; № 7 від 24.10.2011 р. на суму 400 000 в т.ч. 66666,67 грн.; № 8 від 25.10.2011 р. на суму 400000 в т.ч. ПДВ 66666, 67 грн.; № 9 від 26.10.2011 р. на суму 400 000 в т.ч. ПДВ 66666, 67 грн.; № 1 від 16.11.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 2 від 25.11.2011 р. на суму 240 000 грн. в т.ч. ПДВ 40 000 грн.; № 1 від 06.12.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 2 від 07.12.2011 р. на суму 500 000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 3 від 08.12.2011 р. на суму 200 000 грн. в т.ч. ПДВ 33333, 33 грн.; № 4 від 23.12.2011 р на суму 540 000 грн. в т.ч. ПДВ 90 000 грн.; № 5 від 26.12.2011 р. на суму 160 000 грн. в т.ч. ПДВ 26666, 61 грн.; № 1 від 12.01.2012 р. на суму 240 000 грн. в т.ч. ПДВ 40 000 грн.; № 2 від 19.01.2012 р. на суму 320 000 грн. в т.ч. ПДВ 53 333,33 грн.; № 1 від 02.02.2012 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,61 грн.; № 2 від 17.02.2012 р. на суму 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; № 1 від 07.03.2012 р. на суму 320 000 грн. в т.ч. ПДВ 53 333,33 грн.; № 2 від 20.03.2012 р. на суму 250 000 грн. в т.ч. ПДВ 41666, 67 грн. (т.1 а.с.163 - а.с.203).

Між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Сіті Буд» (підрядник) був укладений договір підряду №240 від 01.07.2011 року, предметом якого є виконання підрядником робіт згідно проектно - кошторисної документації, а саме монтажні роботи з капітального ремонту системи вентиляції на об'єкті санаторій «Сакрополь», в строк до 31.07.2011р.

Також укладений договір підряду № 499 від 01.11.2011 року (т.1 а.с.204-207), згідно умов якого ПП «Сіті Буд» прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва бювета та інших будівельних робіт.

ПП «Сіті Буд» Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим Міністерства регіонального розвитку та будівництва України видана ліцензія серії АВ №557927 від 15.11.2010 року на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строк дії ліцензії до 15.11.2013 року.

За результатом виконання робіт по вказаним договорам підряду сторонами складені акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) (т.2 а.с.7-48).

Матеріали справи свідчать, що позивач сплатив кошти за вказаними договорами підряднику.

ПП «Сіті Буд» були видані податкові накладні: № 29 від 19.07.2011 р. на суму 20 000 грн. в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.; № 28 від 19.07.2011 р. на суму 22 495 грн. в т.ч. ПДВ 3 749,17 грн., № 72 від 28.07.2011р. на суму 15 005, 65 грн. в т.ч. ПДВ 2 500,94 грн.; № 84 від 25.10.2011 р. на суму 30000 грн. в т.ч. ПДВ 5 000 грн.; № 56 від 17.11.2011 р. на суму 20 000 грн. в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.; № 28 від 07.12.2011 р. на суму 36 311, 16 грн. в т.ч. ПДВ 6051,86 грн.; № 136 від 27.12.2011 р. на суму 26 000 грн. в т.ч. ПДВ 4 333,33 грн. (т.1 а.с.217-т.2 а.с.1-6)

11.01.2012 року між позивачем (замовник) був укладений договір №7 поставки з КП «Альянс» (постачальник) (т.2 а.с.12). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору КП «Альянс» прийняв на себе зобов'язання поставити для позивача міні АТС, а замовник зобов'язується сплатити за поставлений товар суму 60120грн, у т.ч. ПДВ 10020грн.

Позивачем були сплачені КП «Альянс» грошові кошти за договором, про що свідчать платіжні доручення.

На постачання товару КП «Альянс» були виписані видаткові накладні (т.2 а.с.52-53).

КП «Альянс» на виконання договору були видані податкові накладні: № 137 від 17.11.2011 р. на суму 6123, 6 грн. в т.ч. ПДВ 1020,6 грн.; № 39 від 16.01.2012 р. на суму 60120 грн. в т.ч. ПДВ 10 020 грн. (т.2 а.с.55-56).

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені вище обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів, заснована на факті порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб юридичних осіб, які є постачальниками контрагентів позивача, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємин. В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не виконання робіт підрядними організаціями по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з ПДВ для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010р. №984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 4 Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної

податкової служби.

Пунктом 6 порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи

державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.4 пункту Порядку встановлено, що у випадках відсутності податкового та/або бухгалтерського обліку даний факт фіксується в описовій частині акта.

Згідно п.п. 5.2. п.5 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового

законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та

докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Оцінюючи акт перевірки відповідно до встановленого порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки та складання акту перевірки не дотримані положення цього порядку, оскільки акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таки обставини вказують на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Слід також вказати, що встановлення відповідачем при перевірці правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, такого факту, як відсутність реальності господарських операцій, в силу норм ПК України, свідчить про відсутність у позивача правових підстав для формування позивачем і матеріальних витрат з податку на прибуток, однак, актом перевірки не встановлено заниження або завишення матеріальних витрат при перевірці дотримання законодавства щодо податку на прибуток, про що прямо вказано в самому акті (т.1 а.с.44).

У такому випадку висновки відповідача про порушення норм ПК України в частині встановлення порушень щодо одного виду податку і не встановлення порушень щодо іншого при перевірці діяльності позивача за ідентичний періоду часу, не можна вважати логічними, послідовними та обґрунтованими.

За таких обставин неможливо вважати, що відповідач, при проведенні перевірки, в результаті якої було встановлено порушення податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ, діяв неупереджено та розумно.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 2558508грн., сформованого позивачем в результаті відносин з контрагентами ТОВ «БК «Сімм», ПП «СітіБуд», КП «Альянс».

Щодо встановлення перевіркою факту завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 859233грн. суд зазначає наступне.

Акт перевірки в частині мотивування даного порушення містить посилання на те, що згідно до датку №2 до податкової декларації з ПДВ встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 859233грн.

В частині мотивування даного порушення акт перевірки містить посилання на норми ПК України, які встановлюють порядок визначення суми податкового кредиту, строки давності та їх застосування, поняття, що вживаються в кодексі.

Поряд з цим, акт перевірки взагалі не містить зазначення встановлених фактів з посиланням на відповідний первинний або іншій документ, що підтверджує наявність такого факту, також не містить даних, з яких вбачалося би у чому саме полягає виявлене порушення, на підставі чого ті чи інші факти свідчать про порушення норм ПК України.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого рішення, суду необхідно оцінити обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення на момент його прийняття.

У письмових запереченнях відповідача, з цього приводу, викладені дані акту перевірки без зазначення додаткових пояснень щодо встановленого порушення.

При розгляді справи відповідачем також не було надано додаткового обґрунтування встановленого порушення та належних доказів на його підтвердження.

Відсутність даних про мотивування порушення в частині завишення податкового кредиту з ПДВ на суму 859233грн. робить неможливим оцінку таких обставин судом та вказує на безпідставність таких висновків.

З урахуванням вказаних вище положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд також вказує на те, що відповідачем при встановленні завищення податкового кредиту на суму 859233грн. не було вказано жодного первинного документу, на підставі якого відповідачем встановлені таки обставини, що вказує на порушення порядку оформлення результатів перевірки, а також на відсутність доказу встановлення такого факту відповідачем.

Таким чином, висновки відповідача про завищення податкового кредиту на суму 859233грн. не підтверджуються належними доказами та є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, висновки відповідача зроблені в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 3417741грн. є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0000802301 від 02.08.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі зазначеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 10.09.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.08.2012р. №0000802301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Сакрополь» 2146грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.