Рішення № 27004695, 07.08.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-4375/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" серпня 2012 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Сирбул О.Ф.

при секретарі Семенченко Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим що, позивач був призначений директором TOB «Техноплаза України»Протоколом Зборів учасників зазначеного товариства № 8 від 21.12.2010 року та приступив до виконання своїх обов'язків. До моменту призначення директором позивач працював з 01.11.2010 року по 29.11.2010 року начальником служби сервісу на цьому підприємстві, а в подальшому з 29.11.2010 року по 21.12.2010 року на посаді виконуючого обов'язки директора. 25.01.2012 року позивач отримав кур'єрською службою доставки «АСД-експрес»від Відповідача супроводжувальний лист № 341 від 07.12.2011 року, яким було доведено до відома, що позивач звільнений з посади директора з 29.11.2011 року. До супроводжувального листа була додана копія Наказу №29/11-2к від 29.11.2011 року, який був підписаний Бурмістровим A.B. як директором підприємства Відповідача. Вважає, що звільнення було незаконним та просив суд визнати його звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»-незаконним, поновити на роботі на посаді директора товариства, стягнути з товариства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з товариства відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»Осадчий Костянтин Євгенович в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволені відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, був призначений директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»(надалі Відповідач) Протоколом Зборів учасників зазначеного товариства № 8 від 21.12.2010 року та приступив до виконання своїх обов'язків.

З 01.11.2010 року по 29.11.2010 року позивач ОСОБА_1 працював начальником служби сервісу на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»(а.с.15).

З 29.11.2010 року по 21.12.2010 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»(а.с. 14).

Відповідно до наказу № 29/11-2к від 29.11.2011 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади директора (а.с. 11).

Наказ було доведено позивачу через кур'єрську службу доставки «АСД-експрес»від Відповідача супроводжувальний лист № 341 від 07.12.2011 року (а.с. 7).

Відповідно до Статуту підприємства Відповідача є положення про призначення Директора загальними зборами учасників TOB «Техноплаза України»і не містить порядку та процедур припинення повноважень/звільнення директора з його посади. Звільнення керівника відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до копії Наказу № 29/11-2к від 29.11.2011 року, даний документ підписаний Бурмістровим A.B., як директором підприємства Відповідача. При цьому відсутні будь-які посилання на відповідне рішення загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до положень статті 41 КЗпП України, окрім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з керівником може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), або винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, або винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з Наказом № 02/06-1к позивач перебував у щорічній основній відпустці з 20.06.2011 року по 14.07.2011 року включно (а.с.17, 18).

20.06.2011 року, позивач ОСОБА_1 захворів та звернувся за медичної допомоги до Медичної амбулаторії № 2 Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва.

20.06.2011 року був відкритий листок непрацездатності серія АВЗ № 11504. Згідно даного листка непрацездатності, по закінченню захворювання 08.07.2011 року, позивач мав стати до роботи 09.07.2011 року.

Враховуючи, що позивач перебував на лікування під час щорічної основної відпуски, відпустка, на підставі пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про відпустки», була продовжена.

Після завершення лікування відпустка позивача, на підставі пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про відпустки», була подовжена.

Так, відповідно до листка непрацездатності серія АВЗ № 119504 з 20.06.2011 року по 08.07.2011 року, з 09.07.2011 року по 10.07.2011 року, захворювання тривало 19 днів, використано 2 дні відпустки.

Листок непрацездатності серія АВЗ № 532805 з 11.07.2011 року по 29.07.2011 року, з 30.07.2011 року по 31.07.2011 року, захворювання тривало 19 днів, використано 2 дні відпустки.

Листок непрацездатності серія АВЗ № 974466 з 01.08.2011 року по 05.08.2011 року, з 06.08.2011 року по 07.08.2011 року, захворювання тривало 5 днів, використано 2 дні відпустки.

Листок непрацездатності серія АВК № 532862 з 08.08.2011 року по 23.08.2011 року, з 24.08.2011 року по 24.08.2011 року, захворювання тривало 16 днів, використано 1 день відпустки.

Листок непрацездатності серія АВК № 532959 з 25.08.2011 року по 12.09.2011 року, захворювання тривало 19 днів.

Листок непрацездатності серія АВЗ № 985387 з 13.09.2011 року по 26.09.2011 року, захворювання тривало 14 днів.

Листок непрацездатності серія АВШ № 812944 з 27.09.2011 року по 28.10.2011 року, з 29.10.2011 року по 30.10.2011 року, захворювання тривало 32 дня, використано 2 дні відпустки.

Листок непрацездатності серія АВК № 146814 з 31.10.2011 року по 28.11.2011 року, захворювання тривало 29 днів.

Листок непрацездатності серія АВК № 533366 з 29.11.2011 року по 16.12.2011 року, з 17.12.2011 року по 18.12.2011 року, захворювання тривало 18 днів, використано 2 дні відпустки.

Листок непрацездатності серія АВК № 533294 з 19.12.2011 року по 30.12.2011 року, з 31.12.2011 року по 02.01.2012 року, захворювання тривало 12 днів, використано 3 дні відпустки.

Листок непрацездатності серія АВК № 533330 з 03.01.2012 року по 16.01.2012 року, захворювання тривало 14 днів.

Листок непрацездатності серія АВЗ № 102022 з 17.01.2012 року по 27.01.2012 року, захворювання тривало 11 днів.

За весь період перебування позивача на лікарняному, всього використано 14 днів відпустки.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизиачений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку не з'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Диспозиція даної норми права має дві основні складові: проміжок часу, що перевищує чотири місяці, протягом якого працівник не з'являвся на роботу; причину відсутності такого працівника - непрацездатність, що тривала протягом зазначеного часу (безперервно).

Застосування пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування зазначеної норми права як підстави звільнення з роботи.

Зазначена стаття передбачає, що період тимчасової непрацездатності є безперервним, тобто не поділяється на робочі та вихідні дні.

Тимчасова непрацездатність Позивача ОСОБА_1 підтверджена 12 (дванадцятьома) листками непрацездатності з різними захворюваннями та з певними перервами в часі, під час яких (цих перерв) відпустка Позивача, керуючись приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про відпустки», продовжувалась, відсутній сам факт безперервності захворювання, а тому Відповідач без достатніх на те підстав звільнив позивача з роботи на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Стаття 47 КЗпП України встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України, встановлює обов'язок що, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з підприємства Відповідача 29.11.2011 року. Супроводжувальний лист № 341 з копією наказу про звільнення № 29/11-2к від 29.11.2011 року датований 07.12.2011 року, а фактично надісланий Відповідачем 25.01.2012 року та отриманий позивачем 25.01.2012 року. Таким чином, Відповідачем порушено приписи статті 47 КЗпП України.

Приписами ст. 232 КЗпП України встановлюється, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як видно з доданих документів, копія наказу про звільнення була вручена Позивачу 25.01.2012 року. Таким чином Позивачем дотримано строку звернення до суду за захистом своїх інтересів при вирішення трудового спору.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до довідки № 206 від 19.07.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»середня заробітна плата ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2010 року по 30 листопада 2011 року складає 647,72 грн. (а.с.79).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України встановлює обов'язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з пояснень Позивача, він тривалий час був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя через те що змушений звертатись до суду та до органів прокуратури на незаконній дії Відповідача; змушений вживати додаткових зусиль для захисту своїх конституційних прав - звертатись до суду, правоохоронних органів за захистом свого порушеного права; позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має відповідні додаткові гарантії згідно з Законами України і такі гарантії були порушені Відповідачем. Що зумовило також до моральних страждань.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237і КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір відшкодування за нанесену позивачу моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо неможливість здійснення поточної господарської діяльності у зв'язку з відсутністю керівника, судом не беруть до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, при уході в відпуску позивачем були покладено виконання обов'язків директора на заступника Бурмістрова A.B. Факт того, що діяльність підприємства не зупинялась у зв'язку з відсутністю позивача у зв'язку з відпусткою підтверджується, також, платіжним дорученнями підприємства Відповідача в період з вересня по листопад 2011 року, які були підписані Бурмістровим A.B. Тому твердження Відповідача про неможливість підприємства здійснювати господарську діяльність спростовується фактичними обставинами.

Суд, не бере до уваги посилання Відповідача на лист TОВ «Автокомпанія «Хоре», так як зазначений лист не може бути визнаний як належний та допустимий доказ у справі, враховуючи вимоги ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, диспозиція якої вимагає щоб строк нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності був безперервним.

Так, Відповідачем надано суду платіжні доручення № 2 від 07.09.2011 року, № 714 від 07.09.2011 року, № 4 від 30.09.2011 року, № 904 від 09.11.2011 року, № 5 від 09.11.2011 року, № 7 від 22.11.2011 року. Цими платіжними дорученнями Відповідач сплачував Позивачеві компенсації по відповідним лікарняним листам. Тобто, саме цими платіжними дорученнями беззаперечно підтверджено обізнаність Відповідача з лікарняними листками, тобто Відповідач зобов'язаний був побачити, що термін перебування Позивача на лікарняному неодноразово переривався, що унеможливлює застосування п.5. ч. 1 статті 40 КЗпП України як підстави для звільнення.

Дослідивши матеріали справи, пояснення позивача, заперечення відповідача, оцінивши надані докази, суд вважає, що доводи позивача щодо незаконного звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»є обґрунтованими та доведеними, тому позивача слід поновити на роботі на посаді директора ТОВ «Техноплаза Україна». За час незаконного звільнення 29.11.2011 року по 07.08.2012 року було 171 робочий день, сума загальної заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 110 760,12 грн., яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача. Також, позивачем під час розгляду справи доведено обґрунтування завданої моральної шкоди відповідачем, тому суд приходить до висновку про задоволення моральної шкоди у повному обсязі у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 107,30 грн. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза»в доход держави. Решту судових витрат віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст. 40, 41, 47, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 11 Закону України «Про відпустки», керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»(код ЄДРПОУ 32113941) -незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»(код ЄДРПОУ 32113941).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»(код ЄДРПОУ 32113941) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 110 760,12 (сто десять сімсот шістдесят) гривень 12 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»(код ЄДРПОУ 32113941) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 107,30 (сто сім) гривень 30 копійок стягнути з Державного з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна»(код ЄДРПОУ 32113941) в доход держави.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: