Рішення № 26998900, 24.10.2012, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/2280/12

Провадження № 2/0915/866/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Дузінкевича І.М.

секретаря Кукули О.С.

з участю

представника позивача-адвоката ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та неустойки за прострочення терміну сплати аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та неустойки за прострочення терміну сплати аліментів. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 2003 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі в якому народились ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час спільного проживання відповідач участі у вихованні та утриманні дітей не брав, матеріальної чи іншої допомоги дітям не надавав, не цікавився ними, не піклувався про здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, був ініціатором постійних конфліктів, внаслідок яких 20.10.2009 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.12.2009 року з відповідача стягнуто на її користь на утримання дітей аліменти у розмірі по 450 грн. на кожного. Однак, відповідач не провів жодної оплати по аліментних платежах, а його заборгованість станом на 01.03.2012 року становить 25519 грн. Також, позивачкою понесені додаткові витрати на утримання, лікування та розвиток особливих здібностей дітей, а саме: на лікування сина ОСОБА_6, який хворіє хронічним вродженим захворюванням очей позивачка витратила 4601,77 грн.; на відвідування синами секції КУДО 1370 грн.; на придбання спеціального одягу для відвідування вище зазначеного гуртка 1900 грн.; на відвідування сином ОСОБА_7 дитячої студії «Долоньки»- 400 грн. Просила стягнути з відповідача в її користь половину понесених додаткових витрат на утримання дітей в сумі - 4135,88 грн., та неустойку за прострочення від суми несплачених аліментів у розмірі 113918,58 грн. та судові витрати.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали повністю, просили його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що згідний оплатити додаткові витрати тільки на лікування дітей, за відвідування дитячих гуртків не згідний платити, оскільки на його утриманні ще знаходиться малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Щодо заборгованості по аліментних платежах, то вона утворилась не з його вини, оскільки жодних повідомлень з виконавчої служби він не отримував, вже понад два роки працює офіційно і з нього жодних платежів не стягувалось, а дізнався про дану заборгованість коли позивачка звернулась з даним позовом до суду. Крім того, між ним та позивачкою була усна домовленість про те, що він залишає частину своєї квартири дітям, а вона не стягує з нього аліменти. На даний час він не ухиляється від сплати аліментів, сплачує їх, вважає, що він не повинен сплачувати пеню за несплату аліментів, оскільки не знав про їх існування, тому просив в цій частині позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що з 02.03.2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в якому народились ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-9). На даний час шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.12.2009 року з відповідача стягнуто на користь позивачки на утримання дітей аліменти у розмірі по 450 грн. на кожного (а.с.15). Відповідач не провів жодної оплати по аліментних платежах, а його заборгованість станом на 31.05.2012 року становить 32719,00 грн. (а.с.45). Позивачкою також понесені додаткові витрати на утримання, лікування та розвиток особливих здібностей дітей, а саме: на лікування сина ОСОБА_6, який хворіє хронічним вродженим захворюванням очей позивачка витратила 4601,77 грн.; на відвідування синами секції КУДО 1370 грн.; на придбання спеціального одягу для відвідування вище зазначеного гуртка 1900 грн.; на відвідування сином ОСОБА_7 дитячої студії «Долоньки»- 400 грн., що підтверджуються копіями квитанцій (а.с.18-27).

Відповідно до ст.185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Закон передбачає разове, періодичне або постійне покриття додаткових витрат на дитину.

Пленум Верховного суду України в п.18 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ про батьківство, материнство і стягнення аліментів»від 15.05.2006 року №3 виходить з того, що до участі у додаткових витратах на утримання дітей, викликаних особливими обставинами, можуть притягтися лише батьки. У цих випадках йде мова про фактично понесені або передбачувані витрати. Тому вони повинні визначатися в твердій грошовій сумі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачкою надано усі документально підтверджені дані про свої додаткові витрати на дітей тому, позовна вимога про стягнення з відповідача половини витрачених додаткових витрат на дітей в твердій грошовій сумі підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки за прострочення терміну сплати аліментів то, згідно зі ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З наданих позивачкою копій матеріалів виконавчого провадження суд не бере до уваги виклики -попередження, що відповідач викликався у виконавчу службу оскільки вони не підписані та немає вихідного номеру, а на іншому і дати. Тому будь-яких попереджень про виникнення заборгованості боржнику не направлялось, відповідно строки погашення по заборгованості боржнику не встановлювались. Про відповідальність за умисне створення заборгованості, передбачену ст. 196 СК України, державний виконавець його не повідомляв.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний рахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику. Як вбачається з матеріалів справи таких дій державним виконавцем проведено не було.

Згідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.74 Закону у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути зверненно на майно боржника чи стягнення на заробітну плату. Оскільки відповідачем надано довідки про доходи, згідно яких він офіційно працює оператором заправних станцій (а.с.46-47), то державний виконавець міг стягнути заборгованість із заробітньої плати, однак таких дій державним виконавцем проведено не було.

На підставі викладеного позовна вимога про стягнення неустойки за прострочення терміну сплати аліментів задоволенню не підлягає.

Суд на підставі ст.88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_2 214,60 грн. судових витрат. У стягненні решти судових витрат слід відмовити у звязку з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ч.1 ст.196 СК України, керуючись ст.ст.60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та неустойки за прострочення терміну сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 4135 (чотири тисячі сто тридцять пять) грн. 88 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення терміну сплати аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий Дузінкевич І.М.