Рішення № 26995790, 26.10.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/1897/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Іващенко Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Техіновація»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відписку, компенсації за амортизацію автомобіля, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

09.08.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Техіновація»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відписку, компенсації за амортизацію автомобіля, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, зазначивши на підтвердження своїх позовних вимог, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах з 16.08.2011 року по 19.06.2012 року водієм директора шахти. На день його звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату в розмірі 2300 грн. за травень та 2333 грн. за червень 2012 року, не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію за амортизацію його автомобіля в розмірі 462 грн. за червень 2012 року, також не виплатив йому вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні відповідач зобов»язаний був виплатити їй всі суми, що належали їй від підприємства в день звільнення. Не зробивши з ним повний розрахунок в день звільнення, відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач зобов»язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Тому він просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Вчасно не виплативши йому заробітну плату в повному обсязі, відповідач завдає позивачу моральну шкоду, яка полягає в його душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, через що був порушений його звичайний уклад життя. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, зясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Техіновація»з 16.08.2011 року по 19.07.2012 року, працюючи на посаді менеджера по поставках з посадовим окладом 1200,00 грн. (а.с. 23, 34, 35).

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що йому не виплачена компенсація за невикористану відпуску не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідно повідомлення на а.с. 27 позивачу була нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1308,20 грн.

Також не знайшли в судовому засіданні підтвердження доводи позивача про те, що йому не виплачена компенсація за амортизацію особистого автомобіля за червень 2012 року, оскільки договору про використання автомобіля позивача не укладалось.

Крім того, згідно табелю обліку використання робочого часу за періоди травень-червень 2012 року позивач не виконував своїх трудових обовязків в святкові та неробочі дні, тобто посилання позивача на те, що він працював у вихідні та святкові дні і оплата за роботу в ці дні йому не здійснена, не підтверджена належними доказами.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку задоволенню не підлягають, оскільки ст. 44 КЗпП України передбачає виплату працівникові вихідної допомоги в розмірі, передбаченому законодавством, але не менше тримісячного середнього заробітку, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору ( статті 38 і 39 КЗпП України). Але в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу про звільнення та його заявою про звільнення, в якій ним особисто не зазначені будь-які інші причини звільнення (а.с. 22, 40). Жодних доказів того, що трудовий договір з відповідачем був припинений внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, позивачем суду не надано.

В той же час в судовому засіданні встановлено, що підприємство здійснило остаточний розрахунок з позивачем 19.07.2012 року (а.с. 49).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Відповідно до ст.60, 66, 143 ЦПК України кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що спору між позивачем та відповідачем про розмір заборгованості по заробітної плати не було, тому у відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Позивач звільнився з роботи 19.06.2012 року, відповідач сплатив заборгованість по заробітній платі позивачеві 19.07.2012 року, внаслідок чого час затримки розрахунку складає 21 робочий день.

На підставі п. 1 розділу I и п. 2 розділу II Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 , з наступними змінами та доповненнями, середній заробіток позивача для нарахування середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні повинен розраховуватися за два місяці до звільнення.

Відповідно до довідки відповідача (а.с. 48) середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяця перед звільненням складає 109,36 грн.

У відповідності з п.5, п.9 розділу IV Порядку нарахування середньої заробітної платі, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата вираховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двух місяців робочі дні на число відпрацьованих днів.

За період з 19.06.2012 року по 19.07.2012 року відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 2296,56 грн. з розрахунку 109,36 грн. (середньоденний заробіток) х 21 (кількість днів затримки розрахунку) = 2296,56 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 2296,56 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача ОСОБА_1 щодо строків виплати заробітної плати та строків розрахунку при звільненні, йому заподіяні моральні страждання, які полягають в тому, що внаслідок затримки розрахунку погіршився матеріальний стан позивача, був порушений звичайний образ його життя, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд, виходячи з характеру, глибини та тривалості заподіяних позивачеві моральних страждань, вимог розумності і справедливості, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 500 грн.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 214,60 грн. з позовних вимог майнового характеру та повернення сплаченого судового збору на користь позивача в розмірі 107,30 грн. з позовних вимог немайнового характеру про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 44, 47, 83, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 79, 88, 213, 214, 215-218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Техіновація» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Техіновація», ідентифікаційний код 35293307 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2296,56 (дві тисячі двісті дев»яносто шість гривень 56 коп.) та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. (пятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Техіновація», ідентифікаційний код 35293307 на користь ОСОБА_1 повернення судового збору в розмірі 107,30 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 214,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

26.10.2012