Рішення № 26984544, 11.10.2012, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 411/3227/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 жовтня 2012 року Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Улісько О.М.

за участю позивача ( відповідача ) ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача адвокатаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Довгинцівський районний відділ у м. Кривому Розі ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розділ майна, що нажито під час шлюбу, вселення в житлове приміщення, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою ,що втратила право на користування житловим приміщенням. В обгрунтування позову пояснив, що йому на праві власності, згідно Договору купівлі - продажу б/н від 21 10 1996 року належить домоволодіння по вул. Цементників, 7, у м. Кривому Розі. В будинку зареєстровані: він, його донька ОСОБА_5 та його колишня дружина - відповідач по справі ОСОБА_4 , з якою знаходився у шлюбі з 23 12 1994 року по 13 10 2009 року. Ще до офіційного розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_4 шлюбні відносини фактично припинилися у вересні 2009 року, відповідач залишила житло і переїхала жити до своїх батьків, при цьому вона забрала всі свої речі та майно. Вона не має наміру повертатися до житла для мешкання.

Відповідач понад 2 роки не мешкає в будинку без поважних причин, не несе ніяких витрат по утриманню будинку, вважає що вона втратила право користування жилим приміщенням у відповідності до ст. 405 ч 2 ЦК України. Просить позов задовільнити у повному обсязі, визнавши ОСОБА_4 такою , що втратила право користування житловим приміщенням - домоволодінням № 7 по вул. Цементників у м. Кривому Розі та зняти її з реєстраційного обліку.

Відповідач ОСОБА_4, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.31 ЦПК України, звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розділ майна, що нажито під час шлюбу, вселення в житлове приміщення.

Ухвалою суду обидва позови обєднані в одне провадження.

В обґрунтування своїх зустрічних вимог ОСОБА_4 зазначила, що 23 грудня 1994 року вона уклала шлюб із відповідачем за даним зустрічним позовом. Шлюб між ними було розірвано 13 жовтня 2009 року. За час шлюбу сторонами було придбано домоволодіння №7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі. Цей факт підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 21.10.1996р., посвідченим Криворізькою філією Придніпровської товарної біржі, реєстровий №552-Н/96, визнаним дійсним рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 18.11.2003р. (справа №2-3793 за 2003р.), та зареєстрованим в КП ДОР «Криворізьке БТІ»26 лютого 2004 року.

Оскільки дане домоволодіння було придбано сторонами за час зареєстрованого шлюбу, позивач за зустрічним позовом вважає, що має право на 1\2 частину домоволодіння. Добровільно вирішити питання розподілу майна відповідач не бажає.

Більш за те, відповідач вимусив позивача за зустрічним позовом залишити дане домоволодіння та виїхати для проживання до іншого місця, пообіцявши сплатити їй суму коштів в розмірі однокімнатної квартири у строк після продажу спірного будинку. Будинок позивач залишила не добровільно, а під примусом відповідача, який спірне домоволодіння не продає, навпаки, ставить питання про позбавлення позивача житлових прав.

ОСОБА_4 вважає, що має право користування даним житловим приміщенням як колишній член власника житла, а саме як колишня дружина. Крім того, має право користування спірним домоволодінням і як його співвласник.

Просить ухвалити рішення, яким розділити майно, набуте нею та відповідачем за час шлюбу, визнавши за нею ОСОБА_4 та за відповідачем ОСОБА_1 право власності по ? частині за кожним на домоволодіння №7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі, та вселити її ОСОБА_4 до вищезазначеного домоволодіня.

В судовому засіданні позивач ( відповідач ) ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 позовні вимоги, викладені в основному позові, підтримали, наполягали на їх задоволенні, в задоволенні зустрічних позовних вимог просили відмовити.

Відповідач ( позивач ) ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, про дату та час судового розгляду повідомлена належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності, оскільки в судовому засіданні приймає участь її представник ОСОБА_3, який проти задоволення основного позову заперечував, позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві, підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини , викладені в позовній заяві , наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи Довгинцівського районного відділу у м. Кривому Розі ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в судове засідання не з»явився, надали заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, в тому числі матеріали цивільної справи №2-3793 за 2003 рік (яка була витребувана із архіву Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу), суд вважає, що позовні вимоги за основним позовом необґрунтовані та задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

23 грудня 1994 року сторони по справі уклали шлюб, який було зареєстровано Довгинцівським відділом РАЦСу Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за №741. Цей факт підтверджуються свідоцтвом про шлюб (а.с. 10 ).

Шлюб між сторонами було розірвано 13 жовтня 2009 року, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів Довгинцівського відділу РАЦСу Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено запис за №249. Цей факт підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 11 ).

За час шлюбу сторонами було придбано домоволодіння №7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі. Цей факт підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 21.10.1996р., посвідченим Криворізькою філією Придніпровської товарної біржі, реєстровий №552-Н/96, визнаним дійсним рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 18.11.2003р. (справа №2-3793 за 2003р.), та зареєстрованим в КП ДОР «Криворізьке БТІ»26 лютого 2004 року (а.с. 6 ).

Суд не може прийняти до уваги пояснення позивача за основним позовом та покази свідка ОСОБА_6 в тій частині, що спірне домоволодіння було надано одноособово позивачу за основним позовом ще у 1992 році, оскільки відповідно до ст.60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу зокрема своїх вимог. ОСОБА_1 не надав суду докази, що дійсно спірне домоволодіння надавалось йому в 1992 році. Пояснення ОСОБА_1 та покази свідка ОСОБА_6 в цій частині спростовуються матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу від 21.10.1996р., з якого вбачається, що спірне домоволодіння було придбано позивачем саме 21.10.1996р. під час шлюбу із ОСОБА_4, а не в 1992 році.

Крім того, статтею 15 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сімї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Отже навіть якщо припустити, що дійсно спірне домоволодіння надавалось ОСОБА_1 в 1992 році, то він отримав право власності після 21.10.1996 року, під час шлюбу із ОСОБА_4, після укладення договору купівлі-продажу домоволодіння.

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 не міг пояснити, коли саме він сплатив за спірне домоволодіння обумовлену суму коштів, проте суд приходить до висновку, що кошти були сплачені під час шлюбу із відповідачем, оскільки домоволодіння було придбано 21.10.1996р., а в 2003 році під час розгляду цивільної справи Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Кривий Ріг Цемент»(справа №2-3793 за 2003р.) про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного домоволодіння ВАТ «Кривий Ріг Цемент», який є правонаступником колишнього власника спірного домоволодіння (продавця) не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, тобто кошти за придбане спірне домоволодіння були внесені подружжям ОСОБА_1 в період з 21.10.1996р. по 18.11.2003р., тобто під час шлюбу.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення позивача за основним позовом ОСОБА_1 в тій частині, що за спірне домоволодіння він повинен був відпрацювати 15 років на підприємстві.

Так, згідно із ст.22 КпШС України ( 1963 р.) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Так само згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про власність», відповідно до статті 16 якого майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Таким чином вбачається, що як позивачу так і відповідачу належить кожному по ? частині вказаного домоволодіння, вони мають рівні права на нього, оскільки домоволодіння було придбано під час шлюбу між сторонами по справі.

Загальна вартість нерухомого майна становить 60432 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг №2930325 від 26.02.2004р. виданий КП ДОР «Криворізьке БТІ», а.с. 6 ) .

Вказане домоволодіння складається з житлового будинку А1, гаражу Б, сараїв В, Г, З, альтанки Д, душу Е, теплиці Ж, навісів И, К, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі 1-3. Цей факт підтверджується вказаним витягом КП ДОР «Криворізьке БТІ»(а.с. 6 ).

Одночасно судом встановлено, що ОСОБА_1 вимусив ОСОБА_4 залишити спірне домоволодіння та виїхати на постійне місце проживання до іншого місця, пообіцявши сплатити їй суму коштів в розмірі однокімнатної квартири у строк після продажу спірного будинку (копія розписки, що підтверджує цей факт, знаходиться в матеріалах справи . Ключі від будинку ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_4 та не віддає по теперішній час, і не бажає їх віддавати, що він підтвердив в судовому засіданні, оскільки не бажає, щоб в будинку проживала його колишня дружина. Тобто вбачається, що ОСОБА_4 залишила домоволодіння не добровільно, а під примусом відповідача, який створює перешкоди ОСОБА_4 в користуванні житловим приміщенням з вересня 2009 року. Що також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зазначили, кожна окремо, що знають зі слів ОСОБА_9, що колишній чоловік ОСОБА_1 перешкоджав їй проживати у будинку, між ними були сварки, виїзджала з будинку ОСОБА_4 примусово.

Суд вважає, що ОСОБА_4 має право користування спірним житловим приміщенням як колишній член власника житла, а саме як колишня дружина. Припинення шлюбних відносин не припиняє право користування житловим приміщенням (ст.156 ЖК України). Крім того, ОСОБА_4 має право користування спірним житловим приміщенням і як його співвласник.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.15, 16 Закону України «Про власність»; ст.ст.1, 2, 12, 15, 16 ЦК України; ст.22 КпШС України (1963р.); ст.ст.1, 2, 3, 7, 60, 61, 63 СК України; ст.156 ЖК України; ст.ст.60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа сектор еміграції, громадянства та реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розділ майна, що нажито під час шлюбу, вселення в житлове приміщення задовольнити.

Розділити майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за час шлюбу, визнавши за ОСОБА_1 та за ОСОБА_4 право власності за кожним по ? частині на домоволодіння №7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, яке складається з житлового будинку А1, гаражу Б, сараїв В, Г, З, альтанки Д, душу Е, теплиці Ж, навісів И, К, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі 1-3.

Вселити ОСОБА_4 до домоволодіння №7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_10