Рішення № 26961464, 02.10.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-714/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Нагібіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 86000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 14055 грн. 88 коп. матеріальної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що в результаті ДТП, яка відбулась 21 січня 2011 року ним було отримано тяжкі тілесні ушкодження. Згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку в три роки та залишено цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без розгляду. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2012 року ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» та закрито провадження у справі. Оскільки ДТП, яка відбулась 21 січня 2011 року, сталася з вини ОСОБА_2 позивач просив задовольнити позов, в заявлений ним спосіб.

Під розгляду справи в суді позивач неодноразово змінював позовні вимоги (а.с.128-132) й відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 183) яка надійшла на адресу суду 02 жовтня 2012 року просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди, від іншої частини позовних вимог відмовився.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, а також частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної шкоди закрито.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлявся належним чином, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій уточнену позовну заяву підтримав, просив задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явились,про місце день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином, проте на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_2, про розгляд справи за їх відсутності, в якій остання не заперечувала проти задоволення уточненої позовної заяви щодо стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Представник, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засідання не з'явилась, про місце день та час проведення судового засідання повідомлялась належним чином, проте подала письмову заяву про проведення розгляду справи за її відсутності, в якій уточнену позовну заяву в частині стягнення 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди визнала та не заперечувала щодо її задоволення.

За наведених обставин, враховуючи положення ст. 169 ЦПК України, суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 січня 2011 року приблизно о 18 год. 10 хв. ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 рухаючись про проїзній частині вул. Кіквідзе зі сторони вул. С.Слобідської в напрямку вул. Німанської в м. Києві, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований поблизу буд. № 20 по вул. Кіквідзе в м. Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 12.1 та 18.1 Правил дорожнього руху, не вжив всіх можливих заходів для забезпечення безпечного проїзду пішохідного переходу, на якому перебувають, достовірно не впевнився у відсутності переходів, не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля, вчинив наїзд на ОСОБА_1, який переходив проїзну частину по неврегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с.31-35).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та не підлягає доказуванню.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ /7698645 цивільно-правова відповідальність на момент вчинення останнім вищевказаної ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група» (а.с.74). Ліміт відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого складає 100000 грн. 00 коп.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Порядок відшкодування моральної шкоди страховою компанією передбачається п. 22.3 ст. 22 та ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.3 ст. 23 вищевказаного Закону така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, те що визнання відповідачами суми заявленою до стягнення позивачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач згідно п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору то з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню 107 грн. 30 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524) в дохід Держави 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов