Рішення № 2696123, 18.11.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" листопада 2008 р. Справа № 4/153-08

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бровари

про стягнення 11 041, 60 грн.

за участю представників:

від позивача : Чуйко А.В.-предст., дов. від 13.10.2008р.

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна», м. Київ (далі-позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бровари (далі-відповідач) про стягнення 11 041, 60 грн. заборгованості за договором № 907/2007К від 27.06.2007р. поставки (відстрочки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором поставки, а саме: повністю не оплатив вартість поставленого йому товару (автомобільні товари).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судові засідання 28.10.2008р. та 18.11.2008р. не з'явився, однак 11.11.2008р. надіслав на адресу суду лист про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання по поважній причині.

Розглянувши поданий лист, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 28 ГПК України та частини другої статті 65 ГК України підприємці можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників. Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

встановив:

27.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 907/2007К поставки (відстрочки) (далі -Договір), відповідно до якого, позивач (постачальник), зобов'язується передати у власність покупця автомобільниі товари, асортимент, найменування, кількість та ціна яких вказується в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2 Договору ціна товару, його кількість та асортимент по кожній поставці вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання зазначеного Договору позивачем була проведена поставка відповідачу товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 04.07.2007р. № ЕСТ07020018 на суму 4 614 грн. та видатковою накладною від 04.07.2007р. № ЕСТ07020012 на суму 5 048 грн.

Згідно п. 3.1 Договору, оплата за товар здійснюється шляхом авансового перерахування грошових коштів покупцем на розрахункових рахунок постачальника в розмірі 14, 29% від вартості, вказаної у Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною, та наступної помісячної оплати, відповідно з графіком, визначеними Додатками до цього Договору.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань (п. 3.1 договору) відповідач не оплатив в повному обсязі вартість отриманого ним товару, а розрахувався лише частково.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми боргу, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 490 від 24.04.2008р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлений товар в сумі 6 901 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 10.3 Договору, відповідач за затримку платежів у відповідності по п. 3 Договору на термін, що перевищує 30 днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 60% від загальної вартості невиконаного зобов'язання, що складає 4 140 грн. 60 коп.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»(02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-а, код 33780248) 6 901 (шість тисяч дев'ятсот одну) грн. заборгованості, 4 140 (чотири тисячі сто сорок) грн. 60 коп., 110 (сто десять) грн. 41 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щоткін О.В.