Ухвала суду № 26950166, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К-2459/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представників відповідача Доценко Н.В., Ткачової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного племінного птахівничого підприємства «Роздольне»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі № 2а-8192/08/2070

за позовом Державного племінного птахівничого підприємства «Роздольне»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області,

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору Управління держкомзему у Зміївському районі Харківської області

про визнання незаконним та недійсним податкового повідомлення-рішення про донарахування земельного податку, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Державне племінне птахівниче підприємство «Роздольне»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.06.2008 № 0003691501/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку у загальній сумі 54516,8 грн., у тому числі 36344,54 грн. основного платежу та 18172,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 24.04.2008 № 539/15-027/19461494, про порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII. Порушення полягало у тому, що позивач не подав розрахунку із земельного податку за 2008 рік, земельний податок в сумі 36344,54 грн. не сплатив.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2008 році, оскільки у нього відсутні станом на 01.01.2008 земельні ділянки - сільськогосподарські угіддя у власності або у користуванні, які є об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку. У зв'язку з цим, у позивача виник обов'язок зі сплати земельного податку за 2008 рік на загальних підставах.

Позивач стверджує, що до січня 2008 року ДППП «Роздольне»мало у своєму господарському віданні 3876 га землі, а з 04.01.2008 - внаслідок розпаювання (приватизації) членами трудового колективу земельних ділянок ДППП «Роздольне»має на праві користування 609,68 га земель для сільгоспвиробництва, яке складає 93 % обсягів виробництва - птахівництво, скотарство тощо. Також вказує на те, що відповідачем не було взято до уваги, що підприємством укладено договір на оренду землі в кількості 3,68 га та наявний Державний акт на право постійного користування землею.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не мав право бути у 2008 році платником земельного податку, оскільки згідно з інформацією, отриманою від Управління земельних ресурсів у Зміївському районі Харківської області (листи від 04.02.2008 року № 01-15/583, від 11.06.2008р. № 01-15/1880, від 05.08.2008р. № 01-15/2217) та Зміїського районного відділу Харківської регіональної філії центру Державного земельного кадастру земельні ділянки станом на 01.01.2008 ДППП «Роздольне»у встановленому порядку не надавались та в державному реєстрі земель не значаться, державний акт на право постійного користування був виданий Дослідному господарству «Роздольне», а ДППП «Роздольне»при реорганізації чи зміні назви правовстановлючі документи не переоформив.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення, оскільки вважає, що суди належним чином не дослідили всіх обставин, на які посилався позивач та які мають суттєве значення для правильного вирішенні справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 № 320-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

З матеріалів справи вбачається, що ДППП «Роздольне»зареєстровано як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Випадки, коли платник сільськогосподарського податку знімається з податкової реєстрації як платник такого податку за власною ініціативою або за рішенням податкового органу, визначені у ч.ч. 1 та 2 ст. 1 вказаного Закону.

Частиною 6 ст. 1 цього Закону визначено умови, за яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ч. 8 ст. 1 цього Закону зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Аналіз ст. 1 Закону України Про фіксований сільськогосподарський податок»дозволяє дійти висновку, що за умов, якщо особа, яка підпадає під визначення, наведене у ч. 1 цієї статті, зареєстрована податковим органом як платник фіксованого сільськогосподарського податку та не знята з такої реєстрації у визначеному законом порядку, підстави для висновку про те, що така особа не мала права бути платником вказаного податку відсутні.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 № 320-XIV об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що, у разі, коли особа, яка зареєстрована платником фіксованого сільськогосподарського податку та яка не знята з такої реєстрації у встановленому законом порядку, не має у власності чи користуванні сільськогосподарських угідь, що є об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку, така особа зобов'язана звітувати та сплачувати земельних податок на загальних підставах, визначених у Законі України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII, де об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Тому, при вирішенні даної справи необхідно встановлювати обставину щодо наявності чи відсутності у платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на початок звітного періоду сільськогосподарських угідь на праві власності чи на праві користування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2007 році відбувалась процедура розпаювання земель, які перебували у користуванні позивача, між його працівниками.

Відповідно, суди повинні були достовірно встановити, чи проведено фактично таке розпаювання земель на початок спірного періоду та хто був фактичним користувачем таких ділянок після розпаювання, дослідити обставину, на яку посилається позивач, щодо укладення ним договору на оренду землі в кількості 3,68 га з власником сертифікату земельної частки (паю) та належно оцінити докази, на які посилається позивач, у підтвердження таких обставин.

І тільки за достовірно встановленого факту щодо відсутності у позивача на початок 2008 року у фактичному користуванні земельних ділянок, що використовуються для одержання сільськогосподарської продукції, висновок податкового органу про виникнення у позивача обов'язку подати розрахунок земельного податку на 2008 рік та сплатити земельних податок буде правомірним.

При цьому слід врахувати, що згідно із вимогами ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Також, у разі встановлення обставини щодо правонаступництва ДППП «Роздольне»щодо Дослідного господарства «Роздольне», якому було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 12-00-000-246, обставина щодо непереоформлення останнім такого акту у зв'язку із реорганізацією чи зміною назви не позбавляє правонаступника права користування земельною ділянкою на підставі такого акту, а відтак, не є підставою для висновку про відсутність у його користуванні земельної ділянки, зазначеної в цьому акті.

Місцеві державні адміністрації не наділені Законами повноваженнями визнавати недійсними правовстановлюючі документи на право постійного користування землею.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного племінного птахівничого підприємства «Роздольне»задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло