Ухвала суду № 26949693, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-11904/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львiвської областi від 29.01.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009

по справі № 12/364А (22а-5906/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явдом»

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 29.01.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009, задоволено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2007 №0009592320/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених відповідачем виїзних позапланових документальних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень-грудень 2006 року, складено акти № 152/23-2/31892363 від 22.12.2006 та № 20/23-2/31892363 від 26.02.2007, якими встановлено порушення п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Також, відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань відшкодування податку на додану вартість заявленого платником в рахунок на розрахунковий рахунок в банку при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками, за результатами якої складено акт №851/23-2/31892363 від 15.10.2007, в якому встановлено, що позивачем безпідставно заявлено до відшкодування за жовтень 2006 року ПДВ в сумі 16889,00 грн., за листопад 2006 року -73334,00 грн. та за грудень 2006 року -41434,00 грн.

На підставі акта перевірки від №851/23-2/31892363 від 15.10.2007, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009592320/0 від 19.10.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2006 року на 16889,00 грн., за листопад 2006 року на 73334,00 грн. та за грудень 2006 року на 41434,00 грн., всього на 131657,00 грн.

За наслідками проведених зустрічних перевірок, встановлено, що безпосереднім постачальником ТзОВ "Явдом" було Філія "Західкабель" ТзОВ "Промкабель".

На підставі отриманих відповідачем відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача (ІV ланцюг в схемі постачання), податковим органом встановлено, що ПДВ, який включений в ціну придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Явдом»від ПП «Ніктехнометконтракт», ТОВ «Селена-Південь»та ТОВ «Андрамет-К»до бюджету не сплачено; вказані підприємства ліквідовані за рішеннями судів, а свідоцтва платників ПДВ анульовані.

Оскільки зустрічними перевірками не підтверджено джерела відшкодування з бюджету, податковим органом зроблено висновок про те, що позивач втрачає право на бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2006 року на суму 16889,00 грн., за листопад 2006 року на суму 73334,00 грн. і за грудень 2006 року на суму 41434,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Враховуючи викладене вище, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від своїх контрагентів, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»і відповідачами не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення (а.с. 101-115).

Позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від філії «Західкабель»ТзОВ «Промкабель», зареєстрованого як платника ПДВ (а.с.90), за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцю в ціні товару є наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Крім того, слід зазначити, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі, за податковими зобов'язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в даному випадку позивач не мав жодних відносин.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 29.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль