Рішення № 26945024, 25.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1520/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін), державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - ДПАТ "НАК "Украгролізинг") в особі відокремленого підрозділу - Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (далі - Філія) до товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 166 042 грн. 42 коп.,

за участю представників:

Кабміну: Грошевої О.М. за дов. від 19 квітня 2012 року,

ДПАТ "НАК "Украгролізинг": Куляши О.І. за дов. від 13 січня 2012 року № 14/20-39-12,

Товариства: не з'явився,

прокуратури: Герасимчук Ю.М. за посв. від 16 листопада 2011 року № 94,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2012 року заступник прокурора міста Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кабміну та ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Філії, посилаючись на те, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143, укладеного між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" та Товариством 1 квітня 2009 року, з урахуванням додатку № 1 до нього, а також додаткового договору до цієї угоди від 8 вересня 2009 року № 1/987 і додатків до останнього № 1, № 2.1, № 4.1, № 6.1, № 8.1, № 10.1, відповідачу на умовах фінансового лізингу згідно актів приймання-передачі було передано у користування сільськогосподарську техніку загальною вартістю 1 088 655 грн. 00 коп. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати лізингових платежів виконувало неналежним чином, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 163 577 грн. 02 коп., прокурор, посилаючись на статті 526, 549, 623, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173, 193, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 16, 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", просив суд стягнути з відповідача на користь ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Філії вищезазначену суму боргу, а також 2 054 грн. 52 коп. пені та три проценти річних у розмірі 410 грн. 88 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 27 вересня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1520/12, розгляд якої було призначено на 9 жовтня 2012 року.

Ухвалою суду від 9 жовтня 2012 року розгляд справи було відкладено на 25 жовтня 2012 року.

24 жовтня 2012 року на адресу суду надійшла заява ДПАТ "НАК "Украгролізинг" від 23 жовтня 2012 року № 618 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній, з урахуванням заяви про виправлення описки від 25 жовтня 2012 року № 622, просив стягнути з відповідача на його користь 163 577 грн. 02 коп. основного боргу, а також 3 936 грн. 75 коп. пені та три проценти річних у розмірі 787 грн. 31 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 25 жовтня 2012 року представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням зави від 23 жовтня 2012 року № 618 про збільшення розміру позовних вимог) та наполягали на їх задоволенні.

У призначені судові засідання Товариство явку свого повноважного представника не забезпечило, витребуваних судом документів не надало, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направило.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за його фактичною адресою, вказаною в позовній заяві, а саме: місто Рівне, вулиця Будівельників, будинок 4. Крім того, дані ухвали також були надіслані Товариству за його юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка співпадає з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 35721, Рівненська область, Здолбунівський район, село Миротин, вулиця Дружби, будинок 88 А. Факт отримання Товариством вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 39-40, 64, 68).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2009 року між Товариством та відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (правонаступником якого є ДПАТ "НАК "Украгролізинг") був укладений договір фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до нього, а також додаткового договору до цієї угоди від 8 вересня 2009 року № 1/987 і додатків № 1, № 2.1, № 4.1, № 6.1, № 8.1, № 10.1, останнє зобов'язалося передати у користування Товариству предмет лізингу який набувається ним у власність у постачальника, а відповідач, у свою чергу, - сплачувати лізингові платежі (а.с. 8-17, 23).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Додатком № 1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" встановлено найменування предмета лізингу: станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ (160*478,40) загальною вартістю 153 088 грн. 00 коп.; станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21*2289,70) загальною вартістю 721 255 грн. 50 коп.; станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ (100*725,77) загальною вартістю 1 088 655 грн. 00 коп.; станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП (160*559,73) загальною вартістю 1 343 352 грн. 00 коп.; станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (16*8167,51) загальною вартістю 1 306 801 грн. 60 коп. Строк лізингу - 5 років. Загальна вартість предмета лізингу відповідно до вказаного додатку становила 4 613 152 грн. 10 коп.

Додатками № 2.1, № 4.1, № 6.1, № 8.1 та № 10.1 до договору встановлено графіки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 даної угоди лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі (далі - Акт) між сторонами, що укладається у п'яти автентичних примірниках.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі семи відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктами 3.4.3 та 3.5 даної угоди лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. При цьому останній не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, у тому числі форс-мажору.

У пункті 4.3 даного договору сторони погодили, що лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж у частині винагороди лізингодавцю, а також комісію за організацію поставки техніки в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього платежу і комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору лізингодавець надав відповідачу в користування вищезазначену сільськогосподарську техніку загальною вартістю 4 613 152 грн. 10 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі від 21 вересня 2009 року № 1 та від 16 листопада 2009 року № 2, 3, 4, 5 (а.с. 18-22).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо передачі вказаного майна також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем умов даної угоди.

Однак всупереч положень договору відповідач взятий на себе обов'язок по сплаті лізингових платежів виконав лише частково, сплативши позивачу 20 000 грн. 0 коп. та заборгувавши таким чином останньому 163 577 грн. 02 коп., що додатково підтверджується наданим позивачем зведеним реєстром заборгованості Товариства за спірним договором (а.с. 24).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за вищезазначеним договором, яка складає 163 577 грн. 02 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора про стягнення з Товариства вищезазначеної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати лізингових платежів за вищезазначеним договором, прокурор, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23 жовтня 2012 року № 618, також просив суд стягнути з Товариства 3 936 грн. 75 коп. пені, з яких: 170 грн. 77 коп. - пеня, нарахована за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 2.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 6 111 грн. 21 коп.; 804 грн. 60 коп. - пеня, нарахована за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 4.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 28 792 грн. 26 коп.; 563 грн. 89 коп. - пеня, нарахована за прострочення 12 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 6.1 до договору, за 32 дні прострочення на суму основного боргу в розмірі 42 880 грн. 37 коп.; 939 грн. 68 коп. - пеня, нарахована за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 8.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 33 626 грн. 13 коп.; 1 457 грн. 81 коп. - пеня, нарахована за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 10.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 52 167 грн. 05 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Товариству, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 936 грн. 75 коп. пені підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України прокурор просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 787 грн. 31 коп., з яких: 34 грн. 15 коп. - три проценти річних, нараховані за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 2.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 6 111 грн. 21 коп.; 160 грн. 91 коп. - три проценти річних, нараховані за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 4.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 28 792 грн. 26 коп.; 112 грн. 77 коп. - три проценти річних, нараховані за прострочення 12 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 6.1 до договору, за 32 дні прострочення на суму основного боргу в розмірі 42 880 грн. 37 коп.; 187 грн. 93 коп. - три проценти річних, нараховані за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 8.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 33 626 грн. 13 коп.; 291 грн. 55 коп. - три проценти річних, нараховані за прострочення 11 платежу згідно графіка сплати лізингових платежів, закріпленого у додатку № 10.1 до договору, за 68 днів прострочення на суму основного боргу в розмірі 52 167 грн. 05 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, дана позовна вимога також підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 даної статті судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська область, Здолбунівський район, село Миротин, вулиця Дружби, будинок 88-А, ідентифікаційний код: 34119126) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16 А, ідентифікаційний код: 30401456) 163 577 (сто шістдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 02 коп. основного боргу, 3 936 (три тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 75 коп. пені та три проценти річних у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 31 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська область, Здолбунівський район, село Миротин, вулиця Дружби, будинок 88-А, ідентифікаційний код: 34119126) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. 02 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 жовтня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко