Рішення № 26944962, 18.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.12 Справа№ 5015/3572/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного підприємства «Метизи-94»(м. Запоріжжя)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка»(с. Сидинівка)про:стягнення 80 760 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят) грн. 15 коп. (з яких: 22 655,27 грн. -основний борг; 38 815,27 грн. -штраф; 5 411,84 грн. -пеня; 8 816,32 грн. - інфляційні; 5 061,45 грн. -3 % річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.Представники:

Позивача:Мисак О. С. -представник (довіреність № 14/10 від 11.10.2012 р.)Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

27.08.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3871 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Метизи-94»(м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка»(с. Сидинівка) про стягнення 80 760 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят) грн. 15 коп. (з яких: 22 655,27 грн. -основний борг; 38 815,27 грн. -штраф; 5 411,84 грн. -пеня; 8 816,32 грн.- інфляційні; 5 061,45 грн. -3 % річних).

Ухвалою суду від 29.08.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 18.09.2012 р.

17.09.2012 р. до суду за вх. № 20705/12 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 18.09.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 18.10.2012 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 29.08.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 18.09.2012 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23048/12 від позивача поступило повідомлення про направлення відповідачу акту звіряння взаєморозрахунків станом на 17.08.2012 р., а також докази направлення та докази отримання такого акту відповідачем.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23049/12 від позивача поступило повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23050/12 від позивача поступили пояснення щодо наявності правових підстав виникнення заборгованості у відповідача.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23051/12 від позивача поступили пояснення щодо наявності у відповідача заборгованості на час подачі позову.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23052/12 від позивача поступив уточнений розрахунок позовних вимог, в якому він зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 53 178 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 63 коп. (з яких: 22 655,27 грн. - основний борг; 16 160,00 грн. -штраф; 2 110,41 грн. -пеня; 7 191,50 грн. -інфляційні; 5 061,45 грн. -3% річних).

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23053/12 від позивача поступив уточнений розрахунок інфляційних та 3% річних.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23055/12 від позивача поступив розрахунок штрафних санкцій.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23056/12 від позивача поступив розрахунок судових витрат.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23057/12 від позивача поступило повідомлення про вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідачем.

15.10.2012 р. до суду за вх. № 23059/12 від позивача поступило повідомлення про направлення відповідачу копії уточненого розрахунку позовних вимог. До зазначеного повідомлення долучено поштову квитанцію від 10.10.2012 р.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 29.08.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 18.09.2012 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02.04.2010 р. між Приватним підприємством «Метизи-94»(надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка» (надалі - відповідач) був укладений договір постачання товару № 0402/С (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач продає, або зобов'язується продати відповідачу, а відповідач приймає, або зобов'язується прийняти та оплатити товар (дріт в асортименті), кількість та ціна якого згідно рахунку.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, сортамент, кількість та ціна товару, якщо вони не зазначені в п. 1.1., або якщо сторони вирішили змінити їх, визначаються в рахунку позивача, який виставляється відповідачу на підставі поданої ним письмової або усної заявки. Термін дії рахунку 3 доби, якщо інше не вказано в рахунку.

Відповідно до п. 1.3. Договору, в разі зміни ціни на ринку, позивач може змінювати ціни на товар, гроші за який не зараховані 100 % на його рахунок.

Згідно з п. 1.4. Договору, загальна сума договору разом з ПДВ складає 100 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1. Договору, товар постачається на умовах: FCA, обов'язки позивача з поставки завершені коли товар наданий в розпорядження відповідачеві в м. Броди, львівська область, склад покупця, розвантаження транспортного засобу відповідач здійснює самостійно.

Згідно з п. 2.2. Договору, відвантаження товару проводиться на протязі 15 календарних днів з моменту передплати.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48 815 грн. 27 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000987 від 21.04.2010 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 4.1. Договору, відповідач здійснює 20 % передплати і 80 % по факту отримання продукції на протязі 15 календарних днів на підставі рахунку позивача.

Як стверджує позивач, відповідач оплатив передплату за отриманий товар на суму 10 000 грн. 00 коп.

Претензій щодо кількості та якості отриманого товару від відповідача на адресу позивача не поступало.

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 22 655 грн. 27 коп.

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості.

Відповідно до п. 5.2. Договору, за прострочку оплати, або поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем, з урахуванням уточнень позовних вимог, нараховано пеню у розмірі 2 110 грн. 41 коп.

Відповідно до умов Договору, відповідач повинен був оплати 80 % вартості товару на протязі 15 календарних днів з моменту поставки. Відповідно до видаткової накладної № РН-0000987 товар був отриманий відповідачем 21.04.2010 р. Отже, зобов'язання боржника щодо оплати товару повинно було бути виконано до 06.05.2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню з 11.01.2012 р., що не відповідає вимогам ст. 232 ГК України.

Оскільки позивачем невірно нараховано пеню у розмірі 110 грн. 41 коп., суд вважає за доцільне залишити позов в цій частині без розгляду.

Відповідно до п. 5.3. Договору, якщо прострочка оплати, поставленого товару складає більше 15 календарних днів від терміну згідно п. 4.1 та 4.2. відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 100 % від суми отриманого і неоплаченого товару.

Позивачем, з урахуванням уточнень, відповідно до умов договору, правомірно нараховано 16 160 грн. 00 коп. штрафу.

Крім того, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 7 191 грн. 50 коп. інфляційних та 5 061 грн. 45 коп. 3 % річних.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Метизи-94»(м. Запоріжжя), з урахуванням уточненого розрахунку, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка»(с. Сидинівка) про стягнення 53 178 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 63 коп. (з яких: 22 655,27 грн. - основний борг; 16 160,00 грн. -штраф; 2 110,41 грн. -пеня; 7 191,50 грн. -інфляційні; 5 061,45 грн. -3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 51 068 (п'ятдесят одна тисяча шістдесят вісім) грн. 22 коп. (з яких: 22 655,27 грн.- основний борг; 16 160,00 грн. -штраф; 7 191,50 грн. -інфляційні; 5 061,45 грн. -3% річних).

Відповідно до вимог ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Оскільки позивачем не подано належного та обґрунтованого розрахунку пені, суд залишає позов в частині стягнення 2 110 грн. 41 коп. пені без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 21 від 17.08.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 5 (п'ять) грн. 70 коп., ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про доцільність повернення судового збору позивачу в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Метизи-94» (м. Запоріжжя), з урахуванням уточненого розрахунку, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка»(с. Сидинівка) про стягнення 53 178 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 63 коп. (з яких: 22 655,27 грн. - основний борг; 16 160,00 грн. -штраф; 2 110,41 грн. -пеня; 7 191,50 грн. -інфляційні; 5 061,45 грн. -3% річних) - задоволити в частині стягнення 51 068 (п'ятдесят одна тисяча шістдесят вісім) грн. 22 коп. (з яких: 22 655,27 грн. - основний борг; 16 160,00 грн. -штраф; 7 191,50 грн. -інфляційні; 5 061,45 грн. -3% річних).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка»(с. Сидинівка, Бродівський район, Львівська область, 80600; код ЄДРПОУ 30786577) на користь Приватного підприємства «Метизи-94» (вул. Портова, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 24911663) -51 068 (п'ятдесят одна тисяча шістдесят вісім) грн. 22 коп. (з яких: 22 655,27 грн. - основний борг; 16 160,00 грн. -штраф; 7 191,50 грн. -інфляційні; 5 061,45 грн. -3% річних) та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Позов Приватного підприємства «Метизи-94» (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське спеціалізоване хмілярське підприємство «Сидинівка»(с. Сидинівка) в частині стягнення 2 110 (дві тисячі сто десять) грн. 41 коп. пені - залишити без розгляду.

4. Повернути Приватному підприємству «Метизи-94»(вул. Портова, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 24911663) передплачену суму судового збору в розмірі 5 (п'ять) грн. 70 коп.

5. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.