Рішення № 26944948, 23.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2363/2012

За позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП"

про стягнення 102817,87грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Земляков О.А., довіреність №01/11-2001 від 06.12.11р.

Від відповідача: Монастирна І.О., довіреність від 26.09.12р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору №6382 від 01.10.2007р. у розмірі 104817,87грн., а саме: заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 94737,51грн., 3% річних у розмірі 1838,51грн., та пені у сумі 8241,85грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.12р. порушено провадження у справі №5017/2363/2012.

02.10.12р. від позивача надійшло уточнення до позовної заяви (вх.№29913/2012 від 02.10.12р.), згідно якого у зв'язку з тим, що відповідач здійснив часткову оплату заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 1000грн., просить суд стягнути з ТОВ "БЕРЕГ-ГРУП" на користь КП "Теплопостачання міста Одеси" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 93737,51грн., три проценти річних простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 1838,51грн., пеню у сумі 8241,85грн.

За клопотанням представника позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2012р. строк вирішення спору по справі №5017/2363/2012 продовжено до 25.10.2012р., в порядку ст.69 ГПК України.

23.10.12р. від позивача надійшло уточнення до позовної заяви (вх.№32032/2012 від 23.10.12р.), згідно якого у зв'язку з тим, що відповідач здійснив часткову оплату 05.10.12р. заявленої до стягнення заборгованості за теплову енергію згідно договору №6382 у розмірі 1000грн., просить суд стягнути з ТОВ "БЕРЕГ-ГРУП" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 92737,51грн., 3% річних простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 1838,51грн., пеню у сумі 8241,85грн.

Відповідач вважає позов необґрунтованим, позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі, та просить суд відмовити позивачу в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№32038/2012 від 23.10.12р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що позивач свої зобов'язання по постачанню теплової енергії виконував з порушенням, у зв'язку з тим, що з початку опалювального сезону в 2010р., при пониженні зовнішньої температури повітря, мало місце незабезпечення відповідної температури в приміщеннях. Вимагаючи сплати заборгованості, позивач не надає розрахунків та звітів про спожиту теплову енергію ТОВ "БЕРЕГ-ГРУП" за вищевказаний період, які б підтверджували наявність факту отримання відповідачем теплової енергії. Отже лише прийняття відповідачем теплової енергії від позивача є підставою для виникнення у нього зобов'язання щодо сплати. Крім того, відповідно до технічного паспорту, виготовленого за станом на 26.03.2008р. на нежитлове приміщення в житловому будинку №15 по вул. Жуковського, загальна площа приміщення складає 206,2кв.м, з яких 70,8кв.м складає антресоль, яка не є опалюваною, тому при розрахунку заборгованості по вул. Жуковського, 15, має бути врахована не загальна, а лише опалювальна площа даного приміщення, а саме 135,4кв.м, а не 206,2кв.м. Також відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), та зазначає, що п. 6 ст. 232 ГК України встановлюється інший строк позовної давності: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане».Відповідно до Листа Вищого Господарського суду України від 13.07.12р. №01-06/908/2012, за змістом ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, що настає за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. за №101-V шляхом злиття Комунального підприємства "Одесатеплокомуненерго" та Комунального підприємства "Одесатеплоенерго".

Згідно п.2.1.1. Статуту підприємства, метою створення КП "Теплопостачання міста Одеси" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

01.10.2007р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" (Споживач) було укладено договір №6382 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором (п.1).

Згідно додатку 1 до цього договору Теплопостачальна організація постачає теплову енергію на об'єкти споживача, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 43 Б, та м. Одеса, вул. Жуковського, 15.

Відповідно до п.2.2 даного договору усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання споживача, до введення їх в роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію теплопостачальною організацією, згідно з вимогами Правил користування тепловою енергією від 03.10.2007р. №1198 та діючого законодавства з оформленням відповідного акту-допуску.

Розділом 3 даного договору визначені права та обов'язки споживача.

Підпунктами 3.2.1., 3.2.2. п.3.2 вказаного розділу передбачено, що Споживач зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором.

Права та обов'язки теплопостачальної організації визначені розділом 4 вказаного договору.

Теплопостачальна організація зобов'язана: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової організації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п.п.4.2.1., 4.2.3. п.4.2. розділу 4 даного Договору).

Відповідно до п.5.1. цього Договору облік споживання теплової енергії визначається: на опалення розрахунковим способом.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений розділом 6 договору.

Згідно п.п.6.1., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. даного розділу розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів 285,39грн. за 1Гкал на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період; щомісяця споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати; у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь Теплопостачальної організації, споживач зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим; перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Пунктом 7.2.3. Договору передбачено, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст.625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Цей договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 31.12.2008р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п.10.1., 10.3. Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).

На виконання договірних зобов'язань, Теплопостачальна організація відпускала теплову енергію Споживачу за затвердженими тарифами згідно звітів за отриману теплову енергію, проте, останнє в порушення взятих на себе зобов'язань частково здійснило оплату, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.01.2011р. по 01.07.2012р. за отриману теплову енергію у сумі 943737,51грн.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. №133 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отриману теплову енергію, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою та заявами про уточнення позовних вимог, згідно яких просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 923737,51грн., 3% річних простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 1838,51грн., та пеню у сумі 8241,85грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Положеннями ч.6 ст.19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 Закону України „Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст.25 Закону України „Про теплопостачання").

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так судом встановлено, що в порушення умов договору №6382 від 01.10.2007р., відповідач не виконав свого обв'язку щодо оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, у зв'язку з чим позовна вимога Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" заборгованості у розмірі 92737,51грн. за спожиту теплову енергію є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1838,51грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3%річних, враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП", на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином з цих підстав судом було самостійно розраховано 3% річних та визначено їх розмір, а тому 3%річних підлягають задоволенню в сумі 1834,77грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" пені в розмірі 8241,85грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11р. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

23.10.12р. відповідач подав відзив на позов, згідно якої просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем про стягнення пені.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Матеріали справи свідчать про те, що позовна заява подана позивачем до суду 10.08.2012р., тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені розрахованої з 21.02.2011р. по 10.08.2011р. слід відмовити, у зв'язку з тим, що Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" цей строк пропустило, з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач у відповідності з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того на думку суду, наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином. оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 4808,65грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, уточнені позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору 6382 від 01.10.2007р. у розмірі 92737,51грн., 3%річних у розмірі 1834,77грн. та пені у розмірі 4808,65грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з врахуванням часткової сплати заявленої до стягнення суми заборгованості під час розгляд у справи на суму 2027,62грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ГРУП" (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 1, р/р 26007310684101, Банк АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 32256079) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, п/р26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України" Філія Одеське міське відділення №7860, МФО 388078; код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 92737(дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять сім)грн.51коп., 3%річних у розмірі 1834(одну тисячу вісімсот тридцять чотири)грн.77коп., пеню у розмірі 4808(чотири тисячі вісімсот вісім)грн.65коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2027(дві тисячі двадцять сім)грн.62коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Гут С.Ф.