Рішення № 26944896, 22.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2579/2012

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"

до відповідача: Військового інституту Одеського національного політехнічного університету

про стягнення 8997,27грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Рябоконь В.І. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 22.10.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: Рябоконь В.І. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Військового інституту Одеського національного політехнічного університету про стягнення заборгованість в розмірі 8997,27грн. , яка складається з 3% річних в сумі 4641,20грн. та індексу інфляції в сумі 4356,07грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2012р. порушено провадження по справі №5017/2579/2012.

Відповідач у засідання суду, не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення від 06.09.2012р. та від 26.09.2012 було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи „за відмовою адресата від одержання", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 22.10.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (надалі - ВАТ "Одесаобленерго", Постачальник) та Військовим інститутом Одеського національного політехнічного університету (надалі -відповідач, ВІОНПУ), 13.03.2009р. був укладений договір № 160 про постачання електричної енергії (надалі - Договір).

Пунктом 1. договору передбачено, що Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2 „Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 року №1399/11679 (із змінами), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії та споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно до умов Договору ВАТ "Одесаобленерго" зобов'язалося постачати електроенергію на об'єкти відповідача в межах встановленої потужності.

В свою чергу, відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови Договору.

Згідно із п. 9.4 Договору, останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2009 р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Тобто, вищезазначений договір діє до теперішнього часу.

Позивач зазначає, що ВАТ "Одесаобленерго" належним чином і в повному обсязі виконує свої договірні зобов'язання перед ВІОНПУ.

Однак, ВІОНПУ свої договірні зобов'язання належним чином не виконував.

Так, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань здійснював розрахунки за спожиту електричну енергію з порушенням встановлених строків.

За період з січня 2011р. до липня 2012р. відповідачем, згідно до актів про обсяги спожитої електричної енергії наданих відповідачем, спожито 11097193 кВт.г. на суму 6698765,51грн. в т.ч. ПДВ. Заборгованість за спожиту електричну енергію відповідачем сплачена у повному обсязі, однак, оплату за спожиту електричну енергію відповідач здійснив з порушенням строку .

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, ВАТ "Одесаобленерго" звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов"язання по договору №3564 від 19.06.2009р. перед ВАТ „Одесаобленерго" по сплаті за спожиту електроенергію відповідачу нараховано 3% річних за вказаний період в розмірі 19,89грн. та інфляційні витрати в розмірі 16,63грн., які відповідачем не спростовані .

Позивачем в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано індекс інфляції в розмірі 4356,07грн. та 3%річних в сумі 4641,20грн. Розглянувши здійсненні позивачем розрахунки сум індексу інфляції та 3% річних, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 4356,07грн. та 3%річних в сумі 4641,20грн. за порушення грошових зобов'язань за договором на постачання електричної енергії підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Військового інституту Одеського національного політехнічного університету (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код 24983020) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28, код 00131713) 4641 (чотири тисячі шістсот сорок одна)грн. 20коп. -3% річних та 4356 (чотири тисячі триста п'ятдесят шість)грн.. 07коп. -індексу інфляції.

3.Стягнути з Військового інституту Одеського національного політехнічного університету (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код 24983020) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28, на р\рахунок №26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеса, МФО 328704, код 00131713) 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн.. 50коп. -судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.10.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.