Рішення № 26944716, 18.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.12 Справа №5015/2698/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м. Київ, від імені якого діє Дрогобицька філія ПАТ «Укрінбанк», м.Дрогобич, Львівська область

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал», м.Дрогобич, Львівська область

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс», м.Львів

про визнання договору недійсним

Колегія у складі суддів: Яворський Б.І. (головуючий),

Березяк Н.Є., Коссак С.М.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Копанський М.Л.-представник (дов. №148 від 31.01.2011р., діє до 31.01.2014р.); Прим'як М.В. -директор Дрогобицької філії ПАТ «Укрінбанк»(дов. №394 від 01.02.2011р., діє до 31.01.2014р.);

від відповідача 1: Кішко В.І. -представник (дов. №б/н від 12.01.2010р., діє до 31.12.2014р.);

від відповідача 2: Фостяк О.Я. -представник (дов. №б/н від 28.05.2012р., діє до 31.12.2013р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», від імені якого діє Дрогобицька філія ПАТ «Укрінбанк», подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»та Товариства з обмеженю відповідальністю «Осіріс»про визнання недійсним договору №31/16 від 20.02.2008р.

Ухвалою суду від 05.07.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 24.07.2012р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд їх задоволити повністю та визнати недійсним договір №31/16 від 20.02.2008р., укладений між ТзОВ «Універсал»та ТзОВ «Осіріс». Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у зв'язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представник відповідача 1 позовні вимоги визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, вважає, що договір №31/16 від 20.02.2008р. через свою нікчемність є недійсним, та таким, що не створює будь-яких юридичних наслідків. Вимоги ухвал суду виконав частково.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представник відповідача 2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку з тим, що ТзОВ «Осіріс»виконало всі умови договору №31/16 від 20.02.2008р., а тому правомірно набуло право власності на квартири №8,15,16,17,23,24,25 за адресою: м.Трускавець, вул. Данилишиних, 59 (колишня адреса: м.Трускавець, вул. Стебницька,21). Крім того, вважає, що укладений між ТзОВ «Універсал»та ТзОВ «Осіріс»договір є договором підряду, а тому вимоги щодо форми його укладення дотримані. Вимоги ухвал суду виконав частково.

18.09.2012р. представник відповідача 2 подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що 12.09.2012р. господарським судом Львівської області винесена ухвала про порушення провадження у справі №5015/3748/12 за позов ТзОВ «Осіріс»до ТзОВ «Універсал», Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»про визнання недійсним договору від 14.10.2011р. про задоволення вимог заставодержателя. Судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання. При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Згідно з п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

З поданого відповідачем 2 клопотання про зупинення провадження у справі не вбачається, що справа №5015/3748/12 за позов ТзОВ «Осіріс»до ТзОВ «Універсал», Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»про визнання недійсним договору від 14.10.2011р. про задоволення вимог заставодержателя є пов'язаною з даною справою, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі №5015/2698/12.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази, судом встановлено таке.

19.03.2007р. між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»(позивач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал»(відповідач 1 у справі), був укладений кредитний договір №70069. Для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з даного договору, 16.07.2007р. між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал»був укладений договір застави.

Відповідно до п.1.2 договору застави, для забезпечення повного і належного виконання заставодавцем взятих на себе згідно із кредитним договором зобов'язань, заставодавець передає заставодержателеві в заставу майно, а саме будівельні матеріали, з яких побудовано незавершений 36-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Стебнецький, 21 у м. Трускавці. У разі невиконання або неналежного виконання застоводавцем зобов'язань за кредитним договором, застоводержатель вправі задоволити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави (п.6.1 договору застави).

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором від 19.03.2007р., між позивачем та відповідачем 1 14.10.2011р. був укладений договір про задоволення вимог заставодержателя, відповідно до п.1 якого, заставодавець передає заставодержателю майнові права (право на реєстрацію права власності та саме право власності) на нереалізовані та завершені будівництвом квартири, а саме: квартири №8,15,16,17,23,25 в м. Трускавці, по вул. Данилишиних, 59.

Після укладення договору про задоволення вимог заставодержателя позивач звернувся до Трускавецької міської ради із заявою про оформлення права власності на зазначені вище квартири. Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 21.06.2012р. №149 ПАТ «Український інноваційний банк»відмовлено в оформленні права власності на квартири в житловому будинку по вул. Даналишиних, 59 у м.Трускавці у зв'язку з оформленням права власності на дані квартири за ТзОВ «Осіріс»(відповідач 2).

20.02.2008р. між Товариством з обеженою відповідальністю «Універсал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Осіріс»був укладений договір №31/16, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартири за номерами: 8, 15,16,17,23,24,25 в будинку №21 по вулиці Стебницькій в місті Трускавці (п.1 договору).

Відповідно до п1.3. даного договору продавець гарантує і готовий нести відповідальність, передбачену цим договором та законодавством України, що квартири на момент укладення договору належать йому та будуть передані у власність ТзОВ «Осіріс»після здачі житлового будинку в експлуатацію та є вільними від права проживання у них третіх осіб. Ціна квартир становить 3'274'263,20 грн. (п.2.1 договору).

Продавець (ТзОВ «Універсал») та покупець (ТзОВ «Осіріс») підписали даний договір та скріпили печатками. Позивач не погоджується із зазначеним договором, що стало підставою оскарження його в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного. Згідно з ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частина 3 статті 640 ЦК України встановлює, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

У пункті 8 Постанови від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Пленум Верховного Суду України наголошує, що згідно зі ст.210 та ст.640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Також на це звертається увага Верховним Судом України в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р., де відзначається, зокрема, оскільки момент вчинення правочинів, що підлягають державній реєстрації, відповідно до ст.ст. 210,640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони до такої реєстрації є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов'язків. Встановивши ці обставини суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Зважаючи на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТзОВ «Осіріс»до ТзОВ «Універсал», не підлягають до задоволення, адже такий договір є неукладеним.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву стверджує, що спірний договір є договором підряду. Суд спростовує таке твердження відповідача 2 з огляду на наступне.

Стаття 875 ЦК України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (ч.2 ст.877 ЦК України).

Зі змісту оспорюваного договору чітко вбачається, що він є саме договором купівлі-продажу нерухомого майна. Суд критично оцінює твердження відповідача 2 про те, що даний договір є договором будівельного підряду, оскільки доказів того, що складалася і підписувалася проектно-кошторисна документація та передавався будівельний майданчик ТзОВ «Осіріс»не надав. Крім того, у даному договорі не визначено, як цього вимагає ч.2 ст.877 ЦК України, склад і зміст проектно-кошторисної документації та яка із сторін її повинна надати.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено, що договір №31/16 від 20.02.2008р. не був нотаріально посвідчений та відсутня його державна реєстрація, а тому він є неукладеним та таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків, а, отже, не може бути визнаний недійсним. Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

За подання заяви про забезпечення позову, яку суд розглянув 29.08.2012р. і виніс відповідну ухвалу про відмову у забезпеченні позову, відповідач 1 не сплатив судовий збір у порядку і розмірі, визначеному законом. У п.1 Інформаційного листа ВГСУ від 23.05.2012р. №01-06/704/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»відзначено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати судового збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. З огляду на зазначене, на відповідача 1 покладаються витрати стосовно сплати судового збору за подання клопотання про забезпечення позову.

У судовому засіданні 18.09.2012р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення, повний текст складений і підписаний 21.09.2012р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181,210,640,655,657,875,877 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3,12,44,49,69,82,83,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»(82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Бориславська, 82/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13820680) на користь Державного бюджету України 1'609,50 грн. - судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Судді Яворський Б.І.(головуючий)

Березяк Н.Є.

Коссак С.М.