Рішення № 26944612, 15.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 3/084-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

про стягнення 196903,00 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості на суму 196903,00 грн., з яких: 4804,84 грн. заборгованість по лізингових платежах, 788,08 грн. пеня, 64,77 грн. 3 % річних,

72296,71 грн. штраф, 1700,00 грн. збитки та 117248,60 грн. сума покриття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором фінансового лізингу від 15.07.2011 р. № ФЛ-41/2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 р. продовжено строк вирішення справи № 3/084-12 та відкладено її розгляд на 09.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 15.10.2012 р.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 26.07.2012 p., 28.08.2012 р., 24.09.2012 р. та 09.10.2012 p. Враховуючи обмежений процесуальний строк вирішення спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

15.07.2011 р. між ТОВ "Енмарк" (лізингодавець, позивач у справі) та

ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач, відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-41/2011 (далі договір), відповідно до

п. 3. якого лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного договору та правил фінансового лізингу (додаток № 1 до даного договору). Найменування предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в специфікації (додаток

№ 2 до договору).

Відповідно до п. 5 договору всі платежі за даним договором сплачуються в українській гривні, згідно графіку лізингових платежів (додаток № 3 до договору).

Загальна сума договору лізингу 361483,53 грн., строк лізингу 36 місяців, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу у лізинг

(п. 5.1., п. 5.2. договору).

Додатки, що є невід'ємними частинами даного договору лізингу: № 1 -правила фінансового лізингу (надалі - правила), № 2 - специфікація предмета лізингу, № 3 -графік лізингових платежів, № 4 -акт прийому-передачі предмета лізингу у лізинг (п. 8 договору).

Пунктом 4 договору передбачено, що продавцем предмета лізингу є

ТОВ "Опольтранс Україна".

Згідно п. 2.1. правил придбання предмета лізингу здійснюється лізингодавцем за договором поставки (купівлі-продажу) у відповідності з встановленими лізингоодержувачем специфікацією предмета лізингу (додаток № 2 до договору лізингу) та умовами такого договору поставки.

Відповідно до п. 2.4. правил передача предмету лізингу в лізинг лізингоодержувачу здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача, в день поставки предмета лізингу в порядку, передбаченому договором поставки та договором лізингу.

Лізингодавець зараховує всі платежі у наступному порядку: неустойка, винагорода лізингодавця, основна сума заборгованості (п. 4.8. правил).

Право власності на предмет лізингу протягом строку дії договору належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії договору лізингу має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу (п. 7.1. правил).

Пунктом 7.2. правил передбачено, що за письмовою вимогою лізингоодержувача, надісланого листом з повідомленням про вручення, після закінчення строку лізингу, та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача за ціною останнього лізингового платежу, який є ціною викупу предмета лізингу.

Договір лізингу вступає у силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Закінченням строку лізингу вказується в графіку лізингових платежів (додаток № 3 до договору лізингу (п. 11.1 та 11.3 правил).

На виконання умов договору позивач придбав у власність предмет лізингу -напівпричіп самоскидний МЕГА модель 35 SB/KZZ, заводський номер НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, як визначено в специфікації предмета лізингу (додаток № 2 до договору) -та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах, визначених у правилах. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг від 02.08.2011 р. (додаток № 4 до договору лізингу).

Відповідно до п. 3.1.4 лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно у відповідності з графіком лізингових платежів (додаток № 3 до договору лізингу) сплачувати лізингові платежі.

Як зазначає позивач, у зв'язку з простроченням більш як на 30 днів лізингових платежів за березень та квітень 2012 року у розмірі 15143,50 грн. (вказану суму було частково сплачено відповідачем лише 01.06.2012 р.), ТОВ "Енмарк" звернулось до відповідача з повідомленням № 194 від 04.05.2012 р. про сплату прострочених лізингових платежів, розірвання договору та вимогою повернути предмет лізингу, яке було вручено ФОП ОСОБА_1 07.05.2012 р., що підтверджується підписом останньої у описі вручених документів, копію якого долучено до матеріалів справи. Вказане відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно із частиною другою ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів..

Пунктом 8.2.4. правил передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоодержувачу будь-яких збитків, що виникли внаслідок такої відмови, якщо прострочення лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів (хоча б одного місячного лізингового платежу) перевищує 30 календарних днів, при цьому, під простроченням сплати лізингових платежів розуміється і часткова несплата.

Відповідно до частини третьої ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

З огляду на вказане вище, договір лізингу від 15.07.2011 р. № ФЛ-41/2011 було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору лізингоотримувачем, 07.05.2012 р.

Як вбачається з графіку лізингових платежів (додаток № 3 до договору лізингу), лізингоодержувач мав сплачувати лізингові платежі, за користування об'єктом лізингу, лізингодавцю кожного місяця 20-го числа.

Як зазначає позивач, відповідачем не сплачено у повному обсязі лізинговий платіж 20.04.2012 р., а саме у частині 620,85 грн. та плату за користування предметом лізингу за період з 21.04.2012 р. по 07.05.2012 р., включно, у розмірі 4183,99 грн.

Виконавши розрахунок плати за користування предметом лізингу за період з 21.04.2012 р. по 07.05.2012 р., судом встановлено, що аналогічний розрахунок виконано позивачем вірно, оскільки його результат відповідає розрахунку суду і становить 4804,84 грн.

Доказів щодо сплати платежів за користування предметом лізингу на загальну суму 4689,98 грн., сторонами суду не надано.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором фінансового лізингу.

Згідно з частиною першою ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Норма аналогічного змісту міститься у частині ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач зобов'язання щодо здійснення лізингових платежів належним чином не виконав, і його заборгованість перед позивачем становить 4804,84 грн., відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4804,84 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем і, відповідно, підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача станом на 24.07.2012 р. -788,08 грн. пені та 64,77 грн. 3 % річних за несвоєчасне здійснення лати за користування предметом лізингу.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що сума результату відповідного розрахунку позивача менша, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 64,77 грн.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 правил передбачено, що у випадку прострочення встановлених договором лізингу строків сплати лізингових платежів або у випадку часткової сплати чергового лізингового платежу, лізингоодержувач зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати отримання від лізингодавця вимоги щодо сплати, перерахувати на п/р лізингодаця пеню у розмірі: 0,1 % від сум, належно до сплати (заборгованості) за кожний календарний день прострочення.

Зробивши розрахунок пені, з урахування положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за періоди вказані у розрахунку позивача, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, суд задовольняє частково, а саме у розмірі 298,97 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі

72296,71 грн. за несвоєчасне повернення предмету лізингу на вимогу ТОВ "Енмарк".

Відповідно до частини першої та другої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини першої ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Приписами п. 4. частини першої ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно п. 8.5. правил при настанні випадків, передбачених п.п. 8.2.4.-8.2.11 та невиконанні умов. Вказаних в п. 8.3 даних правил, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернення йому предмета лізингу. При цьому, лізингоодержувач зобов'язується протягом 5 календарних днів з дати отримання повідомлення від лізингодавця доставити предмет лізингу у нормальному стані з урахуванням нормального зносу, до місця, визначеного лізингодавцем.

Пунктом 8.6. правил передбачено, що у випадку якщо, незважаючи на вимогу лізингодавця щодо повернення предмета лізингу у відповідності п. 8.4. даних правил, лізингоодержувач не забезпечить повернення предмета лізингу, лізингодавець буде мати право вступити у володіння предмета лізингу, здійснити перевезення предмета лізингу за рахунок лізингоодержувача та вимагати від лізингоодержувача, а останній, в такому випадку, зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20 % відсотків від загальної суми договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 07.05.2012 р. вручив відповідачеві вимогу від 04.05.2012 р. № 195 про повернення предмету лізингу, що підтверджується розпискою ФОП ОСОБА_2 у описі вручених документів.

18.05.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис про повернення відповідачем позивачеві предмета лізингу.

З зазначеного вбачається, що штраф нараховано позивачем правомірно, оскільки відповідач у встановлені договором строки предмет лізингу не повернув.

Зробивши розрахунок штрафу, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 72296,71 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі

1700,00 грн., які ТОВ "Енмарк" понесло на вчинення виконавчого напису нотаріуса про повернення предмету лізингу.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом

правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2012 р. у справі № 5024/2462/2011.

Відповідно до пп. 4 п. 8.4. правил, у разі припинення договору лізингу з причин, вказаних у п.п. 8.2.4. - 8.2.11, лізингоодержувач зобов'язується повністю сплатити заборгованість за договором лізингу, в тому числі збитки, понесені лізингодавцем, а результаті такого розірвання договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду докази на підтвердження неналежного виконання відповідачем обов'язку із предмета лізингу, що потягнуло за собою негативні наслідки для позивача, які знаходяться з бездіяльністю відповідача у прямому причинно-наслідковому зв'язку. Вина відповідач полягає в тому, що вона діяла свідомо та передбачала, або могла передбачити, або повинна була передбачити настання шкідливих наслідків для позивача.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідач своєю бездіяльністю (не повернула у встановленні договором лізингу строки предмет лізингу) нанесла ТОВ "Енмарк" реальні збитки (витрати за виконавчий напис нотаріусу про повернення предмета лізингу), а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1700,00 грн., підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача суму покриття у розмірі 117248,60 грн. (сума лізингових платежів за період з 08.05.2012 р. по 20.07.2014 р.).

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначений перелік лізингових платежів, які можуть бути включені до договору фінансового лізингу, а саме: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Узгодження сторонами віднесення до складу лізингових платежів суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, є способом погодження наміру сторін про відчуження лізингодавцем лізингоодержувачу предмету лізингу шляхом купівлі-продажу.

Статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу.

Наслідком відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу є вимога повернення предмету лізингу (ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»), що виключає виконання сторонами зобов'язань з оплати купівлі-продажу.

Отже, відмовляючись від договору фінансового лізингу, лізингодавець не вправі вимагати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу.

Проаналізувавши розрахунок стягуваних сум, у тому числі 117248,60 грн. суми покриття, графік лізингових платежів, судом встановлено, що сума покриття за період з 08.05.2012 р. по 20.07.2014 р. не підлягає стягненню, оскільки її оплата обумовлена правовідносинами щодо купівлі-продажу лізингоодежувачем предмета лізингу, але договір фінансового лізингу, в тому числі й в частині купівлі-продажу, розірвано сторонами, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується представником позивача.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 117248,60 грн. суми покриття, суд відмовляє, оскільки стягнення вказаної суми, яка згідно графіку лізингових платежів включена в майбутні лізингові платежі, після розірвання договору лізингу та повернення предмету лізингу суперечить загальним засадам цивільних правовідносин, зокрема, щодо справедливості і добросовісності поведінки їх учасників (п. 6 ст. 3 ЦК України), а також вимогам ч. 2 ст. 653 ЦК України, яка визначає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р. у справі № 5011-18/1670-2012.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4804,84 грн. основного боргу, 64,77 грн. -3% річних,

298,97 грн. пені, 72296,71 грн. штрафу та 1700,00 грн. збитків, загалом 79165,29 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,

буд. 17/52-А; код ЄДРПО України 34981872) -4804 (чотири тисячі вісімсот чотири гривні) 84 коп. основного боргу, 72296 (сімдесят дві тисячі двісті дев'яносто шість гривень) 71 коп. штрафу, 298 (двісті дев'яносто вісім гривень) 97 коп. пені, 64 (шістдесят чотири гривні) 77 коп. 3 % річних, 1700 (одну тисячу сімсот гривень)

00 коп. збитків та 1583 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три гривні) 31 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2012 р.

Суддя А.В. Лопатін