Рішення № 26944326, 22.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8413-2012 22.10.12За первісним позовом Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»

до відповідача Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.»

про стягнення боргу в розмірі 60 713,00 грн.

За зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.»

до Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»

про стягнення збитків в розмірі 46 327,42 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Білинський М.О. -представник за довіреністю

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Жуков Д.О. -представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." заборгованості за Договором № ЗУТ431 від 27.10.2012 та заявкою № 110 від 27.10.2011 в розмірі 60713,00 грн., в тому числі 56056,00 грн. основного боргу, 3703,00 грн. пені, 224,00 грн. збитків від інфляції, 730,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та підписаної заявки позивач надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні за маршрутами: м. Одеса (Україна) -м. Херсон (Україна) -м. Неаполь (Італія) за які відповідач не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/8413-2012, розгляд справи призначено на 20.07.2012.

18.07.2012 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідач за зустрічним позовом вартість пошкодженого товару у розмірі 46 327,42 грн.

Також через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, який долучений судом до матеріалів справи, в якому відповідач за первісним позовом проти позову заперечив посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору що призвело до пошкодження вантажу.

Представник позивача в судове засідання 20.07.2012 не з'явився, проте через канцелярію суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.07.2012 прийнято зустрічну позовну заяву та відкладено розгляд справи на 10.09.2012.

07.09.2012 представником позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 27 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У поданому клопотанні не зазначено, на які саме права та обов'язки ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»може вплинути рішення суду у даній справі та яким чином.

В судовому засіданні 10.09.2012, в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 17.09.2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О. А. у відрядженні та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-53/8413-2012 передано для розгляду судді Блажівській О. Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 справу № 5011-53/8413-2012 прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 22.10.2012.

17.09.2012 представником позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду надано письмові пояснення, які залучені судом до матеріалів справи.

Представником позивача за зустрічним позовом 17.09.2012 через відділ діловодства суду надано уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 27 091,47 грн. вартості пошкодженого вантажу.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів колегія суддів приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 у зв'язку з поверненням судді Грєхової О.А. з відрядження справу № 5011-53/8413-2012 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення по справі.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог та надав пояснення по справі.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.10.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2011 року між сторонами у справі укладено договір № ЗУТ431 перевезення вантажу у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого даний договір регулює взаємовідносини між сторонами, що виникають при плануванні, організації та здійсненні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по оплаті наданих транспортних послуг (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору перевезення вантажів та відповідальність сторін визначаються даним договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів, Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Цивільним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами України, що регламентують здійснення автомобільних перевезень.

П. 2.2. Договору сторони погодили, що на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку.

До обов'язків експедитора умовами договору віднесено, зокрема, здійснювати своєчасні розрахунки з перевізником за виконане перевезення (п. 3.1.16. Договору), до обов'язків перевізника -збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній CMR (п. 3.2.4. Договору), надання експедитору рахунків, товарно-транспортних накладних, CMR та податкових накладних для належного виконання експедитором п. 3.1.16. Договору (п. 3.2.7. Договору); доставити довірений вантаж в пункт призначення та після закінчення митного оформлення видати його вантажоодержувачу, вказаному в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR (п. 3.2.8. Договору).

Умовами п.п. 4.2., 4.3. Договору визначено, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання підтверджуючих документів, оплата проводиться в гривнях. Про неотримання банківських документів на оплату експедитор зобов'язаний письмово повідомити перевізника протягом тридцяти днів з моменту розвантаження. В разі відсутності такого повідомлення у вказаний період вважається, що підтверджуючі документи експедитор отримав.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про розірвання договору, то термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний рік (п. 8.2. Договору).

Матеріали справи свідчать, що 27.10.2011, на виконання умов укладеного договору, між сторонами оформлено заяву на транспортно-експедиційні послуги № 110 (22937).

За умовами вказаної заявки сторони погодили:

- маршрут: Одеса -Херсон -Ancona 60121 -Saviano/Naples -80039 Italy;

- найменування вантажу: грецький горіх чищений в коробках;

- вага (на один автомобіль): нетто: 20000, брутто: 21500 кг.;

- адреса завантаження: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103А;

- адреса розмитнення: Lungomare Vanvitelli, 5 60121 ANCONA;

- адреса розвантаження: Golden Nuts SRL, ITALY;

- порядок та форма оплати: 2500 Євро + 1000 Євро прост. окр. графою в гривнях по курсу НБУ на день доставки вантажу.

Відповідно до міжнародної транспортної накладної вантаж було доставлено та отримано вантажоодержувачем 02.12.2011, про що свідчить відмітка останнього у графі № 24.

Матеріали справи свідчать, що позивач виставив відповідачу рахунок № СФА-7026 від 02.12.2011 на оплату наданих послуг на суму 56 056,00 грн. та звернувся до відповідача з претензією № 12/03-061-21 від 20.03.2012 щодо оплати наданих послуг.

Однак, відповідач виставлений позивачем рахунок не оплатив, претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

У зв'язку з несплатою відповідачем боргу за виконане перевезення, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва дійшов висновку щодо часткового задоволення первісного позову з огляду на таке.

Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, істотною умовою договору є умова про предмет, яким є послуги щодо доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видача вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження тощо.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 4.2. Договору).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 56 056,00 грн.

Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 56 056,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За невиконання зобов'язання позивач також наполягає на стягненні з відповідача 3 703,00 грн. пені.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.6.4. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення вимог в частині пені у розмірі 3 703,00 грн. за розрахунком позивача.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 224,00 грн. збитків від інфляції та 730,00 грн. 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції та зробивши власний, суд встановив, що у вказаний позивачем період індекс інфляції складав 0,999, а сума заборгованості з урахуванням інфляції дорівнювала 55 999,94 грн., що дає змогу стверджувати про інфляційне збільшення заборгованості у розмірі -56,06. За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції є безпідставними.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 730,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

18.07.2012 відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що 19.10.2011 між OREGON SHIPPERS LLC та Підприємством з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.»було укладено договір-дорученння № 09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг. На виконання умов вказаного договору 27.10.2011 між Підприємством з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.»та Приватним акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»було укладено договір № ЗУТ431 перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Згідно з п. 5.3 укладеного між сторонами договору, сторона, що порушила свої зобов'язання, пов'язані з виконання даного договору, повинна без зволікань усунути ці порушення з повідомленням про це іншої сторони. При цьому п. 5.7.2. Договору передбачено, що у випадку повного чи часткового пошкодження вантажу, яке сталося в проміжку між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею вантажоотримувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму, рівну вартості втраченого чи пошкодженого вантажу. 09.12.2011 експедитор отримав від вантажовідправника DEBIT NOT:DN 09-12, якою останній повідомив про те, що під час перевезення частину вантажу було пошкоджено. Зокрема було вказано, що через потрапляння води 52 картонні коробки були намоклими, 11 коробок були гнилими та запліснявілими, всього 63 коробки грецького горіху ґатунку А. Оскільки товаром, що перевозився, були очищені грецькі горіхи, подальше їх використання стало неможливим. Таким чином, під час перевезення було завдано збитків на суму 27 091,47 грн. (згідно із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог).

Крім того, відповідно до повідомлення про пошкодження, складеного представниками компанії Golden Nuts SRL, ITALY, під час відкриття вантажу, було виявлено, що 52 картонні коробки з горіхами повністю мокрі, а 11 упаковок -вкриті пліснявою.

Факт пошкодження вантажу при перевезенні підтверджується відповідною відміткою вантажоодержувача (італійської компанії Golden Nuts SRL, ITALY), вчиненої на CMR № А 157539.

14.12.2011 експедитором отримано лист № 11/01 від компанії OREGON SHIPPERS LLC з вимогою розслідування причин пошкодження 63 коробок з горіхами.

На виконання вимоги вантажовідправника 19.12.2011 експедитор направив на адресу перевізника претензію з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу.

У відповіді на претензію перевізник зазначив про готовність відшкодувати вартість 4 замоклих під час транспортування коробок з горіхами по ціні, що вказана в інвойсі № 163-R від 31.10.2011р.

Відповідно до вимог статті 64 Закону України «Про автомобільний транспорт»міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України.

Враховуючи, що місце навантаження вантажу -Україна, а місце доставки вантажу -Німеччина, суду дійшов висновку щодо застосування до взаємовідносин Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року № 57-V, відповідно до положень статті 94 Конституції України набув чинність з 09.09.2006 р. Згідно статті 43 цієї Конвенції для країни, яка приєднується до неї, ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання документів про приєднання. Листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 р. № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" встановлено, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19 травня 1956 року в м. Женеві, набирає чинності для України з 17 травня 2007 року.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли після набрання чинності для України міжнародного договору.

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, яка підписана у Женеві 19.05.1956 р., застосовується до договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, якщо місце навантаження вантажу і місце доставки вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції (стаття 1 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах).

Статтею 8 Конвенції передбачено, що при прийнятті вантажу перевізник зобов'язаний перевірити: точність вказівок, зроблених в накладній відносно числа вантажних місць, а також їх розмітки і номерів; зовнішній стан вантажу і його упакування. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити правильність вказівок, згаданих в п. 1 а) даної статті, він повинен зробити вмотивовані застереження в накладній. Він повинен також мотивувати всі можливі зроблені ним застереження відносно зовнішнього стану вантажу і його упакування.

Таких застережень в CMR № А 157539 немає, що свідчить про прийняття вантажу до перевезення без будь-яких зауважень.

Конвенція КДПВ не передбачає перевезення вантажу за пломбами вантажовідправника або будь-якими іншими пломбами, які б дорівнювались до пломб вантажовідправника, а також звільнення перевізника від відповідальності за втрату або нестачу вантажу у разі перевезення його за пломбами.

Відповідач не надав суду доказів факту наявності на автомобілі, який виконував спірне перевезення, будь-чиїх пломб, а також правових підстав звільнення його від відповідальності за нестачу вантажу.

Ст. 17 Конвенції КДПВ та ст. 924 ЦК України, п. 3.2.4 договору сторін встановлюють, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу.

Ст. 17 Конвенції КДПВ встановлює, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу сталася з вини правомочної по договору особи, а також встановлює перелік випадків особливого ризику, за наявності яких перевізник звільняється від відповідальності. Проте відповідно до ст. 18 Конвенції КДПВ та ст. 924 ЦК України перевізник має довести, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто діє презумпція вини перевізника.

Виходячи з вимог п. 1 та 2 ст. 30 Конвенції КДПВ вантажоодержувач по спірному міжнародному автомобільному перевезенню -компанія Golden Nuts SRL, ITALY правомірно зробила застереження в накладній про те, що 52 картонні коробки з горіхами повністю мокрі, а 11 упаковок вкриті пліснявою.

Відповідач не надав суду доказів, що при видачі вантажу вантажоодержувачу Конвенція КДПВ передбачає інший порядок правового оформлення псування вантажу, або що одержувач в Італії повинен складати акти з залученням спеціального уповноваженого державного органу - торгово-промислової палати та уповноваженого представника перевізника.

У відповідності із ст. 23 Конвенції КДПВ перевізник повинен відшкодувати шкоду, спричинену повною або частковою втратою вантажу в розмірі, що визначається на підставі вартості вантажу в місці та в час прийняття його до перевезення.

Згідно з інвойсом № 163-R від 31.10.2011 вартість 20 000 тонн ядра грецького горіха (чищеного) урожаю 2011 року становить 5 380,00 доларів США за тонну та 107 600,00 доларів США на загальну суму.

Розрахунок вартості нестачі вантажу відповідач не оскаржує.

У відповідності з ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Статті 31, 32 Конвенції КДПВ не обмежують право пред'явлення позовів до перевізника, що випливають з цієї конвенції, лише вантажовідправником або вантажоодержувачем.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 ст. 623 ЦК України визначено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Реальними збитками в даному випадку є грошове вираження вартості втраченого вантажу, а упущеною вигодою - можливість замовника продати (використати у інший спосіб) вантаж за цінами, які існували на момент звернення до господарського суду з позовом про їх відшкодування.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що замовником понесені збитки (реальні збитки та упущена вигода), оскільки неналежне виконання перевізником своїх зобов'язань по доставці вантажу замовника, тобто протиправна поведінка, стало наслідком отримання замовником пошкодженого вантажу, тобто спричинення збитків.

За означених вище обставин суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, за зустрічним позовом -на відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 87, корпус 4, код ЄДРПОУ 23168191) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс» (82100, м. Дрогобич, вул. П.Орлика, 22, код ЄДРПОУ 13825481) 56 056 (п'ятдесят шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 3 703 (три тисячі сімсот три) грн. 00 коп. пені, 730 (сімсот тридцять) грн. 00 коп. 3% річних та 1 603 (одну тисячу шістсот три) грн. 56 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс» (82100, м. Дрогобич, вул. П.Орлика, 22, код ЄДРПОУ 13825481) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 87, корпус 4, код ЄДРПОУ 23168191) 27 091 (двадцять сім тисяч дев'яносто одну) грн. 47 коп. збитків, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

6. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 26.10.2011

Суддя О.А.Грєхова