Постанова № 26943619, 25.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5019/517/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М.за участю представників:позивачаОмельчук С.В. -дов. від 16.01.12відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Навігатор Л"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.12у справі№ 5019/517/12 господарського суду Рівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Навігатор Л"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Габро"простягнення 27829,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Навігатор Л" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" про стягнення заборгованості у розмірі 27829,52 грн., що складається з основного боргу у розмірі 24120,00 грн., 3% річних у розмірі 1369,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2339,64 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було проведено оплату виконаних робіт з ремонту гвинтового компресору, вартість яких, за розрахунком позивача, склала 24120,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.06.2012 року у справі №5019/517/12 (суддя Гудзенко Я.О.) позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що сторони погодили умови договору про виконання робіт шляхом обміну листами, однак прийняті на себе зобов'язання з оплати робіт відповідач не виконав, що, з огляду на положення статей 202, 626, 640-646 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року (судді: Маціщук А.В. -головуючий, Петухов М.Г., Олексюк Г.Є.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" задоволено, рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2012 року у справі №5019/517/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Мотивуючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази в підтвердження виконання позивачем будь-яких робіт з ремонту компресорної установки, належної відповідачу. Постанова обґрунтована приписами статей 509, 637, 638, 853 Цивільного кодексу України, статей 173-174, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Навігатор Л" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 527, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 3, 193, 198, 202, 203, 216-218 Господарського кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 №11 "Про судове рішення". Заявник, зокрема, зазначає, що факт виконання робіт підтверджується довіреністю №31 від 22.04.10, на підставі якої відповідачу відвантажено відремонтований компресор; докази, надані позивачем, містять печатку та підписи посадових осіб відповідача.

Заявник подав також доповнення, в яких доводи касаційної скарги підтримав.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 10.02.10 Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Навігатор Л" отриманий лист від Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" від 08.02.10 № 9, в якому останній просив відремонтувати гвинтовий компресор з пересувною компресорною установкою НВ-10.

У листі-відповіді № А22-16 від 26.02.10 позивач повідомив відповідача, що ним проведена повна дефектація компресорної установки НВ-10 та про готовність провести капітальний ремонт установки. Також повідомлено, що вартість ремонту компресорної установки НВ-10 - 24120 грн. з урахуванням ПДВ; строк виконання - 20 календарних днів з моменту отримання передоплати; умови оплати - 50% передоплата, остаточний розрахунок після технічного приймання, перед відвантаженням; гарантійні умови - 12 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту відвантаження.

Відповіді на зазначений лист відповідачем надано не було.

Натомість, листом №73 від 22.04.10 відповідач просив повернути відремонтований гвинтовий компресор з пересувною компресорною установкою НВ -10. У цьому листі відповідач гарантував провести оплату бруківкою, зазначивши, що ціна бруківки складає 10 x 10 x 10 мм - 600 грн., 10 x 10 x 5 мм - 600 грн., 5 x 5 x 5 мм - 720 грн. з ПДВ.

Однак, розрахунок за проведені роботи відповідачем здійснено не було, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1,2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів також зазначає, що в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин.

При цьому, визначаючи характер правовідносин, господарським судом апеляційної інстанції враховано, що здійснення робіт з ремонту компресорної установки є, по суті, виконанням підрядних робіт, а отже до таких правовідносин слід застосовувати параграф 1 глави 61 Цивільного кодексу України, що унормовує загальні положення про підряд. Натомість, як зазначено судом, наявні в матеріалах справи докази не дають змоги дійти висновку щодо узгодження сторонами усіх істотних умов договору підряду, як-то: ціна роботи, строк її виконання та порядок розрахунків.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського суду України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини (частина 8 зазначеної статті).

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем робіт з ремонту компресорної установки.

Як вірно враховано господарським судом апеляційної інстанції, відсутність в матеріалах справи документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, унеможливлює висновок про задоволення позовних вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції надав оцінку довіреності від 22.04.10 №31 в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи

інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Навігатор Л" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.12 у справі № 5019/517/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова