Постанова № 26943438, 18.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2012 року 11:32 № 2а-9538/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0001002309,№0000852305 від 27.02.2012 за участю представників сторін:

від позивача: Піган В.М. (дов. № 01 від 01.08.11)

від відповідача: не з'яв.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2012 року в 11 год. 32 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 №0001002309 та № 0000852305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що договори укладені з компаніями Grands Chais de France»тa Caves de Landiras Lois Eschenaner», по наданих нерезидентам маркетингових послуг з просування товару (алкогольних напоїв) на ринку, в т. ч. введення його у торгівельні мережі в Україні, винаймання промоутерів та проведення дегустацій напоїв серед покупців у торгівельних точках, підтверджується первинними документами - актами виконаних робіт та рахунками (інвойсами). Поставка послуг не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки відповідно до абзацу «д»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»обидві компанії, зареєстровані у Франції, постійних представництв на території України не мали.

Щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 200938,00 грн., представник позивача зазначив, що визначити походження зазначеної суми так і не вдалося. Жодної інформації щодо того, на підставі яких документів перевіряючими було донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 200 938,00 грн., ні в Акті перевірки, ні у рішеннях, що приймалися за результатами розгляду скарг, не наведено.

Крім того, на думку представника позивача, податковим органом помилково визначено відсутність щоденних фіскальних звітних чеків контрольно-касового апарату, оскільки склад -магазин працює лише 2 дні на тиждень -четвер і п'ятницю, торгівля в інші дні здійснюється за окремим розпорядженням. Таким чином, враховуючи режим роботи складу-магазину, фіскальні чеки друкуватись щодня не могли, тому підстави, що позивачем порушено п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є помилковими.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачем п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 188.1 статті 188, абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до невірно обчислених сум податку на додану вартість у сумі 73187,85 грн., а саме за січень 2010 на суму 9551,22 грн., за травень 2010 на суму 6574,12 грн., за січень 2011 на суму 53062,5 грн, та заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 15 837, 57 грн. Оскільки на думку податкового органу, податок на додану вартість відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»є внутрішнім непрямим податком, а тому не може бути обумовлений сторонами зовнішньоекономічного договору.

Також представник відповідача вважає, що в порушення п.4.1. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200938,00 грн. за періоди: вересень 2009, жовтень 2009, листопад 2009, грудень 2009, січень 2010, лютий 2010.

Крім того, під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування рестораторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що проявилось у незабезпеченні щоденного друку на реєстраторі операцій фіскальних звітних чеків у кількості 255 випадків.

З огляду на вищенаведене, податковий орган просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах, та відповідно до вимог податкового законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду про наступне.

Співробітниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»з питань дотримання законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 03.02.2012 №118/23-09/36126345, яким встановлено порушення позивачем:

-п.4.1. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 188.1 статті 188, абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 342052,00 грн., у т.ч. по періодам: грудень 2010 на суму 206161,00 грн., лютий 2011 на суму 10 613,00 грн., серпень 2011 на суму 86614,00 грн., вересень 2011 на суму 38664,00 грн. та завищення показників, відображених у рядку 26 декларації з податку на додану вартість «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду»на загальну суму 206 161,00 грн.;

- пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.02.2012 №0001002309, яким позивачу за порушення п.4.1. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 188.1 статті 188, абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 424912,00грн., за основним платежем - 342052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82860,00грн.

- - від 27.02.2012 №0000852305, яким позивачу за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 86700,00 грн.

В результаті процедур адміністративного оскарження Державної податковою службою у м. Києві було скасовано частину штрафних санкцій, визначених податковим повідомлення-рішенням №0000852305 від 27.02.2012, на суму 340,00 грн., а Державної податковою службою України - зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125 278,00 грн. за податковим повідомленням -рішенням № 0001002309 від 27.02.2012. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

З огляду на вищенаведене, враховуючи матеріали справи, суд частково погоджується з висновками податкового органу, з огляду про наступне.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем (виконавець) та нерезидентом - компанією «Les Grands Chais de France»(замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг від 14.12.2009, предметом якого є виконання маркетингових досліджень. Місце укладання договору -м. Київ.

Умовами договору визначено, що замовник за цим договором виплачує виконавцю плату за надання послуг шляхом банківського переводу згідно з сумами інвойсів, що є частиною цього договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.05.2010 року.

Згідно акту виконаних робіт від 28.05.2010 р. виконавцем надано, а замовником прийнято у м.Петерсбах послуги на загальну суму 3638,00 Євро (тобто на території реєстрації нерезидента).

Згідно рахунку (інвойсу) GS -02/2010 від 03.01.2011, оплата за введення ТОВ «Вітіс Груп»товару в торгівельні точки становить 28086 грн. або 2649,62 Євро, оплата за марчендайзинг, просування та маркетингові заходи становить 77889,60 грн., або 7348,08 Євро.

Згідно рахунку (інвойсу) від LE-02/2010 від 03.01.2011, оплата за введення ТОВ «Вітіс Груп»товару в торгівельні точки становить 62777,49 грн. або 5922,4 Євро, оплата за марчендайзинг, просування та маркетингові заходи становить 149237,1444 грн., або 14078,98 Євро.

Крім того, ТОВ «Вітіс Груп»(виконавець) укладено з нерезидентом - компанією «Le Caves de Landiras - Lois Eschenauer»(замовник) договір про надання маркетингових послуг від 14.12.2009, предметом якого є виконання маркетингових досліджень.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2010 року.

Згідно акту виконаних робіт від 28.05.2010, виконавцем надано, а замовником прийнято у м.Петерсбах послуги загальною вартістю 10 588 Євро (включаючи ПДВ) (тобто на території реєстрації нерезидента).

Під час дослідження зазначених операцій, податковим органом зроблено висновок, що податок на додану вартість є внутрішнім непрямим податком, а отже не міг бути обумовленим сторонами зовнішньоекономічного договору, враховуючи, що на податок на додану вартість не розповсюджується дія договірної (контрактної) вартості за укладеним договором, якою є вартість , визначена згідно актів приймання надання послуг та інвойсами на загальну суму 475129,00 грн., у т.ч. актом виконаних робіт від 28.05.2010 - на суму 3246 євро, або 39444,76 грн., рахунком (інвойс) GS-02/2010 від 03.10.2011 на суму 999,97 євро, або 117307,33 грн., рахунок (інвойс) LE -02/2010 від 03.01.2011 на суму 20001,38 євро, або 318375,00 грн.

За висновком податкового органу сума податкових зобов'язань за наведеними операціями, мала складати 95024,41 грн., у т.ч.: січень2010 -23 461, 46 грн, травень -2010 -7 888,95 грн., січень 2011 -63675,0 грн.

Однак, позивачем невірно визначено базу оподаткування за зазначеними операціями, та, як наслідок, невірно обчислено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 79187,85 грн., а саме: січень 2010-19551,22 грн., травень 2010 -6574,12 грн., січень 2011 -53062,5 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 837,57 грн.

Однак, суд не погоджується з таким висновком податкового органу, та вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001002309 від 27.02.2012 підлягає скасуванню в частині -збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 15 838,00 грн.(за основним платежем), оскільки підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що об'єктом оподаткування даним податком є операції з «поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України».

Абзацом «д»пункту 6.5 статті 6 вказаного Закону, передбачено, що місцем поставки рекламних послуг та інших послуг з просування товарів на ринку (промовтерства) вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва.

Матеріалами справи встановлено, що обидві компанії «Les Caves de Landiras - Lois Eschenauer»та «Les Grands Chais de France», яким позивач надавав послуги, зареєстровані у Франції, постійних представництв на території України не мали. Таким чином, поставка послуг у даному випадку не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, позивачем правомірно не нарахувано до податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, надані позивачем послуги підпадають під визначення «рекламні та інші послуги з просування товару на ринку (промовтерства)».

Розділом Державного класифікатора продукції та послуг, за кодом 74.40.13 визначені «Послуги в галузі реклами інші», які включають в собі «стимулювання збуту і рекламну діяльність на місці продажу»та розповсюдження рекламних проспектів і зразків».

Таким чином, надані позивачем послуги за вказаними договорами підпадають під визначення, передбачене абзацом «д»п. 6.5 ст. 6 Закону, та звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки суд вважає, незаконним донарахування відповідачем 15 837,57 грн. податку на додану вартість за зовнішньоекономічними контрактом, таким чином є незаконним нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, визначеним відповідно до п.17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, сум донарахованих зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі 1307,00 грн. за звітні періоди за грудень 2010 року та лютий 2011 року.

Також суд зазначає, що при процедурі адміністративного оскарження податковим органом було скасовано частину штрафних санкцій, визначену податковим -повідомленням-рішенням №0000852305 від 27.02.2012 на суму 340,00 грн. та зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125 278,00 грн. за податковим повідомленням -рішенням № 0001002309 від 27.02.2012, однак не враховано зменшення суми за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 31319,00 грн. за період серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Відповідно до п.17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинний на час спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Також, абзацом 2 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до наданого розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість податковим органом визначено суму основного платежу за податковим повідомленням -рішенням від 27.02.2012 №0001002309, однак не враховано те, що рішенням ДПА України від 22.06.2012 №10653/6/10-2415, під час розгляду скарги податкове повідомлення від 27.02.2012 №0001002309 задоволено частково та зменшене на 125278,00 грн., що не враховано податковим органом під час здійснення відповідного розрахунку.

Під час судового розгляду справи 04.10.2012 відповідачем наданий розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач самостійно зменшив суму штрафної (фінансової) санкції на суму 31319,00 грн., таким чином відповідач визнав неправомірним зазначення у податковому повідомленні-рішенні №0001002309 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31319,00 грн.

Щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200938,00 грн. суд зазначає, відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.07.04 №168/97,з подальшими змінами та доповненнями, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передається платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Виходячи з наведеного та враховуючи відсутність операцій, що звільнені від оподаткування та що не є об'єктом оподаткування, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість становить 1861490,00 грн., у т.ч. вересень 2009 -база оподаткування -1016782, 00 грн., сума ПДВ -203356,4 грн., жовтень 2009- безе оподаткування -1230422,00 грн., сума ПДВ -246084,4 грн., листопад 2009 -база оподаткування 1375643,00 грн., сума ПДВ -275128,6 грн.. за грудень 2009 -база оподаткування 2535107,00 грн., сума ПДВ - 507021,3 грн., за січень 2010 - база оподаткування 1187088,00 грн., сума ПДВ - 237417,7 грн., лютий 2010 -база оподаткування 1964659,00 грн., сума ПДВ - 392931,8 грн.

Тобто, в порушення п.4.1. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200 938,00 грн., в т.ч.:

вересень 2009 -за даними податкового органу -203356,00грн., за даними позивача - 174990,00грн., відхилення -28366,00грн.

жовтень 2009 -за даними податкового органу -246084,00грн., за даними позивача - 229987,00грн., відхилення -16097,00грн.

листопад 2009 -за даними податкового органу -275129,00грн., за даними позивача - 231293,00грн., відхилення -43836,00грн.

грудень 2009 -за даними податкового органу -507021,00грн., за даними позивача - 74250,00грн., відхилення -32771,00грн.

січень 2010 -за даними податкового органу -237418,00грн., за даними позивача - 183854,00грн., відхилення -53564,00грн.

лютий 2010 -за даними податкового органу -392932,00грн., за даними позивача - 336628,00грн., відхилення -26304,00грн.

всього: за даними податкового органу -1861940,00грн., за даними позивача - 1661002,00грн., відхилення - 200938,00грн.

Щодо прийняття податкового повідомлення -рішення №0000852305 від 27.02.2012, суд зазначає підстави для його скасування.

На думку суду, податковим органом помилково визначено відсутність щоденних фіскальних звітних чеків і контрольно-касового апарату, що знаходився у складі-магазині за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64.

Зазначена позиція підтверджена тим, відповідно до наказу по підприємству № 01-Р від 06.07.2009р. «Про встановлення режиму роботи складу--магазину», склад-магазин працює лише 2 дні на тиждень - четвер і п'ятниця. Торгівля у інші дні здійснюється за окремим розпорядженням. Тобто, враховуючи режим роботи складу-магазину, фіскальні звітні чеки друкуватися щодня не могли.

Досліджена судом копія книги обліку розрахункових операцій №2659016248 підтверджує факт внесення записів у книгу ОРО у дні, коли торгівля зі складу-магазину не здійснювалася, оскільки у такі дні в книзі ОРО відмічалися дані «нульового»Z-звіту ККА, шляхом друкування копії Z-звіту. При цьому торгівля продукцією не здійснювалася і, відповідно, фіскальних звітних чеків бути не могло.

Крім того, з акту перевірки не вбачається витребовування відповідачем книги обліку розрахункових операцій під час проведення перевірки, а відповідач не довів під час судового розгляду справи, що витребовував книгу обліку.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0001002309 від 27.02.2012 частковому скасуванню, в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 15 838,00 грн.(за основним платежем) та на 1307,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за звітні податкові періоди: грудень 2010 року та лютий 2011року, та збільшенню суми грошового зобов'язання на 31319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за звітні податкові періоди серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Крім того, податковим органом не доведено правомірність прийнятті податкового повідомлення -рішення №0000852305 від 27.02.2012, оскільки як зазначалось вище, відповідачем під час проведення перевірки були досліджені лише бухгалтерські проводки та реєстратори у електронному вигляді.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001002309 від 27.02.2012, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби в частині :

-збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 15 838,00 грн.(за основним платежем) та на 1307,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) по відносинах з компанією «Les Grands Chais de France»та з компанією «Les Caves de Landiras - Lois Eschenauer»за звітні податкові періоди: грудень 2010 року та лютий 2011року.

- збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»суми грошового зобов'язання на 31319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за звітні податкові періоди серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Скасувати податкове повідомлення -рішення №0000852305 від 27.02.2012, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судовий збір в розмірі 750,71 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (04050, м.Київ, вул. Багговутівська, 26).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук