Постанова № 26943039, 29.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 березня 2012 р. № 2-а- 314/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - Помазан М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Харківський науково - дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд:

- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова №№ 2280, 2281 від 20.09.2011р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 326, 85 грн.;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова списати суму заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 326, 85 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22.09.2011р. Харківським НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса отримано від Управління ПФУ у Ленінському районі міста Харкова спірні рішення №№ 2280, 2281, якими до позивача застосовані фінансові санкції та нарахована пеня на загальну суму 326, 85 грн. Посилаючись на ст. 250 ГК України та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач стверджує, що фінансові санкції та пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків винесені відповідачем за межами встановленого законодавством строку давності щодо їх застосування. За таких підстав, рішення Управління ПФУ у Ленінському районі міста Харкова №№ 2280, 2281 підлягають скасуванню, та відповідач повинен списати суму заборгованості по вказаним фінансовим санкціям.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова, повноважного представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується підписом повноважної особи Управління на розписці суду (а.с. 42), причини неявки суду не повідомлені, правом надати письмові заперечення на позов відповідач не скористався.

За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних в ній доказів, оскільки з огляду на приписи ст.8 Конституції України недобросовісна правова поведінка відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не може бути перешкодою для відправлення правосуддя.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Харківський науково - дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код ЄДРПОУ: 02883133 (а.с. 11-12).

Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Харкова.

Стосовно вказаних вище обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

22.09.2011р. позивачем отримано від Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова спірні рішення №№ 2280, 2281 від 20.09.2011р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 326, 85 грн. (а.с. 8-10)

Як вбачається з згаданих вище рішень ПФУ, штраф та пеня нараховані за період:

- Рішенням № 2280 від 20.09.2011р. - з 20.12.2005р. по 28.12.2005р. (а.с. 9);

- Рішенням № 2281 від 20.09.2011р. - з 20.12.2006р. по 22.12.2006р. (а.с. 10).

Не погодившись з даними рішеннями відповідача, позивач подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (а.с. 16-18).

Рішенням від 29.11.2011 року №18241-0/20 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова від 20.09.2011р. №№ 2280, 2281 - без змін (а.с. 19-21).

Отримавши 02.12.2012 року рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та не погодившись з ним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Згідно ст. 1 Закону, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, а положеннями ч. 2 ст. 17 передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. В ч. 6 ст. 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в ч. 1 та ч. 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року: „за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної штати (виплат, доходу).

Однак дана норма права, як і стаття 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, яка регламентує вчинене позивачем порушення, у зв'язку з чим відповідачем прийняті спірні рішення №№ 2280 та 2281 від 20.09.2011р., втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI. Отже, на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова спірних рішень №№ 2280 та 2281 від 20.09.2011 року вказані норми права - не діяли.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкції, вона діяла з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обов'язки: один - по сплаті авансових платежів, другий - по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий - за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

Спірні рішення №№ 2280 та 2281 від 20.09.2011 року, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняті начальником Управління на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте зазначена норма виключена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.01.11 р. (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій та нарахування пені, застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірних рішень відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд вважає за доцільне відмітити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Таким чином, у відповідача буди відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.

Крім того, порядок обчислення та сплати страхових внесків визначає ст. 20 зазначеного Закону, в абз. 1 ч. 6 якої встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах. Відповідно ч. 12 ст. 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відсутнє.

Відповідно до п.п. 9.3.2. п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши спірні рішення відповідача, з огляду на наведені норми, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті рішень від 20.09.2011р. №№ 2280, 2281 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було невірно застосовано норми чинного законодавства, і тому дані рішення підлягають скасуванню.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова списати суму заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 326, 85 грн., оскільки станом на момент вирішення спору у позивача відсутнє порушене право за цією вимогою.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова про скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова №2280, 2281 від 20.09.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 326,85 грн.

В іншій частині позовних відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.