Постанова № 26942417, 25.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12953/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Запорожцевій Г.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Олійник С.І., Михайленко О.В.

розглянувши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001241740 від 13 серпня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001241740 від 13 серпня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що на підставі акта перевірки №3283/17-311-3-2795106071 від 03 серпня 2012 року відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 61 738 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15434 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що позивачем було порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 безпідставно віднесено податок на додану вартість у сумі 61 738, 00 грн. за отримані товари без підтвердження відповідними податковими накладними, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, а також нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Споживсоюз», ПП «РІФТОН», який позивач вважає необґрунтованим. Крім того, зазначає, що в нього в наявності усі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Споживсоюз» та ПП «РІФТОН», а саме: видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні, документи про сплату за товар, та інші документи, наявність яких передбачено діючим законодавством. Підставою визнання укладеного нікчемного правочину є те, що Слов'янською ОДПІ Донецької області ДПС отримано від ДПІ у Київському районі м. Донецька довідку від 22.07.2010р. №5663/15-113/35887095, про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Споживсоюз», у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, та не має основних фондів. Також відповідачем було отримано довідку від ДПІ у Київському районі м. Донецька відносно ПП «РІФТОН» від 11.05.2011 р. за № 1617/15-213/36380222, згідно якої проведення документальної виїзної перевірки неможливо у зв'язку з не знаходженням підприємства за юридичною адресою та відсутністю основних фондів. Таким чином органами податкової служби проведення зустрічної перевірки зазначених контрагентів з питань підтвердження відомостей, отриманих від позивача, виявилось неможливим у зв'язку з тим, що підприємства не знаходяться за юридичними адресами та не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, відповідно до цього відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину між підприємствами ПП «РІФТОН», ТОВ «Споживсоюз» та ФОП ОСОБА_4 Позивач не погоджується з висновками, які встановлені зазначеною перевіркою та просить суд позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що під час перевірки позивача було встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 61738,00 грн. та п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за 2011 р. на суму 1472,20 грн.. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є фізичною особою-підприємцем, дата проведення державної реєстрації 05 червня 2003 року, включено до ЄДР за НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № НОМЕР_2.

Відповідач, - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - Слов'янська ОДПІ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Слов'янська ОДПІ Донецької області ДПС проводила документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатом якої було складено акт перевірки №3283/17-311-3-2795106071 від 03 серпня 2012 року (далі за текстом - акт перевірки) та встановлені в тому числі порушення:

- п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61738,00 грн., у тому числі по періодах:

за квітень 2010 р. на суму 1851,00 грн.,

за травень 2010 р. на суму 7980, 00 грн.,

за червень 2010 р. на суму 3750, 00 грн.,

за липень 2010 р. на суму 4432,00 грн.,

за серпень 2010 р. на суму 5457,00 грн.,

за вересень 2010 р. на суму 33495,00 грн.,

за жовтень 2010 р. на суму 4773,00 грн..

Податковим органом було проведено опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживсоюз» та податкового кредиту з податку на додану вартість ОСОБА_4, та між сумами податкових зобов'язань ПП «РІФТОН» та податкового кредиту з податку на додану вартість ОСОБА_4, а також Слов'янською ОДПІ Донецької області ДПС були отримані довідки від ДПІ у Київському районі м. Донецька, в яких вказано про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки у зв'язку з відсутністю знаходження контрагентів за юридичною адресою. На підставі вищевикладеного було зроблено висновки, що у ПП «РІФТОН» та ТОВ «Споживсоюз» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, також підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому зазначена угода між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Споживсоюз», ПП «РІФТОН» має ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України Слов'янською ОДПІ Донецької області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001241740 від 13 серпня 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 77 172 грн.50 коп., в тому числі за основним платежем - 61738, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 434 грн. 50коп.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на такі обставини.

09 квітня 2010 року між ТОВ «Споживсоюз» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець») було укладено договір про постачання товарів, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується передавати, а «Покупець» приймати та сплачувати товар на умовах цього Договору. Ціна та загальна вартість товару зазначена у видаткових накладних до даної угоди.

11 червня 2010 року між ПП «РІФТОН» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець») було укладено договір про постачання товарів, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується передавати, а «Покупець» приймати та сплачувати товар на умовах цього Договору. Ціна та загальна вартість товару зазначена у видаткових накладних до даної угоди.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- податковими накладними №1810 від 18.10.2010р.,№12102 від 12.10.2010р., №27097 від 27.09.2010р., № 27096 від 27.09.2010р., № 24096 від 24.09.2010р., №24095 від 24.09.2010 р., №14097 від 14.09.2010 р., №10095 від 10.09.2010, №08094 від 08.09.2010 р., № 08093 від 08.09.2010 р., № 08092 від 08.09.2010 р., № 06098 від 06.09.2010 р., № 090812 від 09.08.2010 р., № 03086 від 03.08.2010 р., № 020814 від 02.08.2010 р., № 22074 від 22.07.2010 р., № 14071 від 14.07.2010 р., № 12072 від 12.07.2010 р., № 18063 від 18.06.2010 р., № 11063 від 11.06.2010 р., № 180502 від 18.05.2010 р., № 170504 від 17.05.2010 р., № 170505 від 17.05.2010 р., № 130501 від 13.05.2010 р., № 150409 від 15.04.2010 р., № 090406 від 09.04.2010 р..;

- накладними № 180502 від 18.05.2010 р., № 170504 від 17.05.2010 р., № 090406 від 09.04.2010 р., № 150409 від 15.04.2010 р., № 130501 від 13.05.2010 р., № 170504 від 17.05.2010 р., № 18063 від 18.06.2010 р., № 12072 від 12.07.2010 р., № 14071 від 14.07.2010 р., № 020814 від 02.08.2010 р., № 090812 від 09.08.2010 р., № 27097 від 27.09.2010 р., № 24093 від 24.09.2010 р., № 14097 від 14.09.2010 р., № 08094 від 08.09.2010 р., № 08092 від 08.09.2010 р., № 06098 від 06.09.2010 р., № 08101 від 08.10.2010 р., № 1810 від 18.10.2010 р..;

- документами про сплату за товар з ТОВ «Споживсоюз» за № 35887095 на суми 10000,00 грн., 4430,12 грн., 7877,00 грн., 10000, 00 грн., 10000,00 грн., 10000,00 грн.;

- документами про сплату за товар з ПП «РІФТОН» за № 363802205647 на суми 10 000,00 грн., 608, 00 грн., 1 889, 96 грн., 10 000,00 грн., 10 000, 00 грн., 140, 00 грн., 4 050, 18 грн., 10 000,00 грн., 8 551, 16 грн., 10 000, 00 грн., 10 000, 00 грн., 720, 00 грн., 7 016, 00 грн., 10 000, 00 грн., 10 000, 00 грн., 10 000, 00 грн., 2 731,28 грн., 3 968, 00 грн., 10 000, 00 грн., 9 414, 66 грн., 2 067, 00 грн., 10 000, 00 грн., 7 759, 20 грн., 9 408, 00 грн., 10 000,00 грн., 9 717, 92 грн., 10 000, 00 грн., 8 169, 80 грн., 2 166, 00 грн., 5 464, 16 грн., 3 176, 00 грн., 10 000, 00 грн., 10 000,00 грн., 10 000, 00 грн., 10 000,00 грн., 10 000,00 грн., 10 000,00 грн., 10 000,00 грн., 9 204, 48 грн., 10 000,00 грн., 6 738,00 грн., 648, 80 грн.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження використання придбаним товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем надано: договір поставки № 04/01-10 від 04.01.2010, накладні, довіреності, податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договору від 09 квітня 2010 року, укладеного ТОВ «Споживсоюз» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець») та договору від 11 червня 2010 року між ПП «РІФТОН» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець»). Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на довідку № 5663/15-113/35887095 від 22.07.2010 р., отриману від ДПІ у Київському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Споживсоюз» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ФОП ОСОБА_4 за період квітень 2010 р., в якій встановлено, що провести документальну невиїзну перевірку неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (акт виходу №1824/15-113 від 16.06.2010 р.), відсутні основні фонди, кількість працюючих складає 1 особа. Також відповідачем було отримано від ДПІ у Київському районі м. Донецька довідку від 11.05.2011 № 1617/15-213/36380222 про проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Ріфтон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у липні, серпні, вересні, жовтні 2010 року, січні 2011 року, довідку № 6048/15-213-36380222 від 06.08.2010 р. за період червень 2010 р. з ФОП ОСОБА_4, якою встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (акт виходу від 10/05/2011 № 899), відсутні основні фонди, кількість працюючих складає 1 особа.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору від 09 квітня 2010 року, укладеного ТОВ «Споживсоюз» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець») та договору від 11 червня 2010 року між ПП «РІФТОН» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець»). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаними договорами із господарською діяльністю ФО-П ОСОБА_4 та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку -продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло в позивача на підставі зазначених договорів, укладених між ПП «РІФТОН» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець»), та між ТОВ «Споживсоюз» («Постачальник») та ФО-П ОСОБА_4 («Покупець»), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Суми податкового кредиту, зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками купівлі та продажу товару, позивач відніс до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, про що зазначив у податковій декларації з ПДВ за відповідний період, поданій до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 77 172 грн.50 коп., в тому числі за основним платежем - 61738, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15434 грн. 50коп. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 771,72 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001241740 від 13 серпня 2012 року- задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0001241740 від 13 серпня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 771,72 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 25 жовтня 2012 року у присутності представників позивача.

Повний текст постанови виготовлений 30 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.