Постанова № 26942373, 17.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р. № 2а-4530/12/1370

м. Львів

12 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача Стефак Т.В.

представника відповідача Палій М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина»про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Обставини справи.

Позивач, відкрите акціонерне товариство «НПК-Галичина», звернувся з позовом до суду про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000032331/1829 прийнятого 31.01.2012 року відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не допущено порушення термінів отримання товару та не порушено термінів розрахунків у іноземній валюті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові пояснення, відповідно до яких застосована до позивача санкція не є податком чи збором, а є адміністративно-господарською санкцією, строк застосування якої передбачений ст. 250 Господарського кодексу України, а відповідачем пропущено строк для її застосування.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки вчинене позивачем порушення є триваючим, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові, у період з 28.09.2011р. по 12.01.2012р. проведено планову виїзну перевірку ВАТ «НПК-Галичина»(ЄДРПОУ 00152388) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, про що 19.01.2012 року складено акт №44/23-2/00152388 (а.с.8-17).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 31.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032331/1829 (а.с.7) про нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 11643344 грн., оскільки за викладеним у акті перевірки висновком, позивачем порушено ст..2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(Закон) (із змінами та доповненнями), при проведенні розрахунків по контракту № б/н від 18.06.2008 року, укладеному між ВАТ «НПК-Галичина»та компанією HALDOR TOPSOE A/S (XTAS), Данія, за порушення якої відповідно до ст. 4 Закону нараховується пеня (розрахунок пені наведено у додатку №3 довідки до акта перевірки).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем 18.06.2008 року з Компанією Хальдор Топсе А/О контракту на поставку водневої установки (а.с.43-64).

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив 25.09.2008 року авансовий платіж в сумі 2000000 євро (а.с.111).

Оскільки обладнання не було поставлено, ВАТ «НПК-Галичина»одержало у Міністерстві економіки України висновок №463 від 29.07.2010 р (а.с.65) щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією на суму 2000000 євро по контракту б/н від 18.06.08 року (вихідний №4202-41/463 від 29.07.10), згідно з яким ВАТ «НПК-Галичина»продовжено строки розрахунків за імпортною операцією з 14.07.2010 року до 23.10.2010 року.

Листом від 04.11.2010р. №31/0.0.0/1-611 КБ «Приватбанк»повідомив ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про виявлені факти порушення позивачем валютного законодавства, які мали місце з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. (а.с.105).

За результатами проведеної з 16.12.2010 по 06.01.2011р. позапланової виїзної перевірки позивача, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено 14.01.2011р. акт №6/22-008/00152388 (113-116), яким зафіксовано порушення позивачем термінів отримання товару по імпорту при здійсненні авансового платежу 2000000 євро за період з 24.10.2010 р. по 06.01.2011 р. по контракту № б/н від 18.06.2008 року з HALDOR TOPSOE A/S (XTAS) та прийнято 31.01.2011 р. податкове повідомлення-рішення №0000132201 про нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4990005 грн.

Оскільки при проведенні відповідачем у позивача планової виїзної перевірки у період з 28.09.2011 року по 12.01.2012 року позивачем не надано документів, які б свідчили отримання товару по імпорту за контрактом № б/н від 18.06.2008 року з HALDOR TOPSOE A/S (XTAS), відповідачем нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по ВАТ «НПК-Галичина»за період з 07.01.2011р. -30.06.2011р. в сумі 11643344 (а.с.18) та прийнято 31.01.2012 р. спірне податкове повідомлення рішення №0000032331/1829 (а.с.7).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закони та інші нормативно-правові акти відповідно до ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний суд України в Рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Оскільки судом встановлено, що про порушення відповідачем вимог валютного законодавства стало відомо з листа від 04.11.2010р. №31/0.0.0/1-611 КБ «Приватбанк», яким повідомлено ДПІ у Дрогобицькому районі про виявлені факти порушення позивачем вимог валютного законодавства, які мали місце з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. (а.с.105), відтак з цього моменту почало тривати порушення, а отже з урахуванням вищевказаних конституційних засад, до таких правовідносин слід застосовувати законодавство чинне на час вчинення порушення.

Згідно з ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (в редакції із змінами і доповненнями на час вчинення порушення) (далі - Закон №185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що при перевірці відповідачеві не представлено документів, які б свідчили про отримання товару по імпорту (обладнання до комплектної водневої установки) по контракту б/н від 18.06.08 з HALDOR TОPSOE A/S (Данія) при здійсненні авансового платежу 2000000 євро, або про повернення нерезидентом коштів у сумі 2000000 євро.

Відповідно до ст.4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (у редакції чинній на час вчинення порушення) (далі - Господарський кодекс України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

За своєю суттю штрафна санкція, встановлена Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановленої статтею 238 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції чинній на час вчинення порушення), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до норми цієї статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки вчинене позивачем порушення є триваючим, то строк, встановлений статтею 250 ГК України, за таке порушення застосовується за таким правилом, що пеня може бути нарахована не більш ніж за один рік до дати прийняття контролюючим органом рішення про нарахування пені при умові, що це порушення було виявлено в межах шестимісячного строку.

Судом встановлено, що рішення відповідачем про нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД прийнято 31.01.2012 року на підставі складеного 19.01.2012р. акта перевірки, у якому зафіксовано порушення, проте пеня розрахована за період починаючи з 07.01.2011 року по 30.06.2011р., що не відповідає вимогам ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в силу ч.4 цієї ж статті, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані у справі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що у прийнятому відповідачем податковому-повідомленні рішенні недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, а розмір пені позивачеві при триваючому порушенні визначено без урахування ст. 250 Господарського кодексу України, у редакції чинній на час вчинення порушення, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000032331/1829 від 31.01.2012р. слід визнати протиправними та скасувати повністю.

Крім того, слід зазначити про неправомірність визначення позивачеві пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»податковим повідомленням-рішенням.

Так, згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст. ст. 9 та 10 Податкового кодексу України, де штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, як один із видів податків і зборів не передбачені.

Отже штрафні санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті не є податковим зобов'язанням, а обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за такі порушення не може визначатись податковим повідомленням-рішенням.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу саме «податкове повідомлення-рішення»про сплату пені за порушення законодавства порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та норми законодавства, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2188 грн. (а.с.3), такий відповідно до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000032331/1829 від 31.01.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина»(Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська 82, ЄДРПОУ 00152388) судовий збір в сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2012р. о 16:00 год.

Суддя Коморний О.І.