Постанова № 26942157, 16.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12821/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацька Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участі: представника позивача Крамаренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1750211,83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернувся з адміністративним позовом до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкової заборгованості із збору за спеціальне використання води у розмірі 1750211,83 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 12.09.2012 року у відповідача через несплату самостійно визначених податкових зобов'язань існує податковий борг із збору за спеціальне використання води у розмірі 1750211,83 грн., який виник 20.05.2012 року.

З метою погашення податкового боргу позивачем відповідачу спрямована податкова вимога № 1/331 від 20.12.2001 року на суму 60505,13 грн., яка отримана платником податків 20.12.2001 року, та друга податкова вимога № 2/186 від 29.01.2002 року на суму 201940,76 грн., яка отримана платником податків 30.01.2002 року. У зв'язку з тим, що відповідач постійно має несплачену податкову заборгованість, вказані податкові вимоги не втратили своєї юридичної сили.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд стягнути з комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» податкову заборгованість за спеціальне використання води у розмірі 1750211,83 грн.

В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, просив розглядати справу без його участі.

Відповідно ч. 1,3 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає визнання адміністративного позову до уваги.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 05 листопада 2003 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 03361543 згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, взятий на облік як платник податків Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби з 28.06.1993 року згідно довідки про взяття на облік платника податків № 125/10/18-014-3 від 04.09.2012 року.

Судом встановлено, що 24 квітня 2012 року відповідачем надано до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби податкову декларацію із збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання, за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово - комунальними підприємствами, за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва, за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води (вх. № 9021503214) за звітний податковий період - перший квартал 2012 року, рядком 3 якої відповідач визначив до сплати нараховану суму збору за звітний квартал у розмірі 1750211,83 грн.

Тобто, на час розгляду справи у відповідача існує податкова заборгованість із збору за спеціальне використання води у розмірі 1750211,83 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікових карток платника податків станом на 12.09.2012 року.

Згідно п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач податкові зобов'язання, визначені у вищезазначеній податковій декларації із збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання, за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово - комунальними підприємствами, за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва, за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води не сплатив у строк встановлений законом.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби 20.12.2001 року виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/331 від 20.12.2001 року, згідно якої загальна сума податкового боргу відповідача за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 20.12.2001 року становить 60505,13 грн., у тому числі за основним платежем - 28679,58 грн., за пенею - 31825,55 грн. Зазначену податкову вимогу отримано відповідачем 20.12.2001 року, про що свідчить його підпис на корінці першої податкової вимоги.

Також позивачем 29.01.2002 року виставлено другу податкову вимогу № 2/186 від 29.01.2002 року, згідно якої загальна сума податкового боргу відповідача за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 29.01.2002 року становить 201940,76 грн. Зазначену податкову вимогу отримано відповідачем 30.01.2002 року, про що свідчить його підпис на корінці другої податкової вимоги.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Отже, законодавчими нормами (Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи комунальне підприємство «Макіївський міськводоканал» починаючи з 20 грудня 2001 року (дата формування першої податкової вимоги) по теперішній час безперервно мало податковий борг, у зв'язку з цим податкові вимоги № 1/331 від 20.12.2001 року та № 2/186 від 29.01.2002 року є чинними.

Представником відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача із збору за спеціальне використання води та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позивача суми податкового боргу у розмірі 1750211,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 -162, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1750211,83 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» (ідентифікаційний код 03361543, адреса: 86119, Донецька область, м. Макіївка, вул. Волгоградська, буд. 1) суму податкової заборгованості із збору за спеціальне використання води у розмірі 1750211 (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч двісті одинадцять) грн. 83 коп. р/р 31412505700068, код платежу 13020400, банк отримувач ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 37990227.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, та проголошена в судовому засіданні 16.10.2012 року.

Постанова в повному обсязі буде виготовлена 19.10.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.