Постанова № 26941870, 19.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

19 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4344/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Мироновська А.О.

представників відповідача: Панасюк В.Б., Стасишена С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Картес"

до: Міжрайонної державної податкової інспекції у Крижопільському районі

про: скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Приватного підприємства "Картес" (надалі - позивач) до Міжрайонної державної податкової інспекції у Крижопільському районі (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 29.03.2012р. по 19.04.2012р. податковим органом проведено перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Картес", результат якої оформлений актом від 26.04.2012р. № 692/2301/33143048. Встановивши порушення податкового законодавства, відповідачем по справі сформовано податкові повідомленні рішення від 10.08.2012р. за № 0000352350 за яким сума грошового зобов'язання становить 398 234 грн. та за № 0000362350, яким визначено грошового зобов'язання в сумі 346 956 грн. Оскільки зафіксовані порушення не відповідають дійсності позивач звернувся з позовом щодо їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному об'ємі, на підставі та в межах позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав що викладенні в запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У період з 29.03.2012р. по 19.04.2012р. працівниками Крижопільської МДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Картес" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. В ході здійснення перевірки встановлено наступні порушення: 1) п.5.1. ст. 5 , п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено податок на прибуток в сумі 398 234 грн. в тому числі за 1 квартал 2011р. в сумі 218 918 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 110 399 за 2-3 квартал 2011р. в сумі 131 257 грн., за 2-4 квартал 2011р. в сумі 179 316 грн.; 2) п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.198.1 п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість. Що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 331 315 грн. в тому числі за січень 2011р. в сумі 111 993 грн., за лютий 2011р. в сумі 55 221 грн., за березень 2011р. в сумі 34 930грн., за червень 2011р. в сумі 66 611 грн., за липень 2011р. в сумі 3 919 грн., за вересень 2011р. в сумі 16 850 грн., за грудень 2011р. в сумі 41 791 грн. (а.с.39-65, том 1).

В зв'язку чим, результат даної перевірки оформлений актом від 26.04.2012р. № 692/2301/33143048 ( надалі - акт від 26.04.2012р.). Не погодившись з даними порушеннями, позивачем по справі подано заперечення вих. за № 90 від 17.05.2012р. до Крижопільської МДПІ (а.с.87-95, том 1). Листом від 25.05.2012р. вих. за № 2604/92 відповідачем надано відповідь на дані заперечення, у відповідності до яких висновок значений в акті перевірки від 26.04.20121р. залишено без змін. (а.с.96-111, том 1). Судом встановлено, що 28.05.2012р. податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення № 0000312350 та за № 0000322350, у відповідності до яких позивачу нараховано податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 398 234 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 34 460 грн. та по податку на додану вартість в сумі 331 315 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в розмірі 31 282 грн. Не погодившись з даним фактом, 05.06.2012р. ПП "Картес" подано скаргу за вих. № 118 на ім'я Державної податкової служби у Вінницькій області (а.с.112-116, том 1). За результатами розгляду якої Державною податковою службою у Вінницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.07.2012р., у відповідності до якого податкове повідомлення рішення № 0000322350 від 28.05.2012р. скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 34 459 грн., інша частина залишена без змін, а податкове повідомлення рішення № 0000312350 також скасоване в частині визначення штрафних санкцій в сумі 15 641 грн., інша частина залишена без змін (а.с.117-121, том 1).

10.08.2012р. відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення за № 0000352350 за яким сума грошового зобов'язання становить 398 235 грн. та за № 0000362350, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 346 956 грн. (а.с.159, том 1). Не погодившись з даним фактом та скориставшись наданим правом щодо адміністративного оскарження, 14.08.2012р. позивачем подано скаргу на ім'я Державної податкової служби України (а.с.122-126, том 1). 04.09.2012р. за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнятно рішення, у відповідності до якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивач залишена без задоволення (а.с.127- 130 том 1).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно до п. 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок, що передбачає п. 77.1 ст. 77 ПК України. Положення п.77.4 ст.77 ПК України визначають, що про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу № 304 від 14.03.2012р., отриманого позивачем 16.03.2012р. та наказ № 73 щодо продовження терміну перевірки, перевірка ПП "Картес" проводилась у період з 29.03.2012р. по 19.04.2012р.

Згідно п.86.1.ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.

З наданих до суду доказів вбачається, що акт перевірки датований 26.04.2012р., а податкові повідомлення - рішення 28.05.2012р.

Отже, дослідивши матеріали справи в розрізі даних правових норм, судом встановлено, що відповідачем не дотримано процедуру та строк оформлення результатів перевірки ПП "Картес".

Крім того, в ході судового розгляду справи, представником позивача акцентовано увагу суду, на той факт, що неправомірність акту полягає у тому, що перевірка проводилась у період з 29.03.2012р. по 19.04.2012р. включно, однак при оформленні даного акту відповідачем взято до уваги службову записку від 26.04.2012р. Заперечень представників відповідача щодо даного посилання не надано.

Стосовно зафіксованих порушень, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, судом встановлено, що позивачем за перевіряємий період безпідставно від ТОВ "Реконструкція", ПП "Алмаст Сервіс Профі", ПП "Антре Енвертайзінг", ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражднпромспецпроект", ТОВ "Новатор-груп", ТОВ "Карла- Біч" сформовано валові витрати та податковий кредит.

Порушення щодо формування валових витрат по податку на прибуток підприємств за 2011р., стали основою для прийняття податкового повідомлення рішення від 10.08.2012р. за № 0000352350, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 398 235 грн. Даного висновку податковий орган дійшов, досліджуючи господарські операції позивача з ТОВ "Реконструкція". Так, у відповідності до агентського договору № А-03/01 від 03.01.2011р. ПП "Картес" (поручитель) і ТОВ "Реконструкція" (агент) уклали договір про те, що поручитель уповноважує агента організувати продаж продовольчого продукції на території м. Одеси і Одеської області. На виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні : акт приймання передачі наданих послуг №№ 259, 308, 344, 350 від 03.01.2011р., податкові накладні №№ 259, 308, 344, 350, договір транспортно-експедиторського обслуговування №28/02 від 28.02.2011р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні №№ 267, 299, 302, 311, 339, 352, договір оренди № АК-01/03-11 від 01.03.2011р., до даного договору акти приймання передачі, податкова накладна № 351, банківські виписки (а.с. 177-211, том 1). Надані документи спростовують посилання представників відповідачів, що ПП "Картес" безпідставно віднесено до валових витрат витрати по придбанню агентських транспортно- експедиційних послуг, та послуг оренди отриманих від ТОВ "Реконструкція" в загальній сумі 195 327 грн. за 1 квартал 2011р.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 55 ГК суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Положення ч.1 ст. 295 ГК України встановлюють, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Частина 1 статті 296 ГК України передбачає, що агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій.

Статтею 297 ГК України встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

В ході судового розгляду справи, встановлено що зафіксовані порушення Крижопільська МДПІ виявила на підставі відповіді за якою ТОВ "Реконструкція" є фіктивним підприємством. Водночас, достовірних доказів на підтвердження даних фактів представниками відповідача не надано. Отже, надавши правову оцінку господарським операціям позивача з контрагентом ТОВ "Реконструкція", суд приходить до висновку, що останні є такими, що відповідають діючому законодавства та здійсненні у межах та у спосіб, що передбачений законами та Конституцією України.

В ході проведення перевірки позивача податковим органом встановлено, неправомірність формування валових витрат по податку на прибуток 2011р., по господарських операції позивача з ПП "Алмаст Сервіс Профі". З матеріалів акту перевірки від 26.04.2012р. слідує, що до складу валових витрат за 1 квартал 2011р. включено суму 295 627 грн., однак підтверджуючих документів податковому органу, в ході здійснення перевірки, не представлено, у зв'язку з чим Крижопільською МДПІ встановлено порушення в сфері нарахування валових витрат. Досліджуючи дані порушення судом встановлено, що у відповідності до договору суборенди № АК-29/09-10 від 29.09.2010р. "Алмаст Сервіс Профі" (суборендодавець) надає, а позивач (суборендатор) приймає в тимчасове користування 5 блок-контейнерів під ходильні камери. На виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні: акти приймання передачі наданих послуг, податкові накладні № 67 від 31.01.2011р., № 149 від 28.02.2011р., видаткові накладні за № 16 та за № 17 від 05.01.2011р., банківські виписки від 21.02.2011р., договори відступки права вимоги від 22.01.201р. за № ПТр-22/02 (а.с.218-231, том 1).

Так, ч.1 ст. 283 ГК України визначено за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частина 2 статті 284 ГК України передбачає, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Представниками відповідача в судовому засіданні зазначено, що зафіксовані порушення встановлені за відсутності первинних документів, адже на перевірку надані лише договори , акти наданих послуг та документи про оплату послуг.

Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд, критично відноситься до посилання Крижопільської МДПІ в частині віднесення до складу валових витрат за 1 квартал 2011р. суму 295 627 грн., у зв'язку з відсутністю документів, адже у відповідності до п. п. 20.1.2. п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право: під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу. Таким чином, суд на підставі наданих доказів приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат за 1 квартал 2011р. 295 627 грн.

По господарських операцій позивача з ПП "Антре Енвертайзінг" актом перевірки від 26.04.2012р. зафіксовано, що позивачем неправомірно віднесено валові витрати за 1 квартал в сумі 580 045 грн. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до договору поставки № П-01/11 від 03.01.2011р. ПП "Антре Енвертайзінг" (постачальник) зобов'язується поставати а ПП "Картес" (покупець) приймає і оплачує продовольчі товари (а. с. 233-234, том 1). На виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні: довіреність, видаткові накладні № 96 та за № 97 від 03.01.2011р., за № 111 від 05.01.2011р., за № 115 від 06.01.2011р., за № 118 від 10.01.2011р., за № 123 від 13.01.2011р., за № 126 від 17.01.2011р., за № 129 від 20.01.2011р., за № 131 від 22.01.2011р., за № 134 від 25.01.2011р., за № 136 від 26.01.2011р., за № 360 від 10.02.2011р., за № 363 від 11.02.2011р., за № 403 від 15.02.2011р., за № 418 від 16.02.2011р., за № 437 від 21.02.2011р., за № 259 від 03.03.2011р., за № 334 від 09.03.2011р., за № 319 від 09.03.20111р., за № 406 від 24.03.2011р.; податкові накладні за № 96 та за № 97 від 03.01.2011р., за № 111 від 05.01.2011р., за № 115 від 06.01.2011р., за № 123 від 13.01.2011р., за № 126 від 17.01.2011р., за № 129 від 20.01.2011р., за № 131 від 22.01.2011р., за № 134 від 25.01.2011р., за № 136 від 26.01.2011р., за № 360 від 10.02.2011р., за № 363 від 11.02.2011р., за № 403 від 15.02.2011р., за 418 від 16.02.2011р., за № 437 від 21.02.2011р., за № 259 від 03.03.2011р., за № 334 та за № 319 від 09.03.2011р., за № 406 від 24.03.2011р., виписку з банку ( а.с. 235-250, том 1, а.с.1-26, том 2).

Положення ч.1 ст. 265 ГК України закріплюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками, що визначає ч.1 ст. 266 ГК України.

Як свідчать висновки, що викладенні в акті від 26.06.2012р., безпідставність віднесення валових витрат позивачем за 1 квартал в сумі 580 045 грн. полягає у тому, що податковим органом не встановлено рух активів у процесі здійснення господарської операції та факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю складських квитанцій, актів приймання передачі товару, документів, що підтверджують транспортування товарів. На що представником позивача зауважено, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення товару перевізником, а не факту передання товару та відповідно набуття права власності на нього.

Суд погоджується з позицією позивача, адже факт передання товару ПП "Антре Енвертайзінг" позивачу підтверджується наявними видатковими накладними.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому в розрізі даної правової норми видаткові накладні є первинним документом, що підтверджує правильність віднесення до валових витрат за 1 квартал суму 580 045 грн. Представниками відповідача в ході судового розгляду справи, акцентовано увагу суду на той факт, що до ЄДР внесено запис, що ПП "Антре Енвертайзінг" відсутнє з місцезнаходженням. Однак доказів, щодо даного факту не представлено, більше того однозначної відповідні, щодо дати внесення запису ПП "Антре Енвертайзінг" в ЄДР представниками Крижопільської МДПІ не надано. Дослідивши надані до суду документи, суд також приходить до висновку, що не знаходять свого підтвердження посилання податкового органу, стосовного того, що господарські операції позивача з контрагентом ПП "Антре Енвертайзінг" укладенні без мети реального настання правових наслідків.

Так, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Водночас, жодних доказів на підтвердження даного факту Крижопільською МДПІ не представлено.З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат за 1 квартал 2011р. суму 580 045 грн.

Також, в ході здійснення перевірки Крижопільською МДПІ встановлено, що за 2 квартал 2011р. позивачем не правомірно віднесено до валових витрат суму 114 542 грн.

Визначаючись щодо даного порушення, судом досліджено договір поставки № 104 від 01.05.2011р., у відповідності до якого ПП "Картес" (постачальник) зобов'язується поставати, а ТОВ "ВСТК" (покупець) приймає і оплачує товари харчування (а. с. 28-29, том 2). На виконання умов якого до суду надано: видаткові накладі № 51 від 05.05.2011р., за № 614 від 02.06.2011р., за № 615 від 03.06.2011р., за № 616 від 04.06.2011р., за № 618 від 06.06.2011р., податкові накладні № 51 від 05.05.2011р., за № 614 від 02.06.2011р., за № 615 від 03.05.2011р., за № 616 від 04.06.2011р., за № 618 від 06.06.2011р., виписки з банку (а.с.30-45, том 2).

Безпідставність віднесення до валових витрат за 2 квартал 2011р. суми 114 542 грн., податковим органом встановлено на підставі листа № 941/8-07-30-01 Могилів-Подільської ОДПІ щодо відпрацювання, у відповідності до якого ТОВ "ВСТК створено з ознаками фіктивності. Необхідно також відмітити, що даним листом крім ТОВ "ВСТК", зазначено і інші контрагенти позивача, а саме ПП "Антре Едвертайзінг", ТОВ "Реконструкція", ПП "Алмаст Сервіс Профі" та ТОВ "Гражднпромспецпроект", які увійшли до "конвертаційного центру".

Крім того, при встановленні вищезазначеного порушення уповноваженими особами Крижопільської МДПІ використано матеріали позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВСТК", за яким у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складських приміщень, та підприємство не знаходять за юридичною адресою. Суд, критично ставиться до даного факту, адже інших доказів, що безпідставності віднесення позивачем до валових витрат за 2 квартал 2011р. суму 114 542 грн., податковим органом в процесі здійснення перевірки не використано.

В ході судового розгляду справи, представниками відповідача звернуто увагу суду на той факт, що до ЄДР внесено запис, що ТОВ "ВСТК" відсутнє з місцезнаходженням. Однак доказів, щодо дати внесення запису до ЄДР, що ТОВ "ВСТК" не знаходиться за місцем знаходження не представлено.

Також, податковим органом встановлено, що за 2 квартал 2011р. ПП "Картес" не правомірно віднесено до валових витрат, по господарських операціях з ТОВ "Гражднпромспецпроект" суму 353 200 грн.

У відповідності до договору поставки № п-07/06 від 07.06.2011р. ТОВ "Гражднпромспецпроект" (постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. Розрахунок за продукцією здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів та розрахунковий рахунок постачальника (а.с.46, том 2).По даному договору в матеріалах справи наявні : видаткові накладні № 63 від 07.06.2011р., за № 242 від 22.06.2011р., за №6722 від 06.07.2011р., податкові накладні № 63 від 07.06.2011р., за № 242 від 22.06.2011р.( а.с.47-52, том 2).

Судом встановлено, що у відповідності до договору суборенди № САК-31/03 від 31.03.2011р. ТОВ "Гражднпромспецпроект" (суборендодавець) надає, а (суборендодатор) позивач приймає у тимчасове користування 5 блоків контейнерів під холодильні камери (а.с.53, том 2).Виконання умов даного договору підтверджується актами прийому передачі за № 1 та за № 2 від 31.03.2011р., та за № 517 від 30.06.2011р., податкової накладною за № 517 від 30.06.2011р.(а.с.54-56, том 2).

Також, між позивачем (поручитель) та ТОВ "Гражднпромспецпроект" (агент), укладено агентський договір № А-01-04 від 01.04.2011р., за яким поручитель уповноважує агента організувати продаж продовольчого товару та території м. Одеси та Одеської області. (а.с.57-58, том 2).В матеріалах справи стосовно даного договору наявні акти прийому-передачі №№ 23, 209, 210, 230, 241, 256, 513 ,514, 515, 516, податкові накладні № 23 від 02.06.2011р., за № 209 від 17.06.2011р., 210 від 17.06.2011р., за № 230 від 21.06.2011р., за № 241 від 22.06.2011р., за № 256 від 24.06.2011р., за №№ 513, 514, 515, від 30.06.2011р.(а.с.59-78, том 2)

У відповідності до договору про надання послуг № м-01/04 від 01.04.2011р. ТОВ "Гражднпромспецпроект" (виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг ПП "Картес" (замовника) щодо предпродажу підготовки товару і мерчендайзингу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с.79-81, том 2). Про виконання умов даного договору свідчить акт виконаних робіт від 30.06.2011р. Судом встановлено, що в підтвердження виконання вищезазначених договорів ПП "Картес" з ТОВ "Гражднпромспецпроект" в матеріалах справи наявні банківські виписки (а.с.83-84, том2).

Тобто, вищезазначені господарські операції позивача з "Гражднпромспецпроект" підтверджують правомірність віднесення валових витрат за 2 квартал 2011р. та спростовують доводи відповідача.

Також з наданих до суду доказів слідує, що між позивачем та ТОВ "Гражднпромспецпроект" укладено договір відступлення права вимоги №Птр-18/07 від 18.07.2011р. та за № Птр-02/09 від 02.09.2011р.

Визначаючись, щодо порушення позивача стосовно віднесення валових витрат в сумі 353 200 грн. за 2 квартал 2011р., судом враховано той факт, що у відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За своєю сутністю відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні. Загальні вимоги до порядку заміни кредитора в зобов'язанні визначені у глава 47 ЦКУ. Стаття 510 ЦКУ визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.Чинним цивільним законодавством договір цесії не виділений серед окремих видів цивільно-правових договорів, не визначені його істотні умови, не встановлені спеціальні вимоги до його форми. Отже, відступлення права вимоги не є самостійним видом договору, а має всі ознаки того чи іншого виду договору. Відступлення права вимоги може здійснюватися як на підставі договору купівлі-продажу заборгованості, на підставі договору дарування, договору міни тощо. Отже, дослідивши надані до суду докази, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат за 2 квартал 2011р. суму 353 200 грн.

Як вбачається із наданих до суду доказів, податковим органом також встановлено порушення нарахування ПП "Картес" валових витрат за 3 квартал 2011р. в сумі 84 249 грн.

Підставою віднесення валових витрат за 3 квартал слугували укладенні господарські операції позивача з ТОВ "Новатор-груп". Так у відповідності до агентського договору № А-20/06 від 20.06.2011р. комерційний агент (ТОВ "Новатор- груп") в порядку та на умовах, визначеним договором за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги довірителю (ПП "Картес"), а саме організувати продаж товару (м'яса, риби, крупи, молочних продуктів, жирів, олії). Агент одержує право здійснювати вищезгадані дії на території Київської області, Миколаївської області, Херсонської області (а.с.88-90, том 2). Стосовно даного договору судом досліджено акт прийому передачі за №№ 17, 170, податкові накладні за № 17 від 02.09.2011р., за № 170 від 30.09.2011р., банківські виписки (а.с.91-96, том 2). Суд відмічає, що акт перевірки від 26.04.2012р. не містить посилань, на підставі чого встановленні виявленні порушення за 3 квартал 2011р., більше того в судовому засіданні представниками відповідача будь-яких доповнень також не надано. З урахуванням вищевикладеного та на підставі наданих документів, встановлено правильність віднесення позивачем валових витрат за 3 квартал 2011р.

Стосовно 4 кварталу 2011р. щодо віднесення до валових витрат суми 259 854 грн. 98 коп., судом досліджено агентський договір №Пп-14 на проведення аналізу ринку та придбання товару від 14.11.2011р., у відповідності до якого агент ТОВ "Карла-Біч" підприємство (позивач) в порядку та на умовах, визначеним договором за агентську винагороду зобов'язується виконати наступні дії : провести аналіз ринку, здійснити пошук постачальників м'ясних та рибних консервів із метою їх придбання, сприяти укладенню договорів поставки або договорів купівлі -продажу, а також забезпечувати доставку придбаних товарів до місця призначення (а.с.98-100, том 2). На виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні: акт прийому передачі №№ 15, 16, 18, 20, податкові накладні №№15,16,18, від 20.12.2011р., за №20 від 21.12.2011р. В матеріалах справи наявний договір поставки № Пп-01/1-12 від 01.12.2011р., за яким ТОВ "Карла-Біч" (продавець) продає, а позивач (покупець) купує та оплачує продовольчі товари на умовах визначених даним договором (а. с. 111-114, том 2). До даного договору надані видаткову накладну № 2 від 05.12.2011р., податкову накладну від 05.12.2011р. за №2, та виписки з банку (а.с.115-119).

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача, що даними документи не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм та вартість послуг, та відсутність інформації про понесені фактичні витрати, адже в ході судового розгляду справи, досліджено дані документи та встановлено, що вони відповідають вимогам ст.9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, дослідивши надані до суду докази судом встановлено, що позивачем правомірно сформовані валові витрати за 2011р.

У відповідності до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткуванню, що визначено п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України.

Так, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем правомірно сформовано валові витрати за 2011р., тому податкове повідомлення рішення від 10.08.2012р. за № 0000352350, яким визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 398 235 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно безпідставності формування податкового кредиту позивачем і як наслідок прийняття податкового повідомлення рішення від 10.08.2012р. за № 0000362350, яким визначено грошового зобов'язання в сумі 346 956 грн., судом встановлено наступне.

З акту від 26.04.2012р. вбачається, що підставою для визначення грошового зобов'язання слугувало завищення, за перевіряємий період, податкового кредиту в сумі 377 527 грн., адже позивачем здійснено господарські операції із придбавання продуктів харчування, (м'яса, мороженої риби, морожених окороків, сирів, напоїв) агентських та транспортно-експедиційних послуг, послуг оренди офісного приміщення, складів, холодильних камер, послуг електроенергії, зв'язку.

У період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми податку на додану вартість по операціям з придбання товарів у ПП "Алмаст Сервіс Профі" на суму 71 967 грн., ПП "Антре Едвертайзінг" в сумі 95 315 грн., дані порушення встановлено на підставі матеріалів зустрічних перевірок ДПІ у Біляївському районі та матеріалів зустрічних перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Суд, критично відноситься до даних фактів, адже даних матеріалів перевірки податковим органом до суду не надано, більше того інших належних доказів щодо безпідставності формування податкового кредиту до суду не представлено.

У період з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість по операціях з придбання товарів ПП "Антре Едвертайзінг" в сумі 20 694 грн., ТОВ "Реконструкція" в сумі 39 065 грн., ТОВ "ВСТК" в сумі 22 908 грн., ТОВ "Гражданпромспецпроект" в сумі 68 937 грн., ТОВ "Новатор-груп" в сумі 16 850 грн., ТОВ "Карла- Біч" в сумі 41 791 грн. Їх безпідставність податковим органом встановлена на підставі наданих матеріалів зустрічних перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Дані порушення встановлені лише на підставі наданих матеріалів перевірки, належних доказів щодо безпідставності формування податкового кредиту до суду представниками відповідача не представлено

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зла) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено

Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою податковою накладною.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Тобто податкові накладні, які видаються платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, дослідивши надані до суду докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 10.08.2012р. за № 0000362350, яким визначено грошового зобов'язання в сумі 346 956 грн. підлягає скасуванню.

Суд, також вважає за необхідне відмітити, що податковим органом поверхнево проведено перевірку позивача, адже використано лише матеріали відпрацювання, листи та інші акти перевірок податкових органів, натомість інших достовірних матеріалів, що підтверджують встановлені порушення, не досліджено.

Не враховано також посилання представників відповідача щодо кримінальної справи № 051201100163, адже позивачу за даних обставин вже було донараховано податкові зобов'язання. Не погодившись з даним фактом ПП "Картес" звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012р. податкові повідомленні рішення скасовані.

Частиною статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 10.08.2012р. за № 0000352350, за яким сума грошового зобов'язання становить 398 234 грн. та за № 0000362350, яким визначено грошового зобов'язання в сумі 346 956 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірним нарахування здійснене Крижопільською МДПІ, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 4 статті 105 КАС України передбачає, що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частина 2 статті 162 КАС України, відповідно до вищезазначеної норми передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Водночас, ч.2 ст. 11 КАС України закріплює, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про визнання неправомірним нарахування здійснене Крижопільською МДПІ не підлягає задоволенню, адже суд в узгодження вищезазначеної норми, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення від 10.08.2012р. за № 0000352350 та за № 0000362350, тобто здійснив всі передбачені діючим законодавством заходи щодо захисту законних прав та інтересів позивача.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити частково, визнавши протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року № 0000352350 про сплату податку на прибуток у розмірі 398 235 грн. та № 0000362350 про сплату ПДВ у розмірі 346 256 грн., разом з тим відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.п.21.1.1 п.21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому відшкодуванню з Державного бюджету на користь ПП "Картес" підлягають судові витрати в розмірі 1 073 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року № 0000352350 про сплату податку на прибуток у розмірі 398 235 грн. та № 0000362350 про сплату ПДВ у розмірі 346 256 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Картес" судові витрати в розмірі 1 073 грн. 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 945 від 17.09.2012 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку міжрайонної державної податкової інспекції у Крижопільському районі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна