Постанова № 26941614, 11.10.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2508/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Вознюка А.М.,

представника відповідача Мартинюка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь», Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач, Луцька ОДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (далі - відповідач1, ТзОВ «Ніколь»), Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» (далі - відповідач2, ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»), в якому просить стягнути з відповідачів в дохід держави все одержане ними за нікчемним правочином №81/10 від 17.12.2010 року в сумі по 1035321 грн.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що в ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Ніколь» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» за січень 2011 року податковим органом було встановлено завищення податкового кредиту за вказаний період на суму 172553,50 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за нікчемним правочином, укладеним із ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго». Так, в ході перевірки відповідно до наданих первинних документів не було встановлено факту транспортування ТМЦ від постачальника до покупця у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, як і не було встановлено факту одержання товару покупцем. Крім того, перевіркою встановлено факт здійснення ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» господарської діяльності поза межами правового поля, оскільки взаємовідносини даного товариство з контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Луцька ОДПІ зазначає, що правочин, укладений між ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», не спричинив реального настання правових наслідків, отже є нікчемним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач1 адміністративний позов не визнав та зазначив, що податковим органом не доведено факту вчинення ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» господарських операцій з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Факт придбання товару підтверджується наданими під час перевірки первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень та актами про приймання матеріалів, що в свою чергу свідчить про виконання сторонами за договором своїх господарських зобов'язань.

В судовому засіданні представник відповідача1 підтримав доводи, наведені у запереченнях проти адміністративного позову, та просив у задоволенні позовних вимог Луцької ОДПІ відмовити повністю. Додатково суду пояснив, що Луцькою ОПДІ не було враховано, що отриманий від ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» товар був в подальшому використаний у власній господарській діяльності ТзОВ «Ніколь», а саме: у виробництві сейфів, бар'єрних перегородок тощо, які в подальшому були реалізовані іншим контрагентам згідно укладених договорів, видаткових накладних та податкових накладних. На думку представника відповідача1, вказані обставини свідчать про реальність укладеної угоди, відтак безпідставність заявлених податковим органом позовних вимог.

Відповідач2 заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. З огляду на вказані обставини розгляд справи здійснювався у відсутності представника ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з врахуванням наступного.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено право на звернення податкових органів до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для звернення Луцької ОДПІ до суду із даним позовом став акт від 19.05.2011 року №3959/23-2/20148124 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Ніколь» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» за січень 2011, в ході якої встановлено порушення ТзОВ «Ніколь» вимог ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України), договір поставки №81/10 від 01.10.2010 року, укладений між позивачем та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 172553,50 грн.

Висновок податкового органу про завищення ТзОВ «Ніколь» податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року базується на тому, що угоди по придбанню від ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» товарно-матеріальних цінностей мають протиправний характер, суперечать інтересам держави, здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними в силу закону. На підтвердження зазначеної позиції Луцька ОДПІ вказує про відсутність фактичних поставок товарів, здійснення контрагентом ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» діяльності без мети настання реальних наслідків, укладення фіктивних угод.

Однак, суд вважає безпідставними твердження позивача про нікчемність угоди, укладеної між ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2010 року між ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» (постачальник) та ТзОВ «Ніколь» (покупець) був укладений Договір №81/10 предметом якого є поставка товарів. Обов'язок щодо поставки товару ніс постачальник згідно п.2.1 Договору (Т.1, а.с.108).

На виконання зазначеного договору протягом січня 2011 року ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» здійснило поставки ТМЦ (магнезитова плита, стільниця бук, кромка, лоток передаточний, авто шпаклівка, дошка дерев'яна, переговорний пристрій та інше) на загальну суму 1035321 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.109-121). На підтвердження факту проведення розрахунків за придбаний товар відповідачем1 надано суду копії платіжних доручень (а.с.Т.1, 122-129).

Факт отримання товару на складі ТзОВ «Ніколь» підтверджується відповідними актами про приймання матеріалів (Т.2, а.с.20-43) та журналом обліку виданих відповідальній особі доручень на прийом товару (Т.2, а.с.44-48). Про наявність у ТзОВ «Ніколь» складських та виробничих приміщень свідчать відповідні договори оренди №1/1 від 04.01.2011 року та №2/11 від 04.01.2011 року (Т.2, а.с.18-19).

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Отже, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Суд зазначає, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом не встановлено зазначених умов, а Луцькою ОДПІ не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін та спільних дій відповідачів спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, не доведено, що на момент здійснення господарських зобов'язань відповідачі діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Доводи Луцької ОДПІ відносно безтоварності господарської операції, вчиненої між ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ «НВП «Урзахіденерго», спростовуються фактом подальшого використання відповідачем1 придбаного товару у власній господарській діяльності і наявністю документів на реалізацію товару іншим контрагентам.

Так, судом встановлено, що основними видами діяльності ТзОВ «Ніколь» згідно статуту є виробництво різноманітних металевих виробів, монтажні роботи, оптова та роздрібна торгівля сталевими, метало-пластиковими і алюмінієвими будівельними контрукціями та виробами, збірними залізобетонними кострукціями та виробами тощо.

Матеріалами справи підтверджується реалізація та встановлення ТзОВ «Ніколь» сейфів, бар'єрних перегородок у банківських установах, про свідчать укладені договори, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ від постачальника (Т.1, а.с.130-235).

Первинні документи, складені внаслідок виконання господарських операцій між відповідачами, повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704. Жодних зауважень до первинних документів представник позивача не навів.

Також суд не бере до уваги посилання Луцької ОДПІ на те, що угоди, укладені між відповідачами, є нікчемними, оскільки актом перевірки ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» встановлено, що останнє має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

З акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова №580/23-408/34558872 від 31.03.2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 року вбачається, що в ході перевірки встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог на момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, при придбання та продажу товарів (послуг). Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України, нваслідок чого ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» зменшено податковий кредит на суму 3698553 грн. та податкове зобов'язання на суму 3848304 грн. Вказаний висновок зроблений у зв'язку з неподанням ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» первинних документів податкового та бухгалтерського обліку до перевірки, оскільки підприємство на момент її проведення знаходилось в розшуку.

Однак, на думку суду, зазначені обставини не можуть свідчити про здійснення між ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» нікчемних угод, оскільки з досліджених в судовому засіданні документів вбачається реальне виконання господарських операцій відповідачами. Крім того, судом враховано також, що на момент розгляду справи згідно довідки з ЄДРПОУ статус відомостей про юридичну особу ЗАТ «НВП «Укрзахіенерго» підтверджено.

Європейський суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03, п. 71 рішення) вказав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак факт неподання ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» до перевірки первинних документів чи порушення порядку ведення останнім бухгалтерського та податкового обліку не може бути підставою для визнання усіх укладених даним товариством правочинів нікчемними і застосування відповідальності за таке порушення.

Також, суд враховує і те, що позивачем в ході проведення перевірки ТзОВ «Ніколь» подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання ТМЦ і господарською діяльністю підприємства, не встановлено наявність господарської мети та економічної вигоди.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем - Луцькою ОДПІ не доведено, що укладений відповідачами правочин є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та не встановлено наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення коштів за нікчемним правочином.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь», Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій