Постанова № 26941411, 18.10.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2505/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Решетника О.Л., Остапюка С.П.,

представника відповідача Масич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста плюс» про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач, Луцька ОДПІ) звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» (далі - відповідач1, ПАТ «Гнідавський цукровий завод»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста плюс» (далі - відповідач2, ТзОВ «Фієста плюс»), в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з відповідачів в дохід держави все одержане ними за нікчемними правочинами №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року та №100211 від 10.02.2011 року в сумі по 2500000 грн.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий 2011 року у зв'язку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ податковим органом було встановлено заниження ПДВ за вказаний період на суму 416667 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за нікчемними правочинами, укладеними із ТзОВ «Фієста плюс». Так, в ході перевірки відповідно до наданих первинних документів не було встановлено факту транспортування ТМЦ від постачальника до покупця у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, як і не було встановлено факту одержання товару покупцем. Крім того, перевіркою встановлено факт здійснення ТзОВ «Фієста плюс» господарської діяльності поза межами правового поля, оскільки взаємовідносини даного товариства з контрагентом-постачальником ПП «Віллія Експортрейд» перевіркою ТзОВ «Фієста плюс» не підтверджені, останнє не знаходиться за місцемзнаходження. Луцька ОДПІ зазначає, що правочини, укладені між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста плюс», не спричинили реального настання правових наслідків, отже є нікчемними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач1 адміністративний позов не визнав та зазначив, що податковим органом не доведено факту вчинення ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста плюс» господарських операцій з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Факт придбання товару підтверджується наданими під час перевірки первинними документами: копіями договорів, податкових накладних, видаткових накладних, розрахункових документів, що в свою чергу свідчить про виконання сторонами за договором своїх господарських зобов'язань. Крім того, вказує, що придбаний товариством товар перебуває на його балансі та використовується у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача1 підтримала доводи, наведені у запереченнях проти адміністративного позову, та просила у задоволенні позовних вимог Луцької ОДПІ відмовити повністю.

Відповідач2 в судове засідання свого представника не направив, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги Луцької ОДПІ не визнає.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з врахуванням наступного.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено право на звернення податкових органів до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для звернення Луцької ОДПІ до суду із даним позовом став акт від 06.05.2011 року №2689/23-2/00372658 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий 2011 року у зв'язку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ від 04.04.2011 року №8057/10/15-2, в ході якої встановлено порушення ПАТ «Гнідавський цукровий завод» вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.207, ст.208, ч.1 ст 203, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по договорах №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року, які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, та п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість сумі 416667 грн.

Висновок податкового органу про завищення ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податкового кредиту за лютий 2011 року базується на тому, що угоди по придбанню від ТзОВ «Фієста плюс» товарно-матеріальних цінностей мають протиправний характер, суперечать інтересам держави, здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними в силу закону. На підтвердження зазначеної позиції Луцька ОДПІ вказує про відсутність фактичних поставок товарів, здійснення контрагентом ТзОВ «Фієста плюс» діяльності без мети настання реальних наслідків, укладення фіктивних угод.

Однак, суд вважає безпідставними твердження позивача про нікчемність угод, укладених між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста плюс», з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як свідчать матеріали справи, між ТзОВ «Фієста Плюс» як продавцем та ВАТ «Гнідавський цукровий завод» як покупцем були укладені наступні договори поставки обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів:

- №270111 від 27.01.2011 року на суму поставки 845300,00 грн., в тому числі ПДВ 140883,33 грн.;

- №010211 від 01.02.2011 року на суму поставки 825750,00 грн., в тому числі ПДВ 137625,00 грн.;

- №100211 від 10.02.2011 року на суму поставки 828950,00 грн., в тому числі ПДВ 138158,33,00 грн.

Як вбачається зі змісту вищезазначених договорів поставок обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів, поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця (ТзОВ «Фієста Плюс»).

Товар передається покупцю у зібраному стані та у відповідності до вимог, що звичайно ставляться до такого виду товару.

Продавець зобов'язаний доставити товар у місце доставки: місто Луцьк, вул.Ранкова, 1, а покупець зобов'язаний вчасно оплатити поставлений товар та здійснити його розвантаження у місці доставки.

Товар вважається прийнятим за якістю згідно накладною на відпуск товару, перехід права власності та відповідальності за товар відбувається в момент поставки товару, а саме в момент підписання сторонами накладної.

Судом встановлено, що при виконанні договору поставки №270111 від 27.01.2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» виписано видаткову накладну від 01.02.2011 року №1 на обладнання на суму 845300,00 грн., з якої 140883,33 - ПДВ, а також податкову накладну на вказану суму від 01.02.2011 року № 1; при виконанні договору поставки №010211 від 01.02.2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» виписано видаткову накладну від 04.02.2011 року №21 на обладнання на суму 825750,00 грн., з якої 137625,00 - ПДВ, а також податкову накладну на вказану суму від 04.02.2011 року №21; при виконанні договору поставки №100211 від 10.02.2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» виписано видаткову накладну від 14.02.2011 року №68 на обладнання на суму 828950,00 грн., з якої 138158,33 - ПДВ, а також податкову накладну на вказану суму від 14.02.2011 року №68.

Факт отримання товару ПАТ «Гнідавський цукровий завод» підтверджується журналом обліку виданих відповідальній особі доручень на прийом товару та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 207, яка засвідчує факт зберігання товару на складі відповідача1.

Розрахунок за придбаний у ТзОВ «Фієста плюс» здійснений ПАТ «Гнідавський цукровий завод» згідно платіжного доручення №4 від 29.04.2011 року на суму 2500000 грн., тому числі ПДВ - 416667,67 грн.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Отже, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Суд зазначає, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом не встановлено зазначених умов, а Луцькою ОДПІ не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін та спільних дій відповідачів спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, не доведено, що на момент здійснення господарських зобов'язань відповідачі діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Первинні документи, складені внаслідок виконання господарських операцій між відповідачами, повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704. Жодних зауважень до первинних документів представник позивача не навів.

Також суд не бере до уваги посилання Луцької ОДПІ на те, що угоди, укладені між відповідачами, є нікчемними, оскільки проведеними перевірками ТзОВ «Фієста плюс» встановлено, що останнє має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

З актів невиїзних перевірок ДПІ у м.Херсоні №1078/23-2/32725008 від 07.04.2011 року та №1213/23-2/32725008 від 15.04.2011 року ТзОВ «Фієста плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Віллія Експортрейд» та з контрагентами-покупцями за січень, лютий 2011 року вбачається, що податковим органом встановлені порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.ст.215, 216, 218, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог на момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, при придбанні та продажу товарів (послуг). Перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за січень, лютий 2011 року, які підпадають під визначення п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 та п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України. Вказаний висновок зроблений податковим органом у зв'язку з тим, що ТзОВ «Фієста плюс» за місцемзнаходження відсутнє, немає необхідних умов для ведення господарської діяльності, у товариства відсутні основні засоби, необхідний технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та відповідно до пояснень директора ПП «Віллія Експортрейд» останній не займався фінансово-господарською діяльністю, а на посаду директора погодився за грошову винагороду.

Однак, на думку суду, зазначені обставини не можуть свідчити про здійснення між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста плюс» нікчемних угод, оскільки з досліджених в судовому засіданні документів вбачається реальне виконання господарських операцій відповідачами. З актів перевірок ТзОВ «Фієста плюс» неможливо встановити факту придбання даним товариством у ПП «Віллія Експортрейд» саме того товару, який був в подальшому реалізований ПАТ «Гнідавський цукровий завод».

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03, п. 71 рішення) вказав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагентів ТзОВ «Фієста плюс» чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством.

Крім цього, при дослідженні факту здійснення господарської операції суд бере до уваги відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, суд враховує, що сам факт відсутності товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність поставок товару, а також те, що позивачем в ході проведення перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання ТМЦ і господарською діяльністю підприємства, не встановлено наявність господарської мети та економічної вигоди.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем - Луцькою ОДПІ не доведено, що укладений відповідачами правочин є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та не встановлено наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення коштів за нікчемним правочином.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста плюс» про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій