Ухвала суду № 26930722, 08.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"08" серпня 2012 р. Справа № 2а/1770/4027/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Франовської К.С.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" листопада 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2011 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іква плюс Д» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, якою позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення , якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач з 03.03.2011 року по 18.03.2011 року провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 р. по 03.03.11 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №227/29/23-141/34950197 від 25.03.11 року (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року №0000033500/0, яким визначено позивачеві грошове зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 171 378 грн., у тому числі: за основним платежем - 137 102 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 276 грн.

В податковому повідомленні-рішенні від 11 квітня 2011 року №0000033500/0 відповідач вказує на порушення позивачем підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями).

Відповідач вважає, що позивач вчинив це порушення, не включивши до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю.

Цей висновок грунтується на застосуванні відповідачем вимог підпункту 1.20.5 пункту статті 1, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 274 Митного кодексу України.

Керуючись цими нормами законодавства, відповідач звичайною ціною з метою оподаткування вважає митну вартість і оподаткування такої операції здійснює виходячи з рівня звичайної ціни (договірної (контрактної) вартості, але не менше митної вартості).

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та прийняв постанову відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів);

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 встановлено перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління.

Зазначеною постановою не передбачено державне регулювання цін на продукцію (дубові заготовки, пиломатеріали обрізні соснові тощо), експорт якої здійснював позивач в 2009-2010 роках.

Отже, безпідставним є застосування відповідачем підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого «у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання».

Відповідач з метою оподаткування прибутку позивача неправомірно застосовує статтю 274 Митного кодексу України, відповідно до якої митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Митний кодекс України не встановлює державне регулювання цін, а лише регламентує порядок обчислення митної вартості товарів, які перетинають митний кордон України.

Зокрема, відомості про митну вартість товарів використовуються для розрахунку таких податків і зборів, як мито, акцизний збір, податок на додану вартість, що справляються при здійсненні імпортно-експортних операцій.

Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за № 443/2247 затверджено Інструкцій про порядок заповнення вантажної митної декларації.

Відповідно до зазначеної Інструкції суми, зазначені в графі 12 та графі 45 експортні ВМД, використовуються лише для нарахування митних платежів (мито, митні збори), що наводяться в графі 47.

Незважаючи на те, що митна вартість зазначається у ВМД для нарахування митні платежів, відповідач використав дані про митну вартість для визначення валового доходу та оподаткування прибутку позивача.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Протягом періоду, що підлягав перевірці, позивач здійснював експорт продукції на підставі письмових контрактів, укладених з іноземними контрагентами у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньо економічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно частини четвертої статті 265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.

Згідно підпунктів 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Позивач здійснював експорт товарів за цінами, що визначалися сторонами в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) і рахунках-фактурах, тобто за звичайними цінами (в розумінні пункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, на думку колегії суддів позивач правомірно відніс до валового доходу доходи від експорту товарів за контрактною (фактурною) вартістю, а відповідач безпідставно та протиправно дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно визначались валові доходи від експорту товарів, виходячи з контрактної (фактурної) вартості. Відтак, підстав у відповідача включати до валового доходу позивача різницю між митною та контрактною (фактурною) вартістю не було. Позивачу безпідставно донараховано податок на прибуток у сумі 137 102 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 276 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" листопада 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик К.С. Франовська

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" вул. Лісова, 4,смт. Клевань,Рівненський район, Рівненська область,35311

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023