Рішення № 26925116, 26.01.2012, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-1762/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

секретаря Матушевської Г.Д.

з участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Коломия справу за позовом Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізницядо ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, підтримуючи який в судовому засіданні його представник пояснив, що протягом 2010-2011 років наказами першого керівника відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Коломия» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відповідача ОСОБА_3 звільнено двох працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які за рішеннями судів були поновлені на роботі з виплатою суми вимушеного прогулу.

28 квітня 2010 року наказом №81/ОС начальника депо відповідача по справі, на підставі подання транспортного прокурора звільнений з роботи за п.8 ст. 40 КЗпП України помічник машиніста дизель-поїзда ОСОБА_4 Проте , на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2010 року по справі 2-5635/2010 ОСОБА_4 поновлений на роботі згідно наказу № 273/ОС від 21 грудня 2010 року з виплатою вимушеного прогулу в сумі 16 350,75 грн. та 2000,00грн. моральної шкоди .Вищевказане рішення суду позивач виконав повністю .

Машиніст ОСОБА_5 звільнений з роботи відповідно до п.8 ст. 40 КЗпП України на підставі подання Чернівецької транспортної прокуратури №77/74-09 від 14 травня 2010 року згідно наказу № 117/ОС від 11 червня 2010 року, виданого відповідачем по справі. На підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року по справі №2-1700/2010 ОСОБА_5 поновлений на роботі наказом № 269/ОС від 20 грудня 2010 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 4564,48 грн., 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення позивачем ОСОБА_6 територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» виконане та сплачено на користь ОСОБА_5 4564,48 грн. вимушеного прогулу.

Таким чином своїми неправомірними діями відповідачем завдано збитків позивачуна суму 22 914,48 грн. Вважає, що слід покласти на відповідача, котрий винний в незаконному звільненні працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_5, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу, тому просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_422 914,48 грн. завданої шкоди та судові витрати по справі.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що він згідно наказу № 225/0с від 27 квітня 2010 р. Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця призначений на посаду начальника відокремленого підрозділу "Моторвагонне депо Коломия", а наказом № 82/ОС від 28 квітня 2010р. прийнятий на дану роботу і цього ж дня, він відповідач, на підставі подання транспортного прокурора наказом № 81/ОС від 28 квітня 2010р. звільнив з роботи за п.8 ст.40 КЗпП помічника машиніста дизель-поїзда ОСОБА_4, котрого на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2010 року поновлено на роботі згідно наказу № 273/ОС від 21 грудня 2010 року з виплатою вимушеного прогулу в сумі 16 350,75 грн. та 2000,00грн. моральної шкоди.

Крім того на підставі подання Чернівецької транспортної прокуратури наказом № 117/ОС від 11 червня 2010р. він, відповідач, звільнив з роботи за п.8 ст.40 КЗпП прибиральника виробничих приміщень ВП "Моторвагонне депо Коломия" ОСОБА_5,котрого на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року поновлено на роботі згідно наказу № 269/ОС від 20 грудня 2010 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 4564,48 грн., 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначає відповідач, що згадані накази про звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виносив не з власної ініціативи, а на виконання подання органів прокуратури, а тому вважає, що його вини в звільненні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 немає. Просить також суд врахувати його складне майнове становище, а саме: що на його утриманні знаходиться перестаріла матір ОСОБА_8, 1938року народження, що його дружина ОСОБА_9 є пенсіонеркою

у зв язку з чим він вимушений був взяти кредити в Коломийському відділенні Львівської філії ПАТ АБ "Експрес-Банк" в сумі 15 000 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, з таких підстав.

В судовому зпасіданні встановлено, що згідно копії наказу Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця №225/ОС від 27 квітня 2010 року відповідача ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Коломия»(а.с.27,28). Протягом 2010-2011 років наказами першого керівника відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Коломия» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відповідача ОСОБА_3 звільнено двох працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які рішеннями судів були поновлені на роботі з виплатою суми вимушеного прогулу.

Так, 28 квітня 2010 року наказом №81/ОС начальника депо відповідачем по справі, на підставі подання транспортного прокурора звільнений з роботи за п.8 ст. 40 КЗпП України помічник машиніста дизель-поїзда ОСОБА_4 (а.с.26), а згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2010 року по справі 2-5635/2010 (а.с.13) ОСОБА_4 поновлений на згаданій роботі, на підставі наказу відповідача за № 273/ОС від 21 грудня 2010 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 16 350,75 грн. та 2000,00грн. моральної шкоди.. (а.с.12).

Відповідно до розрахунку заробітної плати за грудень 2010 р. та виписки відомостей з виплати заробітної плати моторвагонне депо Коломия, ОСОБА_4 нараховано суму до виплати і виплачено 16048,45 грн. (а.с.8-9).

Прибиральник виробничих приміщень ОСОБА_5 звільнений з роботи відповідно до п.8 ст. 40 КЗпП України на підставі подання Чернівецької транспортної прокуратури №77/74-09 від 14 травня 2010 року наказом відповідача по справі за № 117/ОС від 11 червня 2010 року, а на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року по справі №2-1700/2010 (а.с.10,11) ОСОБА_5 поновлений на згаданій роботі наказом № 269/ОС від 20 грудня 2010 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 4564,48 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.(а.с.10)

Відповідно до розрахунку заробітної плати за грудень 2010 р. та виписки відомостей з виплати заробітної плати моторвагонне депо Коломия, ОСОБА_5 нараховано суму до виплати і виплачено 4301,04 грн. (а.с.7,9).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно п.8 ч.1 ст. 134 КЗпПУ службова особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації у випадку незаконного звільнення або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України, суд має право покласти на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розглядаючи спори щодо відшкодування шкоди працівником, суд у кожному окремому випадку зобов'язаний дослідити обставини, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, що забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника, тобто відповідача.

Крім того суд вважає, що згідно ст.137 КЗпП України при визначенні розміру шкоди слід врахувати ступінь вини відповідача і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно і, оскільки шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, а й наявністю вказівок державних органів по вчиненню відповідачем таких дій, то розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд вважає за можливе зменшити розмір покриття шкоди залежно від майнового стану відповідача, так як шкода заподіяна не злочинними діями відповідача, і на утриманні відповідача знаходиться перестаріла матір та дружина, яка є пенсіонеркою (а.с.45-47 ).

Згідно ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, яка визначає загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, з аналізу наведеної вище норми трудового законодавства, вбачається, що власник має право притягнути особу до матеріальної відповідальності лише при наявності всіх чотирьох юридичних фактів, а саме: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих факторів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача його середньомісячний заробіток, який становить 5448,64 грн. (а.с.48)та судові витрати по справі, а в решті позову відмовити з мотивів наведених вище.

На підставі ст.ст. 130, 134 п.4, 137, 138, 237 КЗпП України, ст.ст. 233, 267, 1166, 1191, 1193 ЦК України та керуючись ст..ст.214-216,218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» р/р 26009004891, МФО 325956, КОД за ЄДРПОУ 01070988 в ЛФ АБ «Експрес-Банк» м.Коломия, майнову шкоду в сумі 5448 ( пять тисяч чотириста сорок вісім ) грн.. 64 коп., сплачений судовий збір 229 (двісті двадцять девять) грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

Суддя:

ОСОБА_1. Б.