Рішення № 26923081, 21.06.2012, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №901/583/12року

21 червня 2012 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Дякун М.В.

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

встановив:

ОСОБА_5 звернулась до Богородчанського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з приводу визнання спільною сумісною власністю та реального розподілу будинковолодіння №729в по вул. Чорновола, що в с. Горохолино-Ліс Богородчанського району Івано-Франківської області, яке було збудоване ними за час перебування у шлюбі та за час фактичних шлюбних стосунків. Також, позивачка заявила вимогу про розподіл іншого рухомого майна на суму 30460 грн. Крім того, позивачка поставила питання про витребування у відповідача належного особисто їй майна на суму 2152 грн.

Заявлені вимоги в судовому засіданні позивачка мотивувала тим, що 25.01.1995 року зареєструвала шлюб з відповідачем. У шлюбі 03.09.1995 року народився син ОСОБА_6. Після одруження в 1995 році вони розпочали будівництво житлового будинку в с.Горохолино-Ліс, по вул.Чорновола, 729-в на земельній ділянці площею 0,12 га. Роботи по будівництву будинку здійснювались спільними зусиллями їх подружжя, а також їх родичів як її, так і зі сторони відповідача. Зокрема, її брати та сестри допомагали безкоштовно фізичною працею, брали особисту участь у виконанні будівельних робіт під час зведення будинку. Батько забезпечував їх частиною лісопродукції, яку заробляв виконуючи лісогосподарські роботи у Богородчанському спецагролісгоспі. До 1998 року будівництво будинку в основному було завершено і вони поселились у ньому. В 2006 році ними було оформлено розірвання шлюбу, однак уже в 2007 році шлюбні стосунки поновлено і 04.06.2007 року у них народилась дочка ОСОБА_7. За час, коли подружжя разом не проживало, відповідач оформив через сільську раду право власності на будинковолодіння на себе одноособово, хоч за період їх роздільного проживання збудував тільки літню кухню та гараж. В звязку з тим, що сімя в даний момент фактично розпалась, а відповідач не визнає її право на використання майна, як спільної сумісної власності подружжя, просила провести поділ будинковолодіння та виділити їй 1/2 його частини в натурі. За час спільного проживання ними набуто у власність рухоме майно, яке також просить розподілити між сторонами. В ході судового розгляду позивачка відмовилась від частини заявлених вимог щодо розподілу між сторонами худоби, оскільки дане питання вирішено між ними самостійно. Крім того, позивачка вказала, що відповідач заволодів частиною її особистого майна, зокрема меблями прихожої кімнати, мякими кріслами, килимом, та іншими речами, які були придбані нею за час, коли вони спільно не проживали, тому вимагає їх повернення. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні заявлений позов не визнали. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що до одруження навесні 1994 року отримав рішення сільської ради про виділення земельної ділянки під будівництво та дозвіл на початок будівельних робіт. До літа 1994 року залив фундамент, а до кінця року звів будинок, стайню та стодолу (усі приміщення розташовані в будівлі під одним дахом). З січня 1995 року, після одруження з позивачкою, виконували тільки деякі опоряджувальні роботи і з 1998 року перебрались проживати у незакінчений будівництвом будинок. 25.03.2000 року після сімейного конфлікту, позивачка забрала з будинку усе рухоме майно, худобу і переїхала проживати спершу до своїх батьків, а згодом винаймала квартиру в с.Крихівці, де прожила до червня 2007 року. В 2001 році за його позовом шлюб між ними розірвано. Фактично шлюбні стосунки ними було поновлено в травні 2007 року, за місць до народження позивачкою дочки, батьківство якої ним не визнається. За час з 2000 по 2007 рік ним у господарстві самостійно збудовано літню кухню, гараж, два сараї, викопано колодязь. Таким чином він завершив будівництво і виготовив свідоцтво на право власності. Вважає, що позивачка не може претендувати на визнання за нею права власності та на розподіл домоволодіння, оскільки будівництво було розпочато ним особисто ще до одруження, а завершено після розірвання шлюбу з позивачкою. Фактично за час поновлення шлюбних стосунків з 2007 року ними спільно зроблено лише прибудову до будинку, яка не завершена. Частину вкладених у прибудову коштів готовий сплатити позивачі. Тому просив у задоволенні позову в частині розподілу будинковолодіння відмовити. Стосовно розподілу рухомого майна вказав, що за час окремого проживання ним особисто було придбано циркулярку, газову плиту, водяний насос, стругальний станок, дві тачки, кольоровий телевізор "Самсунг", холодильник "Ардо", мякий куток, мебельний гарнітур і ці речі є його особистою власністю. Вказані речі просив залишити за ним. Крім того, позивачка безпідставно заявила вимогу про поділ пиломатеріалів, які зберігаються на їх подвірї, але належать його племіннику - ОСОБА_8 Щодо розподілу решти майна заперечень не висловив.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, які подані у розпорядження суду, зясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Горохолинської сільської ради від 31.03.1994 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0,12 га в с.Горохолино-Ліс на власній присадибній ділянці, тепер Чорновола, 729в.

27.04.1994 року ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.

25.01.1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, в якому 03.09.1995 року народився син ОСОБА_6. З 25.03.2000 року сторони фактично припинили шлюбні стосунки і позивачка вибралась на проживання до своєї матері, а згодом до с.Крихівці, Івано-Франківської міської ради.

19.11.2001 року шлюб між сторонами був розірваний рішенням Богородчанського районного суду і 17.02.2006 року було видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

06.06.2007 року Івано-Франківським ОБТІ, на підставі рішення виконкому Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-франківської області від 13.03.2007 року видано свідоцтво про право власності на домоволодіння в с.Горохолин Ліс по вул.Чорновола, 729 в на імя ОСОБА_2.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічна законодавча норма була закріплена і в ст.22 КпШС, який діяв на час реєстрації шлюбу між сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, будівництво житлового будинку, стайні та стодоли було проведено у період, коли позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні допитані свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_9 пояснила, що періодично відвідувала подружжя ОСОБА_2 в с.Горохолино-Ліс, де вони жили у матері відповідача. В 1995 році коли була на хрестинах старшого сина, то відповідач показував їй земельну ділянку на якій вони мали намір будуватись і на той момент зведених будівель ще не було, на ділянці були звезені лише будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_10 - сестра позивачки пояснила, що навесні 1995 року після весілля, сестра з чоловіком розпочали будівництво, а її чоловік та брати допомагали копати траншеї під фундамент, згодом мурували фундамент з каменю, виконували інші роботи. Батько допомагав лісом, який заготовлював, працюючи у лісництві. Дійсно протягом певного періоду позивачка не жила з відповідачем, вони розлучились, однак стосунки підтримували і відновили їх з часу народження дочки у 2007 році. В 2008 році подружжя розпочало добудову до будинку і вона допомагала їм, виписуючи на підприємстві де працювала окремі матеріали.

Ту обставину, що будівництво було розпочато в 1995 році після одруження сторін, підтвердили в судовому засіданні також свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12

Водночас судом критично оцінено показання свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які ствердили. що будівництво житлового будинку було розпочато і завершено протягом 1994 року. Пояснення вказаних свідків суперечливі. Так ОСОБА_13 казав. що до осені 1994 року завершили усі будівельній роботи по зведенню житлового будинку. ОСОБА_14 у свою чергу пояснював, що був готовий лише деревяний каркас будинку та зроблений дах. Водночас, свідок ОСОБА_15 вказав, що в кінці весни 1994 року лише завіз камінь на ділянку. ОСОБА_7 робіт там ще розпочато не було.

Не обґрунтованим вважає суд і посилання відповідача на те, що вже у грудні 1994 року було підключено будинок до електоропостачання. Відповідно до представленого проекту в грудні 1994 року було розроблено проект на підключення трьохфазного лічильника лише для циркулярного станка, про що свідчить і пояснювальна записка до проекту. Технічні документи на підключення будинку не містять посилання на дату виконання цих робіт. Очевидним при огляді проекту у судовому засіданні було внесення виправлень від руки у дані документи.

Заслухавши сторін та свідків, суд прийшов до переконання, що сторони дійсно з 25.03.2000 року припинили шлюбні відносини і позивачка вибралась проживати в с.Крихівці, де мала постійну роботу, а син ОСОБА_6 протягом кількох років навчався у школі. Фактично шлюбні стосунки було поновлено в червні 2007 року. Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 протягом 2000-2006 років самостійно, без участі позивачки, за власні кошти збудував у господарстві літню кухню (109381 грн.), гараж (50059 грн.), два сараї (20664 грн. та 11343 грн.). Вказана обставина підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, яка призначалась за ухвалою суду. Виходячи з цього, при вирішенні спору, суд відповідно до ч.7 ст.57 ЦК України вважає, що з урахуванням визначеної експертом вартості вказаних господарських споруд частка відповідача при поділі майна має бути збільшена на сукупну вартість вказаних обєктів, тобто на суму 191447 грн. Відповідно до висновків експерта, вартість будинковолодіння №729в по вул.Чорновола в с.Горохолин Ліс Богородчанського району Івано-Франківської області в цілому складає складає 539636 грн. Виходячи з наведених вище міркувань, частку позивачки у домоволодінні слід визначити в розмірі 1/3, а за відповідачем визнати право на 2/3 частини домоволодіння.

Відповідно до експертного висновку реальний поділ домоволодіння внаслідок архітектурно-планувальних особливостей і будівельно-технічних характеристик будинку неможливий. Виходячи з цього, в задоволенні позовних вимог у частині проведення реального розподілу домоволодіння між сторонами слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги про поділ рухомого майна суд виходить з переліку майна, яке було виявлено та описано державним виконавцем при виконані ухвали суду про накладення арешту на рухоме майно за місцем проживання сторін. При цьому суд вважає, що телевізор "Самсунг", який, відповідно до підтверджуючих документів (а.с. 112) придбаний відповідачем у період часу, коли подружжя разом не проживало, поділу не підлягає.

Суд вважає, що відповідач не довів того факту, що лісопродукція, яка зберігається в його господарстві, належить його племіннику ОСОБА_8 Вказані пояснення суд вважає не логічними, оскільки ділянка на якій ОСОБА_8 здійснює будівництво знаходиться неподалік і жодних перешкод у тому, щоб він зберігав придбаний ліс на своєму подвірї немає. Представлена копія накладної на придбання ОСОБА_8 лісопродукції не може однозначно свідчити про це, оскільки позивачкою представлена копія квитанції за той же період, яка свідчить про те, що ОСОБА_2 25.02.2010 року придбав 12,8 куб.м. лісопродукції.(а.с.129-130)

Таким чином поділу між сторонами підлягають: меблева стінка вартістю 3500 грн., циркулярка вартістю 500 грн., болгарка вартістю 400 грн., гиблярка вартістю 800 грн., шуруповерт вартістю 800 грн., 10 куб м. ділового лісу вартістю 2500, троє гралей, троє вил, шість сокир, один молот загальною вартістю 50 грн., меблевий мякий куток для кухні вартістю 1700 грн., 24 кв.м. облицювальної плитки вартістю 864 грн., січкарня вартістю 800 грн., водяний насос вартістю 100 грн., газова плита вартістю 1300 грн., ванна вартістю 700 грн., деревяна тачка вартістю 30 грн., залізна тачка вартістю 30 грн., холодильник вартістю 1700 грн., два карнизи вартістю 50 грн., два образи вартістю 50 грн., два покривала ДЕКІ вартістю 140 грн., три набори штор з ламбрекенами вартістю 450 грн., чотири підодіяльники вартістю 100 грн., 10 пластмасових відер вартістю 20 грн, чотири подушки вартістю 32 грн., одна півтораспальна ковдра вартістю 15 грн., одна одинарна ковдра вартістю 10 грн., набір поливаних каструль з пяти предметів вартістю 20 грн., DVD програвач вартістю 200 грн., а всього майно загальною вартістю 16861 грн. Розподіл рухомого майна слід провести з урахуванням специфіки їх використання, зокрема відповідачу слід передати станки та будівельний інструмент, а позивачці меблі та речі побутового призначення.

Питання про судові витрати вирішити відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати домоволодіння в с.Горохолино-Ліс по вул.Чорновола, 729в, Богородчанського району Івано-франківської області обєктом спільної сумісної власності подружжя та визначити за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки цього майна, а за ОСОБА_2 право на 2/3 частки домоволодіння.

В задоволенні позовних вимог про виділення часток в натурі - відмовити.

Поділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухомим майном виділивши ОСОБА_1 меблеву стінку вартістю 3500 грн., водяний насос вартістю 100 грн., газову плиту вартістю 1300 грн., ванну вартістю 700 грн., деревяну тачку вартістю 30 грн., залізну тачку вартістю 30 грн., холодильник вартістю 1700 грн., два карнизи вартістю 50 грн., два образи вартістю 50 грн., два покривала ДЕКІ вартістю 140 грн., три набори штор з ламбрекенами вартістю 450 грн., чотири підодіяльники вартістю 100 грн., 10 пластмасових відер вартістю 20 грн, чотири подушки вартістю 32 грн., одну півтора спальну ковдру вартістю 15 грн., одну одинарну ковдру вартістю 10 грн., набір поливаних каструль з пяти предметів вартістю 20 грн., DVD програвач вартістю 200 грн., загальною вартістю 8447 грн.

ОСОБА_2 виділити циркулярку вартістю 500 грн., болгарку вартістю 400 грн., гиблярку вартістю 800 грн., шуруповерт вартістю 800 грн., 10 куб м. ділового лісу вартістю 2500, троє гралей, троє вил, шість сокир, один молот загальною вартістю 50 грн., меблевий мякий куток для кухні вартістю 1700 грн., 24 кв.м. облицювальної плитки вартістю 864 грн., січкарню вартістю 800 грн., загальною вартістю 8414 грн.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути належне ОСОБА_16 майно - меблі для прихожої кімнати (дві шафи з антресолями) вартістю 800 грн., диван, два пуфики та два крісла вартістю 150 грн., ліжко дитяче вартістю 100 грн., стіл розкладний вартістю 20 грн., килим персидський вартістю 80 грн., 15 трилітрових банок вартістю 45 грн., 6 дволітрових банок вартістю 6 грн., 22 літрові банки вартістю 20 грн., 60 півлітрових банок вартістю 36 грн., 3 двохсотлітрові бочки металічні вартістю 90 грн., 3 пластмасові столітрові бочки вартістю 60 грн., 3 металічні пятидесятилітрові бочки вартістю 60 грн., 6 алюмінієвих каструль вартістю 300 грн., миску поливну вартістю 30 грн., 80 різних тарілок вартістю 100 грн., 10 кружок вартістю 150 грн., 10 стаканів вартістю 5 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1903,44 грн. оплаченого судового збору та 120 грн. оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та 500 грн. понесених витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий Битківський Л.М.