Рішення № 26918699, 19.06.2012, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 420/181/12

Провадження № 2/420/164/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2012 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

при секретарі Гаврилюк В. О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, який неодноразово уточнював, востаннє надавши позов про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Радушне, вул. Дубкова, 17.

Позов обґрунтований тим, що з 26.05.2005 рок між сторонами укладений шлюб, від якого 12.08.2005 року народилася донька ОСОБА_5. На теперішній час сторони шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, живуть окремо один від одного. За час перебування у шлюбі з відповідачем набули у власність домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Радушне, вул. Дубкова, 17, який є обєктом спільної сумісної власності підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

Тому позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на ? частину спірного домоволодіння.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, який ухвалою суду від 16.03.2012 року був обєднаний в одне провадження з первісним позовом. В зустрічному позові позивач ОСОБА_3 зазначила, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 05 лютого 2005 року, який згідно рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2012 року розірваний. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У червні 2010 року відповідачем було придбано два гаражі, один з них 03.06.2010 року у ОСОБА_6, по вул.. Шкільній, 14, за який він сплатив 17400 грн., а також 20.06.2010 року ОСОБА_7 також було видано розписку про продаж гаражу відповідачеві та отримання завдатку в розмірі 8500 грн., а в послідуючому щомісяця з сімейного бюджету їй сплачувалося 1000 грн. та сплачено залишок обумовленої суми продажу в розмірі 8900 грн. Загальна вартість вказаних гаражів складає 34800 грн., зазначені гаражі розташовані на земельній ділянці площею 70 кв.м., належній відповідачу. Спірне домоволодіння ними було придбано в якості дачі всього за 10 грн., на момент продажу воно було занедбаним, тому продавцем ОСОБА_8 його було передано майже безкоштовно. Оскільки у сторін є дочка, яка потребує перебування на свіжому повітрі, а відповідач має автомобіль та потребує користуватися гаражами, вважає за можливе розподілити майно, яке нажите сумісно, залишивши у її власності домоволодіння, а у власності відповідача гаражі.

Тому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить виділити у її власність ціле домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Радушне вул.. Дубкова, 17 при цьому припинити право на 1/2 частку у спільному майні подружжя ОСОБА_1 у вказаному майні. Виділити у власність ОСОБА_1 гаражі у кількості 2 штук, які розташовані у смт Радушне біля будинку №14 по вул.. Шкільній.

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 , кожен окремо, в судовому засіданні заявлені первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вимоги зустрічного позову не визнали. В своїх запереченнях проти зустрічного позову зазначили, що спірні гаражі не є власністю відповідача за зустрічним позовом, а тому не можуть бути визнані спільною власністю подружжя.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, кожна окремо, позов ОСОБА_1 не визнали, вимоги зустрічного позову просили задовольнити, з підстав викладених в заявленому ними позові.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та обєктивно надані докази, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.02.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-КИ №007704, виданим виконавчим комітетом Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області 26.02.2005 року актовий запис №06 (а.с.3).

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається з свідоцтва про народження серії 1-КИ №06758 (а.с.4).

В період шлюбу відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 07.12.2006 року уклала договір купівлі-продажу домоволодіння з ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 14156, згідно якого ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3 придбала домоволодіння, яке складається з житлового будинку А-1 (загальною площею 36,0 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м.), літньої кухні Б, І- водоколонки, І-огорожі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Радушне, вул. Дубкова, 17 (а.с.29).

Згідно витягу державного органу реєстрації нерухомого майна КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації №13280637 від 19.01.2007 року, право власності на спірне домоволодіння зареєстроване за відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 (а.с.64). Факт реєстрації права власності на спірне домоволодіння за відповідачем ОСОБА_3 також підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.51).

Згідно із ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 63 СК України сторони, як дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки інше не було встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, як це встановлює ст. 65 СК України.

Отже виходячи з положень ст.. 60, 61, 65 Сімейного кодексу, спірне домоволодіння, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Радушне, вул.. Дубкова, 17 є спільною сумісною власністю подружжя.

При чому суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_8, що в договорі купівлі-продажу домоволодіння зазначена символічна сума в 10 грн., яку вона насправді не отримувала, а укладаючи договір зі своєю племінницею ОСОБА_3, бажала подарувати зазначений будинок їй як спадщину, що залишилися після смерті баби та діда позивача за зустрічним позовом, оскільки між сторонами укладений саме договір купівлі-продажу домоволодіння, який в установленому законом порядку не визнаний недійсним або неукладеним.

Частки сторін в спільній сумісній власності подружжя є рівними, відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, якщо інше не було визначено домовленістю між ними.

Частинами 2,3 ст. 70 СК України передбачено умови відступу судом при поділі майна подружжя від засади рівності часток за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один з них не дбав про матеріальне забезпечення сімї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка можу бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Таких обставин, що мають істотне значення в даній справі судом не встановлено.

Отже, судом встановлено, що кожному з подружжя належить по 1/2 частині зазначеного вище домоволодіння.

Згідно матеріалів справи, рішенням Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області V скликання VІ сесії №176 від 22.04.2011 року відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_9 виділена земельна ділянка площею 35 кв.м. для будівництва господарського приміщення (гаража) за адресою: вул.. Шкільна, біля буд. №14 смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області та дозволене будівництво господарського приміщення (гаража) на виділеній земельній ділянці за умови можливості розпочати будівництво гаража після одержання будівельного паспорту (а.с.63)

Крім того згідно довідки Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області №421 від 17.04.2012 року, рішенням Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області V скликання ХХІV сесії №506/1 від 20.05.2010 року ОСОБА_1 також була виділена земельна ділянка площею 50 кв.м. за адресою смт Радушне вул. Шкільна, біля будинку №14 для будівництва господарського приміщення (гаража) (а.с.69).

Відповідно до довідки Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області №1211 від 14.11.2011 року на зазначених земельних ділянках розташовані два гаражі (а.с.33)

Як зазначила в зустрічному позові позивач ОСОБА_3 ці гаражі були придбані відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 в червні 2010 року відповідно до розписок у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с. 30,31,32) і на даний час ОСОБА_1 користується цими гаражами для власних потреб, тобто фактично є власником гаражів, що також підтверджується актом обстеження від 11.04.2012 року та поясненнями допитаної в якості свідка ОСОБА_11

Факт придбання гаражів відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не заперечував, однак зазначив, що спірні гаражі ще в період перебування в шлюбі з ОСОБА_3 були ним продані ОСОБА_12І, а гроші виручені від продажу гаражів він передав в рахунок погашення боргу своїй сестрі ОСОБА_13 Зазначені обставини підтвердили і допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Як розяснив Пленум Верховного суду України в п. 23 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, зясувати джерело і час його придбання.

При цьому в п. 24 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ розяснено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Крім того зі змісту ст.. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно потребує також державної реєстрації.

Будь-яких правовстановлюючих документів на спірні гаражі суду не надано, крім того не зазначена їх вартість, технічні характеристики, необхідні для визначення співрозмірності та рівності часток, тому зазначені вище гаражі не можуть бути визнані судом спільною сумісною власністю подружжя, та відповідно поділу вони не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України (в редакції 2004 року) визначається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також встановлюються способи захисту цих прав.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відповідним способом захисту інтересів позивача за первісним позовом ОСОБА_1 є поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання за кожним з них право на 1/2 частку спірного домоволодіння.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 16, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 61, 63, 65, 69, 70, 71СК України, ст. ст.. 368, 372, 386, 391, 392 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити.

Поділити будинок №17 по вул.. Дубковій в смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частини вказаного будинку.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: