Рішення № 26904637, 03.10.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/2104/2012

Номер провадження 2/1620/791/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 жовтня 2012 рокуМиргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:

головуючої, судді Куцин В. М.,

при секретарі Кононенко Н. О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородський комбінат хлібопродуктів №1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, третя особа ОСОБА_2.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу директора підприємства про його звільненні на підставі ст.40 ч.1 КЗПП України, поновлення його на посаді сторожа пожежно - сторожової охорони Державного підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Миргородський комбінат хлібопродуктів №1(далі Миргородський КХП №1), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що він з 26 вересня 1996 року працював у відповідача охоронником. Наказом №69-К від 18.06.2012 року звільнений з посади в звязку із скороченням штату працівників. Наказ є незаконним і підлягає скасуванню так як при скороченні не було враховане його переважне право на залишення на роботі яке він має, оскільки в його сімї немає інших працівників з самостійним заробітком, так як дружина перебуває на обліку в Центрі зайнятості і з 01.04.2012 року не отримує допомоги по безробіттю, дочка продовжує навчання у ВУЗі, а він має тривалий безперервний стаж роботи на цьому підприємстві. В звязку з вищевказаним є незаконним наказ керівника відповідача про його звільнення і позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді сторожа та в звязку з цим підлягає стягненню на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того при звільненні йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі, яку він просить стягнути на свою користь.

В ході розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги вимогою про стягнення моральної шкоди та просив стягнути її з відповідача, в звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, так як відповідачем не виконуються постановлені раніше судом рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі і відповідач продовжує порушувати закон і не проводить своєчасно оплату виконаної ним роботи.. На час розгляду справи судом розмір заборгованості по заробітній платі з урахування сум стягнутих судом становить 13314грн.16 коп.

В звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, переносив моральні страждання, тому просив на відшкодування моральної шкоди стягнути на свою користь з відповідача 5000гривень.(а.с.51-53).

Та доповнив позов вимогою про визнання незаконними та скасування наказів директора Миргородського КХП №1 №4 від 13.01.2012 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - догана та № 5 від 17.01.2012 року про застосування дисциплінарного стягнення сувора догана, оскільки вказані стягнення застосовані з порушенням закону, що підтверджується інформацією викладеною в листі інспектора праці, яким проводилася перевірка законності його звільнення(а.с.109-112).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав викладених у позові та визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити на займаній посаді сторожа пожежно-сторожової охорони так як при його звільненні не дотримані вимоги закону: його не попередили про наступне вивільнення за 2 місяці, не врахували переважне право на залишення на роботі. Просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та заборгованість по заробітній платі за виключенням заробітної плати за травень 2012 року, яка була виплачена відповідачем під час розгляду справи судом. На відшкодування моральної шкоди в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати 5000гривень. Крім того, оскільки в ході судового розгляду йому стало відомо про існування 2 наказів про накладення на його дисциплінарних стягнень просив визнати їх незаконними та скасувати так як він порушень трудової дисципліни не допускав, стягнення були застосовані без відібрання у нього пояснень, оскільки пояснення він надав лише в кінці січня в той час як стягнення застосовані 13 та 17 січня 2012 року. Всі докази надані представником відповідача фальсифіковані.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі за виключенням заробітної плати за травень 2012 року. Вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення позивача на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України та поновлення останнього на роботі вважав безпідставними і просив відмовити в їх задоволенні, оскільки про майбутнє скорочення було відомо всім працівникам підприємства, позивач був попереджений особисто 06.04.2012 року, хоча від підписання наказу про майбутнє скорочення відмовився, що підтверджується відповідним актом та поясненнями свідків. Щодо твердження позивача про його переважне право на залишення на роботі серед інших працівників то вказане питання обговорювалося, однак оскільки серед працівників які працювали на посаді сторожа ПСО були інваліди, лен профкому, згоду на звільнення якого профком не надав,та особа яка є єдиним працездатним членом в сімї тому вони залишилися працювати. Моральна шкода стягненню не підлягає, так як позивачу було відомо на протязі тривалого часу про фінансові труднощі підприємства, однак він не розривав трудовий договір і продовжував працювати незважаючи на несвоєчасну виплату заробітної плати. Крім того позивач в звязку з порушенням трудової дисципліни був підданий 2 рази дисциплінарному стягненню, які застосовані відповідно до вимог закону.

Виходячи з вищевикладеного, просив відмовити в задоволенні вимог про скасування наказу директора підприємства про звільнення позивача на підставі ст.40 ч.1 КЗпП України, поновлення його на посаді сторожа пожежно сторожової охорони Миргородського КХП№1 ,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що про майбутнє скорочення було відомо всім працівникам підприємства і всі хто погоджувався ставили свій підпис в наказі про попередження про скорочення. Хто відмовлявся від підпису, попередження направлялося поштою . Щодо позивача то він був персонально попереджений про скорочення 06.04.2012 року, однак від підпису в попередженні відмовився тому цього дня було складено акт про відмову від ознайомлення з наказом.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.116 КЗПП України передбачено - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 29 вересня 1996 року до 18 червня 2012 року, що підтверджується витягом із його трудової книжки ( а. с. 5), та наказом про прийняття на роботу та про звільнення з роботи ОСОБА_1П.(а.с.61,зворот ,12).

На час розгляду справи йому не виплачено заробітну плату в загальній сумі 4070 грн. 34 коп., з урахуванням частково виплаченої заробітної плати в розмірі 1337грн.53 коп. за травень 2012 року під час розгляду справи судом, розмір якої підтверджується довідкою відповідача (а.с. 15) і не заперечується позивачем, яка, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплачена на час розгляду справи судом. Тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі ґрунтується на закон і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 21 Закону України „ Про оплату праці , ст. 43 Конституції України кожен працівник має право на заробітну плату.

Це право позивача порушено відповідачем, що призвело до моральних страждань позивача, і вимагає від останнього додаткових зусиль для організації свого життя та життя сімї, враховуючи що його дружина перебуває на обліку в Центрі зайнятості(а.с.56), дочка продовжує навчання у Вузі (а.с.89) тому суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 по відшкодуванню завданої йому моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування такої шкоди враховується характер та значна тривалість порушення права, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, підлягають до задоволення, відповідно до ст.237-1 КЗПП України, в межах заявлених позовних вимог, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, в сумі 5000 гривень.

Статтею 147 КЗПП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення :догана чи звільнення.

Стаття 149 КЗПП України встановлює прядок застосування дисциплінарних стягнень - до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно наказу №4 від 13.01.2012 року до ОСОБА_1 застосовано захід дисциплінарного стягнення-догана(а.с.57).

Згідно наказу №5 від 17.01.2012 року до ОСОБА_1 застосовано захід дисциплінарного стягнення - сувора догана з послідуючим звільненням з роботи(а.с.57).

Письмове пояснення, з приводу порушення трудової дисципліни відібране від ОСОБА_1 П.01.02.2012 року, що підтверджується його копією наданою відповідачем суду

Крім того відповідно до наказу №5 від 17.01.2012 року до ОСОБА_1 застосовано захід дисциплінарного стягнення - сувора догана з послідуючим звільненням з роботи, який не передбачений законом.

Оскільки судом встановлено, що при застосуванні заходів дисциплінарного стягнення відповідачем до позивача порушені вимоги діючого законодавства, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про застосування до нього дисциплінарних стягнень ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Ч.1п.1 ст.40 КЗПП України передбачено право власника на розірвання трудового договору укладеного з працівником на невизначений строк у випадку скорочення численності або штату працівників.

Як встановлено судом 04.04.2012 року в звязку з порушенням справи про банкрутство Миргородського КХП №1, скорочення виробництва та необхідність оптимізації витрат підприємства на оплату праці відповідачем були видані накази №10 та №11 про скорочення штату та скорочення працівників відповідно до затвердженого нового штатного розпису. Передбачено в триденний термін попередити працівників про наступне вивільнення через 2 календарні місяці, відмову від підписання попередження про наступне вивільнення оформити актом, особам які відмовилися від підписання попередження про наступне вивільнення повідомлення направити рекомендованою кореспонденцією на домашню адресу. (а.с.16,17,36,41).

На виконання вищевказаних наказів відповідачем 06.04.2012 року наданий ОСОБА_1П, для ознайомлення наказ №10 від 04.04.2012 року який позивач відмовився підписати про що був складений відповідний акт (а.с.83), що підтвердили в судовому засіданні особи якими був складений акт, допитані судом в якості свідків. Крім того попередження про наступне вивільнення було направлено відповідачем рекомендованою кореспонденцією на домашню адресу позивача (а.с.35.38,39), яке останній не отримав не з вини підприємства (а.с.40).

Наказом №69-К від 18.06.2012року ОСОБА_1 звільнений з 18.06.2012 року на підставі п.1 ст.40 КЗПП України за скороченням штату(а.с.12).

Відповідно до ст.42 КЗПП України, при скороченні численності чи штату працівників, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається серед іншого: особам в сімї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві.

Як випливає із доказів наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема світлокопії трудової книжки позивача, останній не має будь-якої кваліфікації, відповідно до займаної посади охоронника ПСО, скільки має середню освіту та професію оператор котельних установок (а.с.6), що на думку суду є суттєвим для вирішення питання про переважне право залишення на роботі при скороченні штату.

Крім того відповідно до штатного розпису Миргородського КХП №1 введеного в дію після скорочення штату з 27.06.2012 року кількість штатних одиниць посади сторожа пожежно сторожової охорони становить 5одиниць (а.с.16). В той час як згідно попереднього штатного розпису ця кількість складала 13 одиниць (а.с.24). Як встановлено судом ні на час звільнення 18.06.2012 року, ні в ході розгляду справи судом ОСОБА_1 не надано будь-яких обєктивних даних, які б підтверджували його переважне право на залишення на роботі. Твердження позивача, що в його сімї немає інших працівників з самостійним заробітком будь-якими обєктивними доказами не підтверджено, оскільки факт перебування дружини на обліку в Центрі зайнятості і припинення їй виплати допомоги по безробіттю з 01.04.2012 року, тобто до попередження позивача про майбутнє звільнення не може свідчити про відсутність самостійного заробітку у його дружини на час звільнення 18.06.2012 року та на час розгляду справи судом. Разом з тим згідно наданих доказів відповідачем у трудових відносинах з відповідачем залишилися працівники, які мають часткову втрату працездатності (Рябець, Шмонденко), учасник бойових дій ОСОБА_4, Кубаров, який з 2007 року є єдиним працюючим членом сімї та член профкому ОСОБА_7 згоду на звільнення якого профком не надав(а.с.63-67).

Зважаючи на вказане, суд вважає, що відповідач виважено та обґрунтовано підійшов до вирішення питання про звільнення позивача на підставі ч.1ст.40КЗПП України, не взявши до уваги тривалий час перебування його в трудових відносинах з відповідачем.

Таким чином суд вважає, що при проведенні звільнення позивача відповідачем були дотримані вимоги діючого законодавства. За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора підприємства про його звільненні на підставі ст..40 ч.1 КЗПП України, поновлення на посаді сторожа пожежно - сторожової охорони Миргородського КХП №1, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не ґрунтуються на законі є безпідставними і задоволені бути не можуть.

В звязку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір від сплати якого при зверненні до суду був звільнений позивач підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі встановленому ст.4 ЗУ «Про судовий збір»в сумі 321 гривня 90 коп.

Керуючисьст.ст.116, 147, 149, 237-1 КЗПП України, ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази директора Миргородського комбінату хлібопродуктів №1: наказ № 4 від 13.01.2012 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення догана та наказ № 5 від 17.01.2012 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення сувора догана.

Стягнути з ДП ДАК «Хліб України»Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 на користь ОСОБА_1, 4070 грн. 34 коп. заборгованість по заробітній платі на день звільнення 18.06.2012 року та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, всього 9070(девять тисяч сімдесят гривень) 34 копійки.

В задоволені решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ДП ДАК «Хліб України»Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 на користь держави 321(триста двадцяти)гривню 90 коп. - судового збору

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:

ОСОБА_8