Рішення № 26903069, 11.10.2012, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 1615/2809/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2012 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі Яворській А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи Статутного територіально галузевого об»єднання «Південна залізниця»про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ №79 о/с від 27.04.2012 року (запис на номером 27 від 27.04.2012 року, запис на №26 від 18.04.2012 року недійсним), визнати наказ №87о/с від 14.05.2012 року про припинення трудового договору з начальником поїзда пасажирського п.3 ст.40 КЗпП за систематичне невиконання посадових обовязків, без поважних причин незаконним та зобов»язати адміністрацію Південної залізниці поновити його з 15.05.2012 року на попереднє місце роботи, на посаді провідник пасажирського вагону Полтавської вагонної дільниці Кременчуцького резерву провідників, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2012 року по день поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що з 28.10.2002 року він працював в Полтавській вагонній дільниці на посаді водія автонавантажувача 4-го розряду в цесі екіпіровки пасажирських вагонів. 09.01.2003 року він переведений на посаду провідника пасажирського вагону 4-го розряду. 01.05.2004 року у звязку зі змінами в довіднику кваліфікаційних характеристик професій «Провідник пасажирських вагонів 4-го розряду»перейменований на «Провідник пасажирських вагонів». 15.03.2006 року він був переведений на посаду начальника поїзда за умовами контракту, наказ №147 о/с від 15.03.2006 року. 12.05.2011 року відповідності до довідника кваліфікаційних характеристик професій «начальник поїзда»перейменований на «Начальник поїзда пасажирського», наказ №72 о/с від 17.04.2012 року. 18.04.2012 року переведений провідником пасажирських вагонів в резерв провідників ст.. Кременчук, наказ №72 о/с від 17.04.2012 року. Під час роботи провідником пасажирського вагону його повідомили, що 27.04.2012 року його звільнено у зв»язку з систематичним невиконанням трудових обов»язків без поважних причин п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає, що звільнено його незаконно з порушенням КЗпП України, а тому він змушений був звернутися до суду з даним позовом.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ №79 о/с від 27.04.2012 року (запис на номером 27 від 27.04.2012 року, запис на №26 від 18.04.2012 року недійсним), визнати наказ №87о/с від 14.05.2012 року про припинення трудового договору з начальником поїзда пасажирського п.3 ст.40 КЗпП за систематичне невиконання посадових обовязків, без поважних причин незаконним та зобов»язати адміністрацію Південної залізниці поновити його з 15.05.2012 року на попереднє місце роботи, на посаді провідник пасажирського вагону Полтавської вагонної дільниці Кременчуцького резерву провідників, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2012 року по день поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі з підстав, що зазначені в ньому.

Представник відповідача СТГО «Південна залізниця»в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити у зв»язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у зв»язку з їх необґрунтованістю.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи встановив наступне:

Відповідно до наказу №147/ос від 15.03.2006 року ОСОБА_1 переведений на посаду начальника поїзду за умовами контракту в Полтавській вагонній дільниці Кременчуцького резерву провідників Південної залізниці та згідно наказу №248 від 20.05.2011 року посаду перейменовано на: «начальник поїзда пасажирського».

Згідно наказу начальника Полтавської вагонної дільниці СТГО «Південна залізниця»ОСОБА_3 №43 від 10.04.2012 року за порушення п.7.10 Інструкції начальнику пасажирського поїзду, яке виразилося у не співпраці під час проведення ревізії з працівниками ЦКРУ УЗ, на начальника поїзда ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді догани.

Відповідно до наказу начальника Полтавської вагонної дільниці СТГО «Південна залізниця»ОСОБА_3 №72/ос від 17.04.2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 останнього з 18.04.2012 року постійно переведено на посаду провідника пасажирського вагону в резерв провідників ст..Кременчук.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 18.04.2012 року пройшов інструктажі, передбачені чинним Законодавством, здав залік з охорони праці по роботі провідника пасажирського вагона та приступив до роботи провідника пасажирського вагона.

З 21.04.2012 року в зв»язку з раніше відпрацьованою нормою годин в квітні 2012 року, встановлену Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 надано відпочинок (відпустку) з 21.04.2012 року по 30.04.2012 року.

Відповідно до лікарняного листа серії АБШ № 272840 ОСОБА_1 з 28.04.2012 року по 05.05.2012 року перебував на лікарняному та з 06.05.2012 року став до роботи провідника пасажирського вагона.

Згідно наказу начальника Полтавської вагонної дільниці СТГО «Південна залізниця»ОСОБА_3 №79/ос від 27.04.2012 року наказ №72/ос від 17.04.2012 року про переведення ОСОБА_1 провідником пасажирських вагонів та припинення дії контракту №1038 від 15.03.2006 року відмінено з 27.04.2012 року.

Відповідно до ст..32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, та це не заперечувалось сторонами, ОСОБА_1 згоду на його переведення з 27.04.2012 року з посади провідника пасажирського вагону на посаду начальник поїзда пасажирського не надавав та як встановлено судом, починаючи з 18.04.2012 року ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда пасажирського не працював, а працював на посаді провідника пасажирського вагону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті 27.04.2012 року наказу №79/ос відповідачем порушено вимоги ст..32 КЗпП України та ст..43 Конституції України.

Відповідно до наказу начальника Полтавської вагонної дільниці СТГО «Південна залізниця»ОСОБА_3 №87/ос від 14.05.2012 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 14.05.2012 року з посади начальника поїзда пасажирського Полтавської вагонної дільниці Кременчуцького резерву провідників Південної залізниці на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов»язків без поважних причин.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до ст..147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно п.12 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №55 від 26.01.1993 року на працівників залізничного транспорту можуть накладатися такі стягнення: а) догана; б) позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на строк до одного року; д) звільнення.

Відповідно до п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Тобто з наведеного вбачається, що інші види дисциплінарних стягнень можуть встановлюватись тільки законами.

Як вбачається із наказу №87/ос від 14.05.2012 року про звільнення ОСОБА_1, останнього було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України у зв»язку з наявністю наказу №234 від 13.04.2012 року про позбавлення 100 % преміальної оплати за лютий 2012 року, за порушення посадової інструкції, акт Г №008585 від 08.04.2012 року, пояснювальна записка ОСОБА_1.

Позбавлення 100 % преміальної оплати не є стягненням за порушення трудової дисципліни в розумінні ч.1 ст.147 КЗпП України.

Тобто судом встановлено, що до 14.05.2012 року, тобто до дня накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення, до позивача не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені ст..147 КЗпП України та Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем суду не надано жодних належних доказів, щоб свідчили про систематичне невиконання ОСОБА_1 обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України було проведено без наявності законних підстав.

Відповідно до ст..43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до довідки ВП «Полтавська вагонна дільниця»№2945 від 21.09.2012 року по Полтавській вагонній дільниці діють п»ять первинних профспілкових організацій, зокрема і вільна профспілка Південної залізниці Кременчуцького підрозділу та з 12.04.2012 року ОСОБА_1 є членом вільної профспілки Південної залізниці Кременчуцького підрозділу.

Як встановлено судом, 27 квітня 2012 року з Полтавської вагонної дільниці ДП «Південна залізниця»до вільної профспілки Кременчуцького підрозділу вагонної частини №4 Південної залізниці надійшло подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, з роботи з посади начальника поїзду пасажирського резерву провідників ст..Кременчук на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором.

Згідно з витягу з протоколу №1 засідання профкому ППО ВП ВЧ-4 ПЗ від 11.05.2012 року згода на звільнення ОСОБА_1 надана не була, так як ОСОБА_1 на підставі наказу №72/ОС від 17.04.2012 року та особистої заяви з 18.04.2012 року приступив до роботи як провідник пасажирського вагона і у адміністрації ВЧ-4 не має ніяких законних підстав для його звільнення.

З наведеного вбачається, що згода виборного органу первинної профспілкової організації є елементом підстави для звільнення і її відсутність свідчить, що підстав для звільнення не має.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що при прийнятті відповідачем наказу №79 о/с від 27.04.2012 року порушено вимоги ст..32 КЗпП України ст..43 Конституції України, наказ №87/ос від 14.05.2012 року винесено без наявності до того законних підстав та без додержання вимог ст..43 КЗпП України, тобто звільнення позивача з роботи проведено без законних підстав з порушенням вимог КЗпП України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів №79 о/с від 27.04.2012 року, №87/ос від 14.05.2012 року та поновлення на роботі є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст.. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно довідки ВП «Полтавська вагонна дільниця»№2939 від 21.09.2012 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1А, на день звільнення складає 4008 грн. 87 коп.( за одну годину 24 грн. 37 коп.)

Враховуючи те, що як встановлено судом, звільнення ОСОБА_1 проведено без наявності законних підстав та останній підлягає поновленню на роботі, то позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.05.2012 року по 11.10.2012 року в сумі 19 496 грн. та рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,ст..ст.40 , 231, 235 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Статутного територіально галузевого об»єднання «Південна залізниця»про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконними наказ №79 о/с від 27.04.2012 року «Про відміну наказу про переведення начальника поїзду ОСОБА_1 на посаду провідника пасажирського вагона»та наказ №87/ос від 14.05.2012 року «При припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідник пасажирського вагону Полтавської вагонної дільниці Кременчуцького підрозділу Статутного територіально галузевого об»єднання «Південна залізниця».

Стягнути з Статутного територіально галузевого об»єднання «Південна залізниця»(код 04841050) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 19 496 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Статутного територіально галузевого об»єднання «Південна залізниця»на користь держави 321 грн. 90 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, тобто в сумі 4008 грн. 87 коп. - допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: