Постанова № 26896084, 23.08.2012, Миронівський районний суд Київської області

23.08.2012 справа № 1017/5530/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1017/5530/12

Провадження № 2а/1017/5118/12

23 серпня 2012 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.

при секретарі Хоменко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Миронівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

У С Т А Н О В И В :

директор Миронівського районного центру зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що з 10 січня 2012 року відповідач на підставі поданої заяви, в якій вказала, що не працює, не отримує пенсії та не зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності, отримала статус безробітного. За період з 10 січня 2012 року по 25 квітня 2012 року їй була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 10412,31 грн. В ході перевірки правильності нарахування та виплати допомоги по безробіттю було виявлено, що на час призначення та отримання допомоги відповідач була зареєстрована як фізична особа підприємець. Запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності відповідача до ЄДРПОУ був внесений державним реєстратором 3 квітня 2012 року. Запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача до реєстру внесено не було. Вказані встановлені обставини свідчили про отримання відповідачем допомоги по безробіттю обманним шляхом, в зв»язку з чим їй було запропоновано повернути отриману допомогу. Оскільки в добровільному порядку кошти, отримані обманним шляхом не повернуті, позивач просив стягнути з відповідача 10412,31 грн. отриманої допомоги по безробіттю в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та в їх обґрунтування послалась на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Відповідач та її представник позов не визнали.

Відповідач пояснила, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець Нижньогірською районною державною адміністрацією у 1997 році. З 1998 року змінила місце проживання, з того часу підприємницькою діяльністю не займалась, про що повідомляла податкову інспекцію. Будь-яких обманних дій при одержанні допомоги по безробіттю не вчиняла, оскільки ніякими видами діяльності не займалась.

Представник відповідача суду пояснила, що відповідач про припинення підприємницької діяльності у 1998 році повідомила податкову інспекцію. За заявою Нижньогірської ДПІ 10 грудня 2007 року було прийнято судове рішення, яким скасовано державну реєстрацію підприємницької діяльності відповідача. Оскільки рішення суду винесено після 1 липня 2004 року, то державний реєстратор зобов'язаний був провести спрощену процедуру державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Така процедура не була проведена. Судове рішення було одержано державним реєстратором 3 квітня 2012 року, тобто через чотири роки після його прийняття. Відповідач не була зайнятою особою, не була внесена до ЄДРПОУ, підприємницькою діяльністю займатись не могла, єдиною реєстраційною дією щодо неї було внесення судового рішення. На підставі вказаних обставин вважає, що допомогу по безробіттю відповідач отримувала не обманним шляхом.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процессу, дослідивши надані

ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилом, встановленим ч. 2 ст. 17 вказаного Кодексу, компетенція адміністративних судів поширюється в тому числі на спори за зверненням суб»єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

За змістом ч. 4 ст. 50 КАС субєкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону від 1 березня 1991 р. № 803-XII «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається, в тому числі, з районних у містах центрів зайнятості.

У ст. 19 цього Закону визначено обовязки та права державної служби зайнятості, зокрема, зазначена служба має право розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Умови, тривалість та розмір допомоги по безробіттю визначаються статтями 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованого Мін'юстом України 14.12.2000 року за № 915/5136.

Згідно п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов»язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач 10 січня 2012 року звернулася до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В заяві навела обставини про те, що не зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

На підставі поданої заяви відповідач отримала статус безробітного. З 10 січня 2012 року по 24 квітня 2012 року їй була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 10412,31 грн.

Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року № 357, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати їй матеріального забезпечення. Для цього перевіряються дані, що зазначені у документах, поданих особою до центру зайнятості під час її реєстрації, та тих, що подаються нею в подальшому протягом всього періоду перебування на обліку як безробітної.

Метою розслідування страхових випадків є перевірка достовірності даних, зазначених у документах про трудову діяльність та заробітну плату безробітних на підставі яких надається статус безробітного та призначається допомога по безробіттю. Перевірка проводиться у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття позивач здійснив перевірку достовірності даних, які були підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати їй матеріального забезпечення. Факту надання недостовірних даних не було встановлено, оскільки відповідач станом на час перевірки не була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Під час перебування відповідача на обліку позивач одержав інформацію про те, що відповідач з 4 травня 1997 року зареєстрована як фізична особа-підприєменць. Вказані обставини впливали на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю. Актом № 2 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», складеним 28 травня 2012 року Миронівським РЦЗ, було засвідчено виявлений факт подання відповідачем недостовірних даних для одержання допомоги по безробіттю та отримання такої допомоги незаконно.

З 25 квітня 2012 року виплату відповідачу допомоги по безробіттю було припинено в зв»язку з тими обставинами, що виплата призначена на підставі документів, що містять неправдиві відомості. Прийнято рішення про повернення виплачених коштів.

Вказані обставини підтверджуються копією заяви відповідача, складеної на її ім»я персональної картки, довідкою позивача № 646/04 від 11 червня 2012 року, витягами з наказів № НТ 120110 від 10 січня 2012 року та № НТ 120611 від 11 червня 2012 року, актом № 2 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 28 травня 2012 року.

Підставою для висновку щодо подання відповідачем недостовірних даних були відомості державного реєстратора про те, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець 4 травня 1997 року, перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, 3 квітня 2012 року до Єдиного державного реєстру було внесено судове рішення про припинення її підприємницької діяльності.

Встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець 4 травня 1997 року. Припинено підприємницьку діяльність відповідача постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2007 року у зв»язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Станом на 28 травня 2012 року вона перебувала у стані припинення підприємницької діяльності, 3 квітня 2012 року до Єдиного державного реєстру було внесено судове рішення про припинення її підприємницької діяльності. Станом на 14 серпня 2012 року державна реєстрація припинення підприємницької діяльності вказаної особи за судовим рішенням, що не пов»язано з її банкрутством, не проводилась.

Вказані обставини підтверджуються Довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом № 13901031 від 28 травня 2012 року та № 14472685 від 14 серпня 2012 року, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13900886 від 28 травня 2012 року, постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2007 року.

Із листа Державного реєстратора Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній республіці Крим від 6 серпня 2012 року вбачається, що рішення про припинення підприємницької діяльності відповідача надійшло державному реєстратору 3 квітня 2012 року. Тоді ж Державним реєстратором до Єдиного державного реєстру було внесено судове рішення про припинення його підприємницької діяльності відповідача.

В силу ч. 2 ст. 51 ГК України порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 59 цього Кодексу суб»єкт господарювання ліквідується, в тому числі, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця передбачено ст. 49 вказаного Закону. Відповідно до викладених у ній положень суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

За вказаними процедурами для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи певний перелік документів, зокрема паспорт, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідки відповідного органу державної податкової служби та органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості. За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України встановлюється статтею 51 цього Закону, відповідно до якої Державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.

Відповідач не спростувала тих обставин, що нею не дотримано порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності згідно процедур, встановлених частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Посилання відповідача, якими обґрунтовані її заперечення проти позову, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться державним реєстратором на підставі судового рішення про:

скасування (визнання недійсною) державної реєстрації фізичної особи - підприємця у випадках, передбачених законом, у разі якщо таке рішення прийнято судом до 1 липня 2004 року, крім судового рішення про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі ненадання державному реєстратору протягом трьох років з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.

Лише за наявності підстав, визначених частиною першою цієї статті, державний реєстратор розпочинає процес проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор отримав рішення суду, яким припинено підприємницьку діяльність відповідача, 3 квітня 2012 року. Вказане рішення прийнято після 1 липня 2004 року, а тому спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця мала проводитися за умови ненадання державному реєстратору протягом трьох років з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.

Вказані необхідні умови спрощеної процедури не були та не могли бути дотримані на час звернення відповідача до Миронівського районного центру зайнятості, зважаючи на дату отримання державним реєстратором судового рішення.

Із постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2007 року вбачається, що при розгляді адміністративної справи було встановлено, що відповідач зареєстрована розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 4 травня 1997 року як суб»єкт підприємницької діяльності, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації.

Вказані встановлені обставини є обов»язковими для суду відповідно до положень частини 1 статті 72 КАС України.

Відповідно до вказаної норми обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказані встановлені обставини спростовують посилання відповідача та її представника про те, що відповідач не була зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що на час звернення за наданням статусу безробітного та в період отримання допомоги по безробіттю, який тривав з 10 січня 2012 року по 24 квітня 2012 року, відповідач була зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності.

В порушення своїх зобов»язань при зверненні за наданням статусу безробітного відповідач не повідомила Миронівський районний центр зайнятості про ті обставини, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець та не має інформації щодо припинення такої діяльності. Не володіючи інформацією щодо припинення підприємницької діяльності інформація про те, що заявник не зареєстрована як фізична особа-підприємець була неправдивою. Вказаний факт суд розцінює як зловживання своїми обов»язками при отриманні матеріального забезпечення.

Згідно п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов»язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 передбачено, що в разі, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Відповідно до довідки Миронівського районного центру зайнятості № 646/04 від 11 червня 2012 року сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю становить 10412, 31 грн.

Вказана сума коштів не була повернута відповідачем на претензію позивача № 650/03 від 11 червня 2012 року, а тому підлягає стягненню в примусовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 51, 59, 60 Господарського Кодексу України, ст.ст. 22, 23, 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.ст. 2,18,19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року, ст.ст. 46, 47, 49, 49-1, 51 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», керуючись Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, ст.ст. 6, 8, 9, 17, 89, 99, 100, 158 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миронівського районного центру зайнятості (розрахунковий рахунок 37173001002118 в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 22208540) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 10412 гривень 31 копійку ( десять тисяч чотириста дванадцять гривень тридцять одну копійку).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського Апеляційного адміністративного суду через Миронівський районний суд протягом десятиденного терміну з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.О.Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О.Капшук