Рішення № 26888830, 10.10.2012, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-2449/11

пр.№ 2/0603/253/12

Рішення

Іменем України

10.10.2012 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Потапової Т.М., з участю секретаря Ситяшенка І.В., сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Після уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідачів солідарно 84440 грн. основного боргу за договорами позики, мотивуючи тим, що 14.01.2008 року ОСОБА_2 із дружиною ОСОБА_3 позичили в нього 4550 доларів США під 5% річних, зобовязалися повернути до 18.12.2008 року, відсотки повернули, суму основного боргу не повернули. 22.01.2009 року відповідачі отримали в борг 6000 доларів США під 5% річних. Факт отримання грошей в обох випадках підтверджується розписками ОСОБА_2 , факт отримання грошей 14.01.2008 року підтвердила своєю печаткою ОСОБА_3. В січні-лютому 2009 року відповідачі відсотки сплатили, починаючи з березня 2009 року не сплачують відсотки і борги не повертають.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з зазначених підстав, суду пояснив, що він отримує пенсію, тримав бичків в своєму господарстві, у нього зявилися долари, про це стало відомо ОСОБА_2, який дружив з його сином. ОСОБА_2 неодноразово позичав в нього гроші, весь час повертав. Не повернув 6000 доларів та 4550 доларів.

Відповідачі проти прозову заперечили.

Відповідач Лановий суду пояснив, що 4550 доларів взяв в борг 21-22.12.2008 року, 14.01.2009 року написав про це розписку, в цей же день повернув 2300 доларів, на наступний день віддав решту грошей, тобто повністю розрахувався. 6000 доларів позичав 22.01.2007 року, повернув в листопаді цього ж року. Дружина до цих позик не має відношення, з нею спільно не проживають з літа 2007 року, про борги їй невідомо, в нього був бланк з печаткою, на якому він написав боргову розписку.

Відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, шлюб розірваний 21.05.2012 року, але не проживають з літа 2007 року, колись спільно займалися сільським господарством, одного разу позичали у позивача гроші в 2004 році, розрахувалися, боргову розписку знищили, про інші позики їй нічого не відомо, бланк з печаткою міг залишитися у її колишнього чоловіка.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано суду дві боргові розписки: від 22.01.2007 року, згідно з якою ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 6000 доларів США, та зобовязався повернути в обумовлені строки або на першу вимогу, та від 14.01.2009 року на суму 4550 доларів, гроші отримав 18.12.2008 року, зобовязався повернути в обумовлений строк. Розписки складені власноручно ОСОБА_2, на розписці від 14.01.2009 року є печатка субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (а.с.63,64)

Відповідач ОСОБА_2 ствердив, що отримав позику в сумі 6000 доларів США та написав розписку 22.01.2007 року, а не 22.01.2009 року як стверджує позивач.

Згідно з висновком експерта № 1/737 від 15.09.2012 року в даній розписці виконана дата - „22.01.2007.(а.с.83-85)

Позивач з цього приводу суду пояснив, що він міг помилитися із датою, оскільки вона написана ОСОБА_2 нерозбірливо.

Факт укладення договорів позики на суму 6000 доларів та 4550 доларів відповідачем не заперечується. Однак, він стверджує, що з позивачем повністю розрахувався в обговорені строки, а саме: по розписці від 22.01.2007 року 08.11.2007 року, по розписці від 14.01.2009 року 15.01.2009 року, однак не забрав боргову розписку, оскільки довіряв ОСОБА_1

Доводи відповідача є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..545 ЦК України на позикодавця, як кредитора, покладається обовязок підтвердити прийняття виконання. Позикодавець повинен видати позичальникові розписку про отримання виконання або повернути отриманий при укладенні договору борговий документ (розписку тощо), або ж зробити відмітку на борговому документі про виконання. Знаходження боргового документу у боржника посвідчує припинення зобовязання, поки не доведено інше.

Таким чином, оскільки боргові розписки знаходяться у позикодавця, не можна вважати борг повернутим.

Позивач після уточнення позовних вимог просить стягнути борг у гривнях без зазначення еквіваленту в доларах США, це прохання підтвердив в судовому засіданні. На визначення гривневого еквіваленту надав довідку Козятинського відділення Вінницької філії Приватбанку, що станом на 19.09.2011 року офіційний курс НБУ становить 7,9733 грн. за один долар США.(а.с.4) Після цього довідки про зміну курсу валют та заяви про збільшення позовних вимог не надавав.

Таким чином, сума боргу у гривневому еквіваленті становить: 6000 доларів х 7,9733 грн. = 47839,80 грн.; 4550 доларів х 7,9733 грн. = 36278,52 грн., загальна сума боргу становить 84118,32 грн.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення боргу з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як солідарних боржників.

Як вбачається з пояснень відповідачів, які не спростовані позивачем, вони перебували в зареєстрованому шлюбі, але спільно не проживали з літа 2007 року, ОСОБА_3 не було відомого про отримання позик її чоловіком, вона не була присутня при передачі грошей та складанні боргових документів, печатки на розписці не ставила, бланк з печаткою зберігся у ОСОБА_2

Позивач підтвердив, що відповідачка ОСОБА_3 не була присутня, коли ОСОБА_2 брав в нього гроші та писав розписки.

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використовується в інтересах сімї.

Позивачем не надано суду доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 отримав позику та використав її в інтересах сімї, або у спільному бізнесі.

Таким чином, суд вважає можливим стягнути суму позики з відповідача ОСОБА_2

Суд не може застосувати позовну давність щодо договорів позики, оскільки в них не визначено строку її повернення, лише є вказівка на зобовязання повернути борг в обумовлені строки, в розписці від 22.01.2007 року також зазначено - на першу вимогу.

Відповідач ОСОБА_2 в своїх усних та письмових запереченнях стверджує, що сторони обумовили строки повернення боргу, зокрема, 8.11.2007 року - по розписці від 22.01.2007 року та 14-15.01.2009 року по розписці від 14.01.2009 року. Позивач проти цього заперечив, стверджує, що конкретних строків повернення коштів не визначали, раніше відповідач повертав борги в осені після збору врожаю, але цих боргів не повернув, тому він почав вимагати повернення коштів в вересні 2010 року.

Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.4ст.267 цього кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що у боргових документах не визначеного конкретного строку повернення позики, але зазначено про зобовязання повернути борг за першою вимогою, перебіг строку позовної давності почався із дня предявлення вимоги позикодавцем.

Позивач та відповідач ОСОБА_2 вказують на різні строки предявлення вимоги про повернення грошей. Позивач пояснив, що звернувся до відповідача в вересні 2010 року, відповідач стверджує, що вимога до нього була предявлена в 2011 році, в позовній заяві ОСОБА_1А вказав, що борг в сумі 4550 доларів ОСОБА_2 мав повернути 18.12.2008 року. З позовом до суду позивач звернувся 22.09.2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виникли договірні правовідносини у вигляді договору позики.

За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

Відповідач в обумовлений строк позику не повернув, що свідчить про невиконання ним умов договору. Сума позики підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Суд не вважає можливим стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу, оскільки ці витрати не підтверджуються документально.

Підлягають стягненню витрати позивача на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 841,18 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн., а також на проведену у справі судову почеркознавчу експертизу в сумі 900,48 грн. на користь експертної установи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, - суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 , борг за договором позики від 22.01.2007 року в сумі 47839,80 грн. та борг за договором позики від 14.01.2009 року в сумі 36278, 52 грн., в загальній сумі 84118,32 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 841,18 грн., витрати на ІТЗ в сумі 120 грн..

В позові до ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 900,48 грн. за проведену судову почеркознавчу експертизу на користь НДКЕЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601 на рахунок 31258272211843Банк одержувача: УДК в Житомирській області МФО-811039.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: