Рішення № 26888149, 22.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/2979/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді- Руденко Л.М.

при секретарі- Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»м. Слов»янськ - про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсації втрати частини грошових доходів в звязку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2012р. до Словянського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсації втрати частини грошових доходів в звязку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди до ВАТ «Содовий завод», мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала в відповідача з 24.08.1973 року по 18.03.2002 року. З 2001 року перебуває на пенсії. Згідно записів в її трудовій книжці відповідно до наказу № 1007 від 13.08.1973 року вона була прийнята відповідачем на роботу контролером якості виробів та технологічного процесу в лабораторію ВТК. З жовтня 1996 року ВАТ «Содовий завод»припинило виплачувати працівникам заробітну плату. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити їй заборговану заробітну плату, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність в нього нібито коштів. Рішенням Словянського міськрайонного суду № 2-3452-97 від 06 листопада 1997 року вона має право на отримання від ВАТ «Содовий завод»заборгованої зарплати в сумі 1016 грн. 21 коп. Рішенням комісії по трудовим спорам № 39 від 30.10.2001 року вона має право на отримання від ВАТ «Содовий завод»заборгованої зарплати в сумі 1559 грн. 56 коп. Після винесеного рішення вона продовжувала працювати на підприємстві до 18 березня 2002 року, але не отримала належну їй заробітну плату за рішення суду. Згідно запису в її трудовій книжці в відповідності до наказу № 58 від 18.03.2002 року вона була звільнена за ст. 38 КзП України (за власним бажанням).

При її звільненні з підприємства відповідач був зобовязаний провести з нею повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Станом на час її звільнення та на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача складає 1015 грн. 38 коп., згідно його довідки № 21-7584 від 02 серпня 2012 року.

Рішенням Словянського міськрайонного суду № 2/0544/1857/2012 від 05 липня 2012 року прийнято стягнути з ВАТ «Содовий завод»заборгованість по заробітній платі в сумі 1778 грн. 42 коп.

Крім зазначеного незаконними діями відповідача їй була причинена суттєва моральна шкода, повязана з трудовими правовідношеннями, яка виявилася в її моральних стражданнях та переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією України та чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд.

Порушення відповідачем її трудових прав привели до втрати її налагоджених та нормальних життєвих звязків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через провину відповідача щодо своєчасного розрахунку вона не могла своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, в якому мешкає, належним чином харчуватися та вдягатися, утримувати свою сімю. Внаслідок чого вона стала нервовою, роздратованою та пригніченою, стан її здоровя погіршився, в тому числі через тривалий час порушення її законних прав з боку відповідача. Таким чином причинену їй відповідачем моральну шкоду вона оцінює в 5000 грн.

На час подання позову відповідача, як юридичну особу, не знято з реєстрації та не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 21 лютого 2012 року.

Вважає, що позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної платні при звільненні працівника за нормами чинного трудового законодавства України.

Відповідно до вищевказаної довідки відповідача її середній заробіток за 2 останні місяці роботи складав 269 грн. 32 коп. В звязку з наведеним вважає, що відповідач повинен виплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19 березня 2002 року по день постановлення судом рішення по справі в сумі 34610 грн. 76 коп.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в звязку з порушенням термінів її виплати, відповідач повинен виплатити на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 8740 грн. 71 коп., в звязку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 01 грудня 1997 року по день постановлення судом рішення по справі.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2000 року до грудня 2000 року в сумі 1015 грн. 38 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в звязку з порушенням термінів її виплати в сумі 8740 грн. 71 коп., її середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 34610 грн. 76 коп. починаючи з 19 березня 2002 року по день постановлення судом рішення по справі, а також моральну шкоду в сумі 5000 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства Содовий завод в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та надав заяву відповідно до якої просить у задоволенні позовних вимог відмовити, застосувавши строк позовної давнини, справу розглянути за її відсутністю. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, що відповідає положенням ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані ним документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працювала у відповідача - Відкрите акціонерне товариство Содовий завод, з 24.08.1973 року по 18.03.2002 року, що підтверджено записами у трудовій книжці позивача (а.с.4,5). При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на 01 липня 2012 року складає 1015 грн. 38 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 21-7584 (а.с.7).

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення суду та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати з часу звільнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З ч.6, ч.7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 24.02.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ Содовий завод м. Словянськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ Содовий завод м. Словянськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації, частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати не входять до переліку зобовязань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі перед позивачем відповідачем ВАТ Содовий завод не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У звязку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 500 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного і керуючись Рішенням Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, ч.4,6,7 ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 209ч.3, 212 -215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»м. Слов»янськ - про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсації втрати частини грошових доходів в звязку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташоване за адресою: м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Маршала Василевського, 14/13, заборгованість по заробітній платі у розмірі 1015 грн. 38 коп. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 1515 грн. 38 коп. (Грн. одна тисяча пятсот п'ятнадцять 38 коп.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташоване за адресою: м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) 26503448, отримувач УДКС у м. Словянську (м. Словянськ), код ЄДРПОУ (банку) 34686605, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030001.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, у звязку з відсутністю підстав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міьскрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: