Рішення № 26887452, 22.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/2968/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді- Руденко Л.М.

при секретарі- Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012р. до Словянського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди до ВАТ «Содовий завод», мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала в відповідача на різних посадах в період з 1984 року по 2002 рік включно. Відповідно до наказу № 153 від 13 серпня 2001 року була переведена в відповідача на посаду бухгалтера матеріального бюро, а за наказом № 143 від 02 вересня 2002 року була звільнена з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України за скороченням штату. При її звільненні з підприємства відповідач був зобовязаний провести з нею повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Станом на час її звільнення заборгованість по заробітній платі відповідача перед нею складала 757 грн. 58 коп. згідно його довідки № 25-8060 від 28 серпня 2012 року.

Станом на час подання позову розмір її проіндексованої заробітної плати за період з серпня 2009 року по серпень 2012 року включно складає 912 грн. 86 коп. Після звільнення з роботи вона неодноразово зверталась до відповідача за отриманням невиплаченої заробітної плати, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через нібито відсутність в нього коштів.

Відповідно до ст. 116, ст. 117 КЗпП України та згідно вищевказаної довідки відповідача її середній заробіток за 2 останні місяці роботи складав 307 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з вересня 2002 року по серпень 2012 року включно складає 34456,50 грн.

Незаконними діями відповідача їй була причинена суттєва моральна шкода, пов»язана з трудовими правовідношеннями, яка виявилась у її моральних стражданнях і переживаннях через порушення законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією і чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд.

Порушення відповідачем її трудових прав привели до втрати її налагоджених і нормальних життєвих зв»язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через провину відповідача щодо своєчасного розрахунку вона не могла своєчасно та в повному обсязі сплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, в якому мешкає, а також належним чином харчуватись, вдягатись, утримувати свою сім»ю тощо. Внаслідок цього вона стала роздратованою, нервовою, стан її здоров»я погіршився, в т.ч. через тривалий час порушення її законних прав з боку відповідача. Моральну шкоду вона оцінює у 5000 грн.

Вважає, що позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної платні при звільненні працівника за нормами чинного трудового законодавства України.

Просила суд стягнути з ВАТ «Содовий завод»м. Слов»янськ на її користь заборгованість по заробітній платі з індексацією в сумі 912,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 34456,50 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої заявлені вимоги, навела доводи аналогічні доводам позовної заяви та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства Содовий завод в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та надав заяву відповідно до якої просить у задоволенні позовних вимог відмовити, застосувавши строк позовної давнини, справу розглянути за її відсутністю. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, що відповідає положенням ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 (до шлюбу Шамрай) Т.В. з 26.07.1984 року по 2002 рік працювала у відповідача - Відкрите акціонерне товариство Содовий завод, що підтверджено записами у трудовій книжці (а.с.2-10). При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі складає 757 грн. 58 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 25-8060 від 28 серпня 2012 року (а.с.12).

Судом встановлено, що позивач була звільнена з підприємства 02 вересня 2002 року, заборгованість по заробітній платі складає 757 грн. 58 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заробітної плати, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення суду та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати з часу звільнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З ч.6, ч.7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 24.02.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ Содовий завод м. Словянськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ Содовий завод м. Словянськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації, частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати не входять до переліку зобовязань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі перед ОСОБА_1 відповідачем ВАТ Содовий завод не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У звязку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 500 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного і керуючись Рішенням Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, ч.4,6,7 ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 209ч.3, 212 -215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташоване за адресою: м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 на користь ОСОБА_1, 07.02.1966 року, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Клубна, 17/18, заборгованість по заробітній платі у розмірі 757 грн. 58 коп. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 1257 грн. 58 коп. (Грн. одна тисяча двісті пятдесят сім грн. 58 коп.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташоване за адресою: м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) 26503448, отримувач УДКС у м. Словянську (м. Словянськ), код ЄДРПОУ (банку) 34686605, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030001.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, у звязку з відсутністю підстав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міьскрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :