Рішення № 26887451, 17.10.2012, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/2532/2012

Провадженя № 2/0541/2315/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Сидоровій Н.В., за участю представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк»- ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк»до ОСОБА_3 про виселення -

ВСТАНОВИВ:

В квіні 2012 р. позивач ПАТ КБ «Приватбанк»(далі - ОСОБА_2) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідачка) про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 27.07.2005 р. між Банком та Відпоідачкою було укладено кредитний договір № MRM0GK00500042 27.07.2005 р., згідно якого Відповідачка отримала у Банка 20 000,00 доларів США кредиту із сплатою 11,04 % річних за користування кредитом, та з кінцевим терміном повернення 23.07.2020 р. В порушення умов договору Відповідачка зобов`язання належним чином не виконує. Її заборгованість, станом на 16.01.2012 р. складає 29 736,88 доларів США, а за курсом НБ України 237 300,30 гривень. Тому ОСОБА_2 просив звернути стягнення на іпотечне майно Відповідачки квартиру АДРЕСА_1, та виселити з зазначеної квартири її та інших осіб, що мешкають у ній, зі зніттям вказаних осіб з реєстраційного обліку.

В липні 2012 р. ОСОБА_2 уточнив свої вимоги, зазначивши, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № MRM0GK00500042 від 27.07.2005 р., за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.12.2010 р. вже відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Тому ОСОБА_2, відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку»та ст. 109 ЖК України, просив виселити з зазначеної квартири Відповідачку та іншого зареєстрованого в ній мешканця ОСОБА_3, оскільки заборгованість Відповідачки перед Банком не погашена, ціна предмету іпотеки згідно відповідного договору складає 103 000,00 гривень, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру добровільно не звільняють, хоча є узгодження з ними про їх виселення.

В процесі розгляду даної справи зясувалося, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.12.2010 р. було повністю задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № MRM0GK00500042 укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_4 27.07.2005 р. Відповідачі у зазначеній справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, були виселені з квартири АДРЕСА_2. Рішення набрало законної сили 11.01.2011 р.

У звязку із цим ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 17.10.2012 р. провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про виселення було закрито.

Таким чином, відповідачем у даній справі залишився тільки ОСОБА_6

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнений позов про виселення підтримала, пояснивши у відповідності із заявою, просила позов задовольнити.

ОСОБА_4 в якості відповідачки в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що в разі її виселення їй ніде буде жити, оскільки іншого житла вона не має, просила у позові відмовити.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_7 в судовому засіданні позов також не визнала, просила у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні участі не приймав, письмово просив розглянути справу за його відсутності, просив у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наступних правових норм та встановлених обставин справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.07.2005 р. за кредитним договором № MRM0GK00500042 від 27.07.2005 р. ОСОБА_4 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк»20 000,00 доларів США кредиту із сплатою 11,04 % річних за користування кредитом, та з кінцевим терміном повернення 23.07.2020 р. (а.с. 14-16). 27.07.2005 р. та 17.08.2005 р. у забезпечення виконання вказаного кредитного договору між зазначеними особами були укладениі договори застави та іпотеки, предметом яких є квартира АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 (а.с. 18, 17, 24, 67). У зазначеній квартирі зареєстрований також ОСОБА_3 (а.с. 39, 63). Заборгованість ОСОБА_4 станом на 16.01.2012 р. складає 29 736,88 доларів США, або 237 300,30 гривень за курсом НБ України (а.с. 6-10). Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.12.2010 р. було повністю задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «Приватбанк»за кредитним договором № MRM0GK00500042 від 27.07.2005 р. З зазначеної квартири були виселені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Рішення набрало законної сили 11.01.2011 р. (а.с. 73-78).

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 цього Закону законодавець встановлює порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Судом також встановлено, що 24.11.2011 р. дійсно Банком було письмово запропоновано ОСОБА_4 виселитися з квартири АДРЕСА_4 з усіма членами сімї та іншими мешканцями (а.с. 11, 12). При цьому, аналогічної письмової вимоги до відповідача ОСОБА_3 Банком заявлено не було. З нього лише було взято розписку від 23.12.2010 р. про його зняття з реєстраційного обліку (а.с. 41).

Таким чином, суд вважає, що Банком не були дотримані вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України щодо порядку дій Банку з примусового виселення мешканців заставленої квартири. А від цього позов задоволенню не підлягає.

Оскільки рішення постановлене не на користь позивача, то його судові витрати зі сплати судового збору в частині вимог про виселення відшкодуванню не підлягають згідно ст. 88 ЦПК України. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»підлягає поверненню судовий збір, сплачений за первісними вимогами про звернення стягнення, оскільки його внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом (дані позовні вимоги не підтримані).

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк»до ОСОБА_3 про виселення - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої постановлено рішення у той самий строк з дня отримання його копії. Рішення набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Пантелєєв Д. Г.