Ухвала суду № 26880755, 12.09.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-7755/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - АлфьоровНомер провадження 22-ц/1890/1882/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Гагіна М. В., Дубровної В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 серпня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Друга Сумська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 серпня 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Скасовано в Єдиному державному реєстрі правочинів реєстрацію права власності на нерухоме майно житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 від 21 березня 2008 року, реєстраційний номер 21745460, номер запису: 444 в книзі: 10.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 107 грн. 30 коп. на повернення сплаченого при подачі позову судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, позивачів та їх представника, які заперечують проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У червні 2012 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 06 вересня 2006 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 З 13 березня 2012 року подружні стосунки між ними припинені, шлюб розірвано.

За час їх сумісного проживання 19 лютого 2008 року нею за договором купівлі-продажу була придбана садиба, розташована в АДРЕСА_1, яка зареєстрована на її ім'я, так як це був подарунок її рідних: брата та сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_3, її баби та діда.

Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 самі не змогли оформити договір дарування на її ім'я в силу похилого віку, вони доручили його оформити її чоловіку ОСОБА_1 Зловживаючи своїми правами представника, відповідач замість договору дарування оформив договір купівлі-продажу домоволодіння, фактично уклавши, всупереч вимогам закону, договір на свою користь, оскільки домоволодіння, продане за ціною, нижче ринкової, стало спільною сумісною власністю подружжя. Позивачі не знали, що договір укладений відповідачем і на свою користь, дізнались про це, коли після розлучення відповідач звернувся до суду з позовом про поділ домоволодіння.

Просили визнати договір купівлі-продажу садиби, розташованої в АДРЕСА_1, від 19 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_3, недійсним, та скасувати в Єдиному державному реєстрі правочинів реєстрацію договору купівлі-продажу зазначеної садиби.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений між відповідачем як представником продавців та позивачкою ОСОБА_2 як покупцем під час їх шлюбу, тобто відповідач уклав його у своїх інтересах та в інтересах своєї сім'ї, що суперечить вимогам ч.3 ст. 238 ЦК України, оскільки за правилами статті 60 Сімейного кодексу України придбане майно стає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

Зазначені висновки відповідають встановленим обставинам справи та вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 06 вересня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

20 лютого 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 видали кожен ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважили його оформити на їх ім'я спадкове майно, яке залишилось після померлих їх матері та сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_8, провести реєстрацію цього майна у встановленому законом порядку та продати, подарувати ОСОБА_2 належну кожному відповідну частину житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями та відповідну частину земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Продавці будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою баби позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6

19 лютого 2008 року ОСОБА_1 як представник продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклав з своєю дружиною ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями в АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці Сумської міської ради. Договір посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 В договорі зазначено, що продаж вчинено за 32092 гр., та в п. 11 зазначено, що даний договір вчиняється за згодою чоловіка покупця, що підтверджується його заявою, підпис на якій засвідчено цим нотаріусом.

Продавець ОСОБА_6, який проживав та був зареєстрований у спірному будинку, помер 22 лютого 2008 року. Дружини, дітей не мав.

21 березня 2008 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на вказаний будинок в КП «Сумське МБТІ», зареєструвалась у вказаному будинку 6 вересня 2008 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 квітня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

В квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на Ѕ частину будинку по вул. Добролюбова, 32 в м . Суми.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, здійснюється, як зазначено у ч. 1 ст. 244 ЦК України, на підставі довіреності,

В той же час, згідно із частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач, діючи на підставі довіреності ОСОБА_6 та ОСОБА_3, здійснив правочин від імені осіб, яких він представляв, у своїх інтересах, так як майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і внаслідок даного правочину відповідач набув права власності на спірне домоволодіння, оскільки після того як його дружина придбала це домоволодіння, воно перейшло у спільну сумісну власність відповідача та позивачки ОСОБА_2 Відповідно до вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України відповідач не мав права у своїх інтересах вчиняти вказаний договір купівлі-продажу з огляду на положення ст. 60 СК України.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України.

Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Недотримання в момент вчинення правочину прямої заборони, встановленої ч. 3 ст. 238 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Посилання відповідача на те, що за довіреністю його уповноважили провести відчуження будинку саме на користь його дружини, не спростовують висновків суду про те, що і за таких умов саме договір купівлі-продажу є вчиненим в його інтересах, як такий, що направлений на набуття будинку у спільну сумісну власність подружжя, а тому має бути визнаний недійсним.

Доводи відповідача про пропуск позивачами позовної давності є безпідставними, оскільки лише після розірвання шлюбу в 2012 році відповідач заявив про своє право на частину спірного будинку як на спільне майно подружжя шляхом пред'явлення відповідного позову до суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 серпня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -