Рішення № 2687952, 18.12.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.08 Справа № 16/259

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд», м. Щастя Луганської області

до Комунального підприємства «Петрівський сількомунгосп»,

с. Петрівка, Станично-Луганський район Луганської області

про стягнення 4507 грн. 19 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача –Бєлікова Н.М., дов. від 01.01.08. №1,

Від відповідача –Бистрянський Д.В., директор підприємства,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: заявлена вимога про стягнення боргу в сумі 3188,21грн. за договором від 20.09.06. №59, інфляційних нарахувань в сумі 1154,93грн. та 3% річних в сумі 164,05грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за вказаним договором.

Відповідач заявою від 18.12.08., зданою у судовому засіданні, визнав позов у повному обсязі.

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у справі укладено договір від 20.09.06. №59, на підставі якого виконавець зобов’язався виконати відповідачу (замовнику) роботи –ремонт, обслуговування водопостачаючих та очисних споруд - в строки та по ціні, вказаних у договорі, а відповідач зобов’язався оплатити виконані роботи протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт та пред’явлення рахунка на оплату.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 69 Цивільного кодексу України, ст..ст.901-903.

На виконання умов вказаного договору позивач виконував на замовлення відповідача роботи за вказаним договором, що підтверджено матеріалами справи – актом здачі-приймання виконаних робіт (а.с.15,17) рахунком на оплату послуг (а.с.14,16), але відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за надання послуг і виконання робіт, у зв’язку з чим за ним утворився борг у сумі 3188,21грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов’язків за вказаним договором, позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування у сумі 1154,93грн., 3%-річних у сумі 164,05грн.

Відповідач підтвердив факт надання послуг та виконання робіт позивачем за договором вказаним і заборгованість на користь позивача в сумі 3188,21грн. та невиконання самим відповідачем обов’язків по оплаті послуг у повному обсязі, про що представник відповідача повідомив у судовому засіданні і до матеріалів справи додано (позивачем) заяву, якою позов визнано у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем договору, на підставі якого відповідач зобов’язаний оплатити виконані роботи протягом 10 днів з дня підписання акту виконаних робіт. Умови укладеного договору є обов’язковими для відповідача і відповідач повинен оплатити позивачу надання послуг та виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням очисних споруд у повному обсязі у відповідності до вимог закону і договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором від 20.09.06. №59, укладеним між позивачем і відповідачем по справі, визначено порядок виконання відповідачем оплати послуг та, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України - строку права вимоги у позивача.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт надання послуг та виконання робіт за договором 20.09.06. №59 позивачем на користь відповідача та заборгованість відповідача за виконані роботи у розмірі 3188,21грн.

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті наданих послуг та виконанню робіт, пов’язаних із виконанням послуг, в сумі 3188,21грн., чим порушив умови укладеного договором 20.09.06. №59 в частині оплати послуг і вимоги закону.

Вимоги позову щодо заявлених до стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1154,93грн., 3%-річних у сумі 164,05грн. повністю обґрунтовані правилом ст.625 ЦК України –боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового обов’язку, зобов’язаний сплатити борг з урахуванням інфляційних нарахувань і 3% річних.

За таких підстав позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

В заяві, якою відповідач визнав позов, вказано про надання розстрочки виконання рішення по даній справі строком на 7 місяців.

Представник позивача не заперечив проти надання розстрочки відповідачеві строком на 7 місяців –до 01.08.09.

Враховуючи обставини та правовідносини сторін за вказаним договором, та матеріальне становище підприємства відповідача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та надання розстрочки.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.526,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49,п.5 ст.78, ст..ст.82- 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Петрівський сількомунгосп», с. Петрівка, Станично-Луганський район Луганської області, 2-ий Кіровський провулок, 2, ід. код 31949812 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд», м. Щастя Луганської області, вул.. ім.. Гагаріна, 1К\1, ід. код 31619398 борг у сумі 3188,21грн., інфляційних нарахувань у сумі 1154,93грн., 3% річних у сумі 164,05грн., держмито в сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

3. Розстрочити виконання рішення строком на сім місяців, стягуючи по 675,24грн. з 01.01.09. по 01.08.09.

Рішення підписане 19.12.08.

Суддя Р. Шеліхіна