Ухвала суду № 26871770, 02.02.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-1394 Головуючий у суді у 1 інстанції - ШунькоНомер провадження 22-ц/1890/143/12 Суддя-доповідач - Левченко Категорія - 31

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Смирнової Т. В., Таран С. А.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2011 року

у справі за позовом Роменського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину, -

в с т а н о в и л а :

09.11.2011 року Роменський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради та свої вимоги мотивує тим, що 22 червня 2011 року близько 17-30 години в напрямку виїзду з м. Ромни по вул. Конотопській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2105, р. н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та мопеда «Альфа» під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок ДТП водію ОСОБА_1 та пасажиру мопеда ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. В зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 перебував на лікування в травматологічному відділенні Роменської ЦРЛ з 22.06.2010 року по 06.07.2010 року, А ОСОБА_3 перебувала на лікування в хірургічному відділенні Роменської ЦРЛ з 22.06.2010 року по 19.07.2010 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року та 16.09.2010 року по 04.10.2010 року. Вартість лікування ОСОБА_1 складає 1192,94 грн., а ОСОБА_3 - 7984,84 грн.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а відносно ОСОБА_1 - кримінальну справу за скоєння злочину передбаченого ст. 291 КК України. Постановами Роменського міськрайонного суду від 04.08.2011 року ОСОБА_1, а від 03.10.2011 року - ОСОБА_2 звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України в зв'язку з примиренням з потерпілим, а справи відносно них закриті. Посилаючись на положення ст. ст. 1190, 1206 ЦК України прокурор просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради в солідарному порядку витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в сумі 9151,78 грн. та судовий збір.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2011 року позов прокурора задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 9151 грн. 78 коп., витрачені закладом охорони здоров'я. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невірне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити прокурору в задоволенні його позову про стягнення з нього в солідарному порядку на користь держави витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, витрачених закладом охорони здоров'я та стягнення з нього судового збору.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд невірно та безпідставно зазначив в рішенні, що він повністю визнав позовні вимоги, так як він проти позову заперечував. При цьому посилався на те, що сам є потерпілим від злочину. Однак суд неправильно застосував норми матеріального права, стягнувши витрати на лікування з нього - потерпілого в солідарному порядку з обвинуваченим. Вважає, що спірні правовідносини регулюються ст. ст. 1187-1188 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, представника прокуратури Сумської області Передерій І.Г., вивчивши матеріали даної справи та матеріали кримінальних справ відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі на підставі ст. 1206 ЦК України, як особи, які вчинили злочин, зобов'язані відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. При цьому суд поклав на них солідарний обов'язок по відшкодуванню зазначених витрат.

Проте з висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи, рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2011 року близько 17-30 години в напрямку виїзду з м. Ромни по вул. Конотопській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2105, р. н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та мопеда «Альфа» під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок ДТП водію ОСОБА_1 та пасажиру мопеда ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. В зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 перебував на лікування в травматологічному відділенні Роменської ЦРЛ з 22.06.2010 року по 06.07.2010 року, а ОСОБА_3 перебувала на лікування в хірургічному відділенні Роменської ЦРЛ з 22.06.2010 року по 19.07.2010 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року та 16.09.2010 року по 21.09.2010 року. Вартість лікування ОСОБА_1 складає 1192,94 грн., а ОСОБА_3 - 7958,84 грн. (а. с. 5; 47-49).

За вказаним фактом відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а відносно ОСОБА_1 - кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України. Постановою Роменського міськрайонного суду від 04.08.2011 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та ст. 8 КПК України в зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_3 Постановою Роменського міськрайонного суду від 03.10.2011 року - ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності на тих же підставах в зв'язку з примиренням з потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_3

Вказані обставини, встановлені судом першої інстанції визнаються та не оспорюються сторонами в справі.

Згідно ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6, частини першої статті 6, статей 7, 72, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_2, потерпілі в якій є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та кримінальна справа відносно ОСОБА_1, потерпілою в якій є ОСОБА_3 закриті судом з нереабілітуючих підстав в зв'язку з примиренням підсудних з потерпілими, а тому відповідачі зобов'язані відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину в зв'язку з скоєнням якого вони притягувались до кримінальної відповідальності.

В той же час ОСОБА_3 є потерпілою по кримінальним справам як від дій, в скоєнні яких пред'явлене обвинувачення ОСОБА_1, так і від дій, в скоєнні яких пред'явлене обвинувачення ОСОБА_2, а тому витрати на її лікування, кожний з них повинен нести у частині з урахуванням ступеня їх вини (в порядку часткової відповідальності).

Суд на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про обов'язок відповідачів відшкодувати витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи, яка міститься в матеріалах кримінальних справ відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ-2105 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 2.3 «б», п. 12.3, п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Водій автомобіля ВАЗ 2105 в даній дорожній ситуації, шляхом своєчасного застосування гальмування, при русі з максимально допустимою швидкістю на ділянці проїзної частини, де сталася пригода - 40 км/год., мав можливість упередити зіткнення з мопедом «Альфа». В діях водія автомобіля ВАЗ 2105, в даній дорожній ситуації, вбачаються невідповідності вимогам п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з пригодою. В даній дорожній ситуації, водій мопеда повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 2.3 «б», п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху України. Водій мопеда «Альфа» мав можливість упередити зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105 шляхом відмови від виконання маневру, тобто шляхом виконання вимог п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху України. За наданих вихідних даних, в діях водія мопеда в даній дорожній ситуації, вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з пригодою (а. с. 130-135 кримінальної справи відносно ОСОБА_2)

Відповідно до висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи технічна можливість для водія мопеда «Альфа» ОСОБА_1 запобігти зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105 під керуванням водія ОСОБА_2 вирішувалась шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, і за умови вибору водієм автомобіля ВАЗ 2105 ОСОБА_2 швидкості руху 40 км/год., без застосування гальмування, контакт транспортних засобів не виключався б, оскільки швидкість руху автомобіля перевищувала швидкість руху мопеда (а. с. 213-220 кримінальна справа відносно ОСОБА_1)

Відповідно до п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожні 3.29, 3.31. Пунктом 10.1 Правил передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Згідно п. 10.4 Правил водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. Об'єктивна сторона злочинів, в скоєнні яких відповідачам було пред'явлено обвинувачення, полягає в порушення Правил дорожнього руху, що потягло спричинення потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як вбачається з постанови суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 291 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою, останній визнав свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні, що також підтверджується його заявою на а. с. 223 кримінальної справи. Зокрема в постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого зазначено, що наближаючись до 1-го пров. Конотопського, з'їзд до якого прилягає до лівого краю проїзної частини вул. Конотопської, водій мопеду ОСОБА_1, проявляючи неуважність, не впевнився в тому, що його майбутній маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати маневр повороту ліворуч з крайнього правого положення, не надавши дорогу попутному автомобілю під керуванням ОСОБА_2

В той же час, враховуючи вищенаведені висновки експертиз, ОСОБА_2, який рухався з перевищенням допустимої швидкості руху (на ділянку дороги, де сталася ДТП, поширює свою дію дорожній знак, передбачений п. 3.29 ПДР України «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год.»), міг би уникнути зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_1, якщо б застосував екстрене гальмування при русі з максимально допустимою швидкістю на ділянці проїзної частини - 40 км/год. Однак за умови вибору водієм автомобіля ВАЗ 2105 швидкості руху 40 км/год., контакт транспортних засобів, при здійсненні ОСОБА_1 маневру повороту ліворуч з крайнього правого положення, не виключався б, оскільки швидкість руху автомобіля перевищувала швидкість руху мопеда.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів визначає ступінь вини відповідача ОСОБА_1 відповідно до якого він зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 в 60 %, а ступінь вини ОСОБА_2 відповідно до якого він зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в 40 %.

Відповідно до визначеного ступеня вини з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 4775 грн. 30 коп., а з ОСОБА_2 - 3183 грн. 54 коп.

Суд першої інстанції також безпідставно стягнув з обох відповідачів в солідарному порядку витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, так як відповідно до положень ст. 1206 ЦК України останній не повинен нести обов'язок по відшкодуванню витрат на своє ж лікування як потерпілого від злочину, обвинувачення в скоєнні якого пред'явлене ОСОБА_2 В той же час з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 відповідно до визначеного ступеня його вини в сумі 477 грн. 18 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 121 грн. 48 коп., а з ОСОБА_2 - судовий збір в сумі 93 грн. 12 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2011 року скасувати.

Позов Роменського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради (р/р 31416544700011, ідентифікаційний код 37929744, код платежу бюджету: 24060300, МФО 837013, банк Роменське УДКСУ Сумської області) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 3183 гривні 54 коп. та витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 477 гривень 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради (р/р 31416544700011, ідентифікаційний код 37929744, код платежу бюджету: 24060300, МФО 837013, банк Роменське УДКСУ Сумської області) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 4775 гривень 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 93 гривні 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 121 гривня 48 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -