Ухвала суду № 26863784, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Київ К-20237/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року по справі № 2-а-11049/08 (22-а-3603/09) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омко»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю «Омко» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вінниці № 0000662330/0 від 13.06.2008 року, № 0000672330/0 від 13.06.2008 року, № 0000652330/0 від 13.06.2008 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час виїзної позапланової перевірки ТОВ «Омко»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000662330/0 від 13.06.2008 року на суму 268838,00грн.; №0000672330/0 від 13.06.2008 року на суму 248064,00грн.; №0000652330/0 13.06.2008 року на суму 50438,00грн.

Порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок того, що платником при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки побутового обладнання, на митній території України використано продажну вартість побутового обладнання, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, проте не враховано при цьому зміни внесені до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

У відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем в судах не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізоване позивачем побутове обладнання більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки побутового обладнання необхідно визначати звичайними цінами. В акті перевірки № 1173/2330/33209344 від 04.06.2008р. відсутні розрахунки визначення звичайних цін на побутове обладнання, будь-які відомості щодо нього, обґрунтованість визначення такої ціни.

Згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року по справі №2-а-11049/08 (22-а-3603/09) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.