Рішення № 26863033, 17.10.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-6038/11

(2/401/1639/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

за участі представника позивача -Шкваря К.М.,

за участі відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору та договору застави рухомого майна недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного 27.03.2007 р. договору відповідач отримав кредит в розмірі 36 465,55 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2012 р., взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором. Утім, на порушення приписів ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за договором не виконав, та станом на 17.20.2012 р. має заборгованість в розмірі 47 749,95 євро (еквівалент 497 920,63 грн.), яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 16 565,92 євро (еквівалент 172 743,91 грн.), заборгованість за відсотками в тому числі прострочені відсотки -9 229,29 євро (еквівалент 96 239,97 грн.), заборгованість з комісії 953,58 євро (еквівалент 9 943,62 грн.), пеня -21 001,16 євро (еквівалент 218 993,12 грн.). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником 27.03.2007 р. був укладений договір застави рухомого майна - автомобіля Мерседес -Бенц 308D, 2007 року випуску, тип ТЗ: фургон -С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, про звернення стягнення на який й заявлено відповідну вимогу у позові.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач позов не визнав та звернувся із зустрічним позовом про визнання кредитного договору та договору застави недійними; підставу зустрічного позову становлять вимоги ст. 212 ЦК України, а також ст.ст. 1, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»та Закон України «Про банки та банківську діяльність».

Заслухав пояснення представника позивача та відповідача, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову ПАТ частково, та про відмову в задоволенні зустрічного позову відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Як було встановлено судом, відповідно до укладеного 27.03.2007 р. кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 36 465,55 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2012 р., взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором.

Утім, на порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання не виконав; відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту (у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 17.20.2012 р. відповідач має заборгованість в розмірі 47 749,95 євро (еквівалент 497 920,63 грн.), яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 16 565,92 євро (еквівалент 172 743,91 грн.), заборгованість за відсотками в тому числі прострочені відсотки -9 229,29 євро (еквівалент 96 239,97 грн.), заборгованість з комісії 953,58 євро (еквівалент 9 943,62 грн.), пеня -21 001,16 євро (еквівалент 218 993,12 грн.).

За ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником 27.03.2007 р. був укладений договір застави рухомого майна - автомобіля Мерседес -Бенц 308D, 2007 року випуску, тип ТЗ: фургон -С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 Укладаючи договір (п. 15.1 договору застави), сторони за ним погодили право застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (право вищого пріоритету), а також право заставодержателя (п. 15.8) звернути стягнення на предмет застави при наявності невиконаних зобов'язань за кредитним договором.

Разом з тим, частково задовольняючи позов, для суду вбачаються підстави для ухвалення про відмову в задоволенні вимоги позову про надання позивача права на укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Як встановлено судом, сторони за договором застави погодили, що звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.7.3 цього договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору; звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателя у рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладанням договору купівлі-продажу з третьою особою -покупцем або на публічних торгах безпосередньо продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця, пошук покупця на предмет застави проводиться як застоводавцем так і банком.

Реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу»).

Таким чином, беручи до уваги вимоги закону щодо представництва інтересів у правовідношеннях, навіть не зважаючи на не оспорювання відповідачем правочину у цій частині, судом не може бути захищено право позивача у спосіб, який суперечить закону (право укладати заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця), через що, враховуючи також те, що відповідач не оспорював розмір заборгованості за кредитним договором, що розцінюється судом як визнання даної обставиною, яка є підставою для звільняє від доказування (ст. 61 ЦПК України), порушені права позивача підлягають поновленню в межах заявлених вимог (ст. 11 ЦПК України) та в обраний судом спосіб, а саме шляхом ухвалення про звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 27.03.2007 р.: автомобіль Мерседес -Бенц 308D, 2007 року випуску, тип ТЗ: фургон -С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.03.2007 р. №DNТОАК99850151, укладеним між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_2, в розмірі 288 927,5 грн., з яких заборгованість за кредитом, у тому числі прострочене тіло - 172 743,91 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом, в тому числі прострочені відсотки -96 239,97 грн., заборгованість по комісії, в тому числі прострочена комісія -9 943,62 грн., пеня - 10 000 грн., яка склалася станом на 17.10.2012 р., шляхом проведення публічних торгів у порядку, встановленому законом, або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Щодо розміру пені, то суд, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує її розмір з 218 993,12 грн. до 10 000,00 грн.

Розв'язуючи вимогу зустрічного позову, суд, відмовляючи повністю в задоволенні, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а пункт 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 р., встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Як було встановлено судом, вимоги закону були банком в повному обсязі виконані; підписуючи договір, який є актом волевиявлення сторін, сторони за ним підтвердили їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, та позивач здійснював повернення кредиту та сплату відсотків за його користування на виконання умов договору, через що не є слушними доводи позивача щодо введення його в оману з боку банка. При укладенні договору банком були дотримані вимоги Цивільного Кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів", Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 р., при цьому, позивач не скористався правом та на виконання ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" протягом 14 днів не відкликав свою згоду на укладення договору про надання кредиту, враховуючи передбачену законом можливість не пояснювати причини такого відкликання. Разом з тим, на даний час між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним Кодексом України та договором, через що не слушним посилання позивача на приписи Закону України "Про захист прав споживачів", адже кредит отримано, відповідач виконував зобов'язання за кредитним договором, отримані кредитні кошти стали засобом для задоволення позивачем своєї власних майнових потреб та придбання транспортного засобу, який ним використовується й до цього часу, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК). Водночас, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Разом з тим, щодо валюти зобов'язання, то варто зазначити про те, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України; на підставі ст.ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" відповідач має право надавати кредити в доларах США на підставі генеральної ліцензії Національного Данку України на здійснення банківських операцій (банківська ліцензія №67, видана ПАТ "Альфабанк", надає право банку здійснювати банківські операції, зокрема, визначені частиною 1 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто надавати кредити в іноземній валюті). Стаття 49 Закону "Про банки і банківську діяльність" відносить до кредитних операцій операції, зазначені у п. 3 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону України. При цьому під терміном "кошти" згідно ст. 2 вказаного Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з частиною 3 ст. 47 зазначеного закону дана операція належить до виключно банківської операції, здійснювати яку дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Резиденти України мають право розпоряджатися отриманим кредитом в іноземній валюті за умовами, передбаченими кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 47,49 і ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1054, 1055 ЦК України комерційні банки здійснюють кредитне обслуговування позичальників на договірних умовах.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Істотними умовами кредитного договору, як і будь -якого іншого право чину, є, зокрема, предмет, ціна та строк дії договору. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються статус національної валюти, а також статус валют на території України. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (ст. 3), Закону України "Про Національний банк" (ст. 35), визначаючи національну валюту України як єдиний законний платіж на території України, не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. Пункт 2 статті 524 ЦК України та ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України прямо дозволяє сторонам визначити грошові зобов'язання в іноземній валюті. Отже, визначення грошового зобов'язання в кредитному договорі в іноземній валюті не суперечить законодавству України. Разом з тим, щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, тому за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 27.03.2007 р.: автомобіль Мерседес -Бенц 308D, 2007 року випуску, тип ТЗ: фургон -С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.03.2007 р., укладеним між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_2, в розмірі 288 927,5 грн., з яких заборгованість за кредитом, у тому числі прострочене тіло - 172 743,91 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом, в тому числі прострочені відсотки -96 239,97 грн., заборгованість по комісії, в тому числі прострочена комісія -9 943,62 грн., пеня - 10 000 грн., яка склалася станом на 17.10.2012 р., шляхом проведення публічних торгів у порядку, встановленому законом, або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700,00 (однієї тисячі сімсот) грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (ста двадцяти) грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя