Ухвала суду № 26862861, 12.10.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0312/689/2012 Провадження №11/0390/647/2012 Головуючий у 1 інстанції:Свередюк А.В. Категорія: Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -судді Оксентюка В.Н.,

суддів -Польового М.І., Бешти Г.Б.,

з участю прокурора -Загорулько С.С.,

потерпілої -ОСОБА_1,

засудженого -ОСОБА_2,

захисника засудженого -адвоката ОСОБА_3,

цивільних відповідачів -ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника цивильних відповідачів -ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та його захисника -адвоката ОСОБА_3, цивільних відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника на вирок Нововолинського міського суду від 18 липня 2012 року, яким, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, житель АДРЕСА_1, освіта середня-спеціальна, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий;

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Міра запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишена попередня -підписка про невиїзд.

Цивільні позови задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 2500,00 гривень матеріальної шкоди та 40 000,00 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 10 000,00 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 8 000,00 ( вісім тисяч ) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС»на користь ОСОБА_1 6 840 ( шість тисяч вісімсот сорок ) гривень 85 коп. матеріальної шкоди та 2500,00 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1125 грн. 12 коп. витрат за проведення експертиз.

Речовий доказ -автомобіль марки «Пежо», р.н.з. НОМЕР_1 повернуто власнику ОСОБА_5

Внесені ОСОБА_2 кошти на відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди звернені в користь ОСОБА_1

Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів судової палати, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2012 року ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 14 грудня 2011 року, о 12:00 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Пежо», р.н.з. НОМЕР_1 по вул. Кауркова в м. Нововолинську та рухаючись у напрямку центру міста, в районі магазину «Смак», грубо порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність у момент об'єктивного виявлення пішохода на проїзній частині дороги, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинку транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на своїй смузі руху на пішохода ОСОБА_7, який переходив дорогу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник -адвокат ОСОБА_3 у поданій апеляції зазначають на однобічності та неповноті досудового та судового слідства. Вказують, що в ході досудового слідства слідчим було встановлені дві різні відстані виникнення небезпеки для руху автомобіля яким керував ОСОБА_2, а саме 29,75 м. та 44,4 м., а при призначенні експертизи слідчий за вихідні дані задав лише останні дані. При проведенні експертизи експертом було враховано, що дорожньо-транспортна пригода сталась на ділянці дороги з підйомом, тоді як дана подія сталась на ділянці дороги зі спуском. Вважають, що небезпека для руху водія ОСОБА_2 виникла не з моменту коли водій побачив пішохода на дорозі, а в момент коли потерпілий вийшов від осьової лінії на смугу руху автомобіля «Пежо», яким керував ОСОБА_2

При призначенні покарання судом не в повній мірі враховано, що причиною даної ДПТ стала груба необереждність самого потерпілого, який переходив дорогу у невстановленому місці. Судом не прийнято до уваги пом'якшуючих покарання обставин, а саме щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, часткового відшкодування ОСОБА_8 заподіяної злочином шкоди. Просять вирок скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.

В доповненні до апеляції ОСОБА_2 та його захисник -адвокат ОСОБА_3 вказують, що небезпека для руху водію ОСОБА_2 виникла не в момент виявлення водієм ОСОБА_2 пішохода ОСОБА_7 на проїзній частині дороги, а в момент повторного виходу його на смугу руху автомобіля, яким керував ОСОБА_2, а тому саме такі параметри слід було задавати експерту при призначенні експертизи. Проведена за вимогою захисника автотехнічна екпертиза не дає однозначного висновку чи міг ОСОБА_2 уникнути наїзду на пішохода при руху швидкості автомобіля 40 км/год. Просять вирок скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.

Цивільний відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 вказують на незаконність вироку в частині вирішення цивільного позову. Зазначають, що за загальними правилами, заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла. Судом не було взято до уваги тих обставин, що на час ДТП фактичним володільцем автомобіля «Пежо»був ОСОБА_2, а тому ОСОБА_5 жодної шкоди позивачу не заподіяла. Просить вирок, в частині цивільного позову змінити, та відмовити у задоволенні позову.

Цивільний відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 вказують, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 10 000,00 гривень моральної шкоди постановлено на суперечливих доказах і є незаконним. Закорема, суд встановив, що ДТП сталась в період перебування ОСОБА_2 у відпустці, а тому 14 грудня 2011 року він не міг виконувати своїх трудових обов'язків. Постановлючи рішення про стягнення з ОСОБА_4, як роботодавця ОСОБА_2 моральної шкоди, суд не зазначив в чому саме полягає моральна шкода та які докази підтверджують її наявність та ромір. Просять вирок в частині цивільного позову змінити та відмовити у позові.

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаються на невирішення судом питання про речові докази, арешт на які був накладений слідчим в ході досудового слідства.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_2 та його захисника -аджвоката ОСОБА_3, які свою апеляцію та доповнення до неї підтримали, цивільних відповідачів та їх представника, які також свої апеляції підтримали, потерпілу та її представника, які апеляцій не визнали і просили залишити вирок суду без змін, міркування прокурора про залишення апеляцій без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляція засудженого та його захисника до задоволення не підлягає, а апеляції цивільних відповідачів підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засудженого ОСОБА_2 кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України, тобто як порушення правил дорожього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і така кваліфікація його дій є правильною. Винуватість ОСОБА_2. у вчиненому злочині повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами., а саме:

- показаннями самого засудженого ОСОБА_2, які він дав як на досудовому слідстві так і у суді першої інстанції, і з яких вбачається, що 14 грудня 2011 року біля 12:00 години він керував аатомобілем «Пежо-15»і рухався по вул. Кауркова у м. Нововолинськ зі швидкістю біля 40 км/год. В районі магазину «Смак»вчинив наїзд на пішохода, який переходив дорогу біля пішохідного перехода. Від отриманих в ході дорожньо-транспортної пригоди травм пішохід помер у лікарні. Такі показання ОСОБА_2 давав протягом усього досудового слідства, в тому числі у присутності свого адвоката та у суді (т. 1 а.с. 42-43, 105-106, 115-116);

- протоколами відтворення обстановки та обставин подій з ОСОБА_2 від 28 грудня 2011 року та 19 січня 2012 року (а.с.73-82) в ході проведення яких було встановлено, що в даній дорожній ситуації момент небезпеки для руху водія ОСОБА_2 настав з моменту можливого виявлення ним пішохода на поїзній частині дороги і така небезпека для руху виникла за 29,75 та 44,4 метра від пішохода;

- висновком судово-автотехнічної експертизи за № 12 від 30.01.2012 року відповідно до якого в заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля «Пежо-15», р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, тобто при виявленні руху пішохода на проїзній частині дороги до смуги руху його автомобіля негайно вжити заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу. В заданій дорожній ситуації ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху шляхом застосування екстерного гальмування при швидкості руху 40 км/год (а.с.88-90).

- висновком судово-медичної експертизи за №247Е від 29.12.2011 року відповідно до якого смерть потерпілого ОСОБА_7 настала від черепно-мозкової травми (а.с.26-29).

Суд першої інстанції дав оцінку вказаним доказам і прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Такі висновки суду грунтуються на фактичних обставинах справи зібраних і перевірених доказах, і є правильними.

Згідно п.1.10 ПДР України «небезпека для руху - це зміна дорожньої обстановки ( у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засоби чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитись».

Така небезпека для руху водія ОСОБА_2 настала за 29,75 метра та відповідно 44,4 метра від пішохода. Повний зупиночний шлях автомобіля «Пежо-15»при швидкості руху 40 км/год становить від 23,8 до 27,3 метрів (т.1 а.с.90), що вказує на технічну можливість уникнення наїзду на пішохода в разі вчасного застосування гальмування.

В матеріалах справи відсудні докази, що ОСОБА_2 перед ДТП рухався зі швидкістю 50 км/год., а тому доводи ОСОБА_2 та його захисника про неможливість уникнення наїзду на пішохода при такій швидкості руху, колегія суддів до уваги не приймає.

Згідно акту обстеження дорожніх умов на ділянці дороги де сталась дорожньо-транспортна пригода встановлено, що поздовжня ділянка дороги має підйом 1,98 градусів (т.1 а.с.23). Саме такі параметри дороги були завдані слідчим при призначенні судово-автотехнічної еспертизи (а.с.93) та використані експертом при проведенні експертизи, а тому доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що автомобіль, яким керував ОСОБА_9 рухався не на підйом, а на спуск і ці обствини істотно вплинули на результати висновку експерта, не відповідають фактичним обставинам справи.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась в району дії дорожнього знаку 1.32 Правил дорожнього руху України, тобто безпосередньо перед пішохідним переходом, позначеного на проїзній частині дороги дорожньою розміткою. З показань очевидців події встановлено, що ОСОБА_7 переходив дорогу звичайним рухом, останній був у тверезому стані, що стверджується висновком судово-медичної експертизи (т.1 а.с.29), а тому доводи засудженого ОСОБА_2 та його захисника про те, що дорожньо-транспортній пригоді сприяла груба необережність потерпілого є безпідставні.

Інших доказів, які б вказували на неправильність чи неповноту досудового та судового слідства, в апеляції ОСОБА_2 та його захисника не наведено, а тому підстав для скасування вироку і повернення справи прокурору для проведення додаткового розслідування немає.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував, що останній вчинив тяжкий злочин та його наслідки, смерть потерпілого, пом'якшуючі покарання обставини, дані, які характеризують підсудного, стан його сім'ї, часткове відшкодування завданих злочином збитків та інші обставини справи, в тому числі і те, що на час ДТП працівниками міліції у ОСОБА_2 були вилучені права водія.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе лише в місцях позбавлення волі. Обговорючи питання про розмір покарання, суд врахував всі зазначені вище обставини і призначив покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, ближче до мінамальної межі. Тому доводи засудженого та його захисника про призначення ОСОБА_2 надто тяжкого покарання не заслуговоють на увагу.

Призначене покарання відповідає вимогам ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, розглядаючи цивільні позови потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції справу в цій частині розглянув поверхнево, не встановив всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення цивільних позовів, вирок належним чином не умотивував,

Зокрема, з матеріалів кримінальної справи встановлено, що власником автомобіля «Пежо-15», р.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_5 З показань ОСОБА_5 випливає, що вказаний автомобіль вона передала в оренду ОСОБА_4 Останній вказаного факту також не заперечив. Згідно ст. 199 ЦК України договір найму (оренди) транспортного засобу укладається у письмовій форма та підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, при розгляді справи, цього договору суд не витребував і не дослідив його, хоча вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення цивільного позову.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речеве право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпечність.

Також з матеріавлів кримінальної справи випливає, що ОСОБА_2 з 01 серпня 2011 року на підставі трудового договороу працював водієм у підприємця ОСОБА_4, і в період з 13.12.2011 до 26.12 2011 року, тобто на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у відпустці. При розгляді справи суд першої інстанції належним чином не з'ясував чому ОСОБА_2 перебуваючи у відпустці перевозив належний підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 товар, а також не дав жодної правової оцінки показанням ОСОБА_2, які він давав на досудовому слідстві та у суді про те, що вказаний товар перевозив по усній вказівці ОСОБА_4, а також не з'ясував причину подальшої зміни ОСОБА_2 своїх показань у цій частині.

З'ясування вказаних обставин також має істотне значення для правильного вирішення цивільних позовів. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені судом першої інстанції недоліки, а тому вирок суду, в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Оскільки цивільні позови ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди тісно пов'язані з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і від правильного встановлення особи, відповідальної за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки залежить розмір стягнення з цієї особи шкоди, а тому вирок суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Цивільний позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»вирішений відповідно до закону, а тому вирок суду, в цій частині, слід залишити без зміни.

Арешт на майно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 органами досудового слідства був накладений з метою забезпечення цивільних позовів. Оскільки, вирок суду в частині цивільних позовів підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, то підстав для скасування зазначеного арешту, колегія суддів судової палати не знаходить.

Керуючись ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів судової палати,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2, його захисника -адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, апеляції цивільних відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представника -ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду від 18 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у той же суд в іншому складі суду.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий

Судді