Ухвала суду № 26862146, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-8814/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Ліщук В.В.

представника відповідача Пугач Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012р. по справі № 2а-8814/12/2070

за позовом Харківської обласної митниці

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області третя особа ОСОБА_3

про скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська обласна митниця, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в Харківській області, в якому просив:

- скасувати постанову ВП №32431545 начальника ВПВР УДВС ГУЮ в Харківській області Корнейчука С.П. про перевірку виконавчого провадження від 07.06.2012 р. та постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Харківській області Пугач Н.В. від 04.05.2012 р. ВП № 32430739;

- зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ в Харківській області відкрити виконавче провадження по виконанню постанови Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2012 р. по справі №2018/2444/2012 про накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації на користь держави безпосереднього предмету порушення митних правил: автомобіль марки "FIAT CINQUECENTO", 1993 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, після встановлення його місцезнаходження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 року адміністративний позов Харківської обласної митниці - задоволено частково.

Скасовано в повному обсязі постанову від 04.05.2012р. ВП №32430739 "Про відмову у відкритті виконавчого провадження".

Скасовано в повному обсязі постанову від 07.06.2012р. ВП №32431545 "Про перевірку виконавчого провадження".

Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 року в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 2 ч. 4 ст. 19, ст. ст. ст. 26, 62, 64 Закону України "Про виконавче провадження", п. 8, п. 9 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2001 р. № 1724, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем за номером 047/8070/12 було складено протокол про порушення митних правил - ст. 348 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV громадянином Литви -п. ОСОБА_3 Суть виявленого митним органом порушення полягає у невиконанні п. ОСОБА_3 зобов'язання про зворотнє вивезення до 07.09.2005 р. тимчасово ввезеного на митну територію України автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2.

Зазначений протокол датований 17 грудня 2012 р., у той час як фактично протокол був складений 17.01.2012 р.

При складенні протоколу про порушення митних правил №047/8070/12 позивачем згідно з ст.377 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV було вилучено належний порушнику гр. ОСОБА_3 автомобіль марки BMW реєстраційний НОМЕР_3.

Позивач, при складанні протоколу про порушення митних правил №047/8070/12, у протоколі вартість згаданого транспортного засобу згідно з документами, що були складені при оформленні тимчасового ввезення автомобілю на митну територію України, не визначив.

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 гр. ОСОБА_3 визнано винним у скоєні порушення митних правил, передбачених ст.348 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV та накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації на користь держави безпосереднього предмету порушення митних правил - автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2, після встановлення його місцезнаходження. Автомобіль марки BMW реєстраційний НОМЕР_4 за рішенням суду підлягав поверненню гр. ОСОБА_3

27.02.2012 р. позивач звернувся до Київського районного суду міста Харкова з приводу встановлення порядку і способу виконання постанови від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012.

Дана заява Харківської обласної митниці постановою Київського районного суду міста Харкова від 07.03.2012р. залишена без задоволення, з підстав відсутності відомостей про вартість автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2.

Постанова Київського районного суду міста Харкова від 07.03.2012р. по справі №2018/2444/2012 митним органом не була оскаржена та набрала законної сили.

З питання примусового виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, в особі старшого державного виконавця Пугач Н.В. від 04.05.2012р. ВП№32430739 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012.

Підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець зазначив п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", з посиланням на те, що згідно протоколу № 047/80700/12 порушення митних правил від 17.12.2012 р. майно, яке підлягає конфіскації, а саме: автомобіль марки FIAT CINQUECENTO 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 не було вилучено митними органами, місце його знаходження невідомо. (а.с. 9).

Позивач скористався порядком адміністративного (позасудового) оскарження постанови державного виконавця від 04.05.2012р. ВП№32430739 «Про відмову у відкритті виконавчого провадження».

07.06.2012 року начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області прийнято постанову ВП № 32431545 про перевірку виконавчого провадження, якою відмовлено заявникові у задоволенні скарги з тих підстав, що автомобіль, який підлягає конфіскації, митним органом не вилучався, державному виконавцю не передавався, місцезнаходження його невідоме.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача про скасування спірних постанов від 04.05.2012р. ВП №32430739 "Про відмову у відкритті виконавчого провадження" та від 07.06.2012р. ВП №32431545 "Про перевірку виконавчого провадження".

Також суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2012 року по справі № 2018/2444/2012 на підставі тих документів, які були подані позивачем, оскільки підстави для покладання на відповідача обов'язку прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 14, частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В силу ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", постанова Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2012 р. по справі № 2018/2444/2012 є виконавчим документом, набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Статтею 1 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В силу приписів ч.1 та ч. 2 ст.2 згаданого закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і згідно з ч.2 цієї статті здійснюється державними виконавцями. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, в обґрунтування висновку щодо наявності обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, які слугували підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, відповідач посилається на приписи ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку обліку, зберігання, оцінки, вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним (затверджений постановою КМУ №1724 від 26.12.2011р.) та Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна, конфіскованого за рішенням судів та розпорядження ним (затверджено наказом Міністерства юстиції України, Державної митної служби України №1833/5/943 від 12.10.2009р.) згідно яких, митний орган повинен вилучити майно, що підлягає конфіскації, і передати таке майно до органу державної виконавчої служби України.

Відповідно ст. 32 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Положення зазначеної норми Закону кореспондуються з приписами п. 1.5 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.99 р., відповідно до якого, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; відбирання дитини; інші заходи, передбачені рішенням.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що відповідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Пунктом 2 ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність майна, яке підлягає конфіскації, не є визначеною законодавцем підставою, що перешкоджає прийняттю державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, колегія суддів зауважує, що приписами ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений повноваженнями на розшук транспортного засобу.

Відповідно ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи постанову від 04.05.2012р. ВП №32430739 "Про відмову у відкритті виконавчого провадження" та постанову від 07.06.2012р. ВП №32431545 "Про перевірку виконавчого провадження", відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012р. по справі № 2а-8814/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2012 р.