Ухвала суду № 26861951, 09.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5023/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Єрісової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі № 2а-5023/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 000610700/0 та № 000620700/0; зобов'язати відповідача визнати достовірною та належною до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 99 633,00 грн.; зобов'язати відповідача провести дії по відшкодуванню суми податку на додану вартість у заявленому ТОВ "Всток-Агро" розмірі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 000610700/0 та № 000620700/0.

В іншій частині позовних вимог позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 5.12.2 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 15.11.2010 року по 25.11.2010 року, фахівцями ДПІ у Московському районі проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2010 року № 10269/07-013/30589815, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем: пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 58616,00 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2010 року на 151245 грн.; у серпні 2010 року на 113670,00 грн., у вересні 2010 року на 90792,00 грн.; п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2010 року на 43879 грн., у вересні 2010 року на 99633,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, слугували підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 17.12.2010 року № 0000620700/0, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33823 грн. та нараховано штрафні санкції у 13529 грн.; № 0000610700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 99633,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого оскаржувані рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підтвердження факту перетину ТМЦ митного кордону України, що в силу приписів п. 6.2, 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою застосування "0" ставки податку до бази оподаткування, а також реальності угод, укладених між позивачем та ТОВ "Агротрейд", що спростовує висновки податкової інспекції про нікчемність договорів та, як наслідок, неправомірність формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2010 року № 000610700/0 та № 000620700/0.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку №165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Восток-Агро» (Покупець) та ТОВ "Агротрейд" м. Харків, (Постачальник) укладено договір поставки від 15.01.2010 року № 5/1, згідно умов якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку, а Покупець прийняти та оплатити продукцію у найменуванні, кількості та за ціною, зазначеним у підписаних сторонами Договору специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. п. 2 Договору, поставка продукції здійснюється на умовах EXW-Франко, склад Продавця - м. Харків, вул.. Текстильна, 131 у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс-2000.

Факт придбання ТОВ «Восток-Агро» товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Агротрейд" підтверджується наявними в матеріалах копіями документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними № 23 від 02.07.2010 року, фактичне відвантаження товару здійснено 05.07.2010 року; № 119 від 08.07.2010 року фактичне відвантаження здійснено 09.07.2010 року; № 336 від 22.07.2010 року фактичне відвантаження здійснено 23.07.2010 року; № 87 від 06.08.2010 року фактичне відвантаження здійснено 09.08.2010 року; № 96 від 06.08.2010 року фактичне відвантаження здійснено 09.08.2010 року; № 384 від 19.08.2010 року фактичне відвантаження товару здійснено 20.08.2010 року; № 67 від 03.09.2010 року фактичне відвантаження здійснено 06.09.2010 року; № 486 від 23.09.2010 року фактичне від вантаження здійснено 24.09.2010 року та податковою накладною від 02.07.2010 року № 23 на загальну суму з ПДВ 241105,86 грн. (а.с.66 ).

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Агротрейд», що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача. (а.с. 73, 77, 80).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкова накладна - вимогам пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції за договором поставки від 15.01.2010 року № 5/1 між ТОВ "Восток-Агро" та ТОВ "Агротрейд" повністю підтверджені відповідними первинними документами (податковими накладними, видатковими накладними, розрахунками, банківськими виписками, договором актами виконаних робіт, звітом, банківською випискою).

При цьому, нікчемність договору поставки від 15.01.2010 року № 5/1, укладеного між позивачем та його контрагентом, податковий орган обґрунтовує тим, що по взаємовідносинам ТОВ "Восток-Агро" та ТОВ "Агротрейд" не складався договір відповідального зберігання. Крім того, під час перевірки встановлено, що документації про рух товару на складі на підприємстві немає.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи податкового органу, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, директором ТОВ "Восток-Агро" - Браженко С.В. було направлено на ім'я директора ТОВ "Агротрейд" - Малимона С.В. листи від 02.07.2010 року, 22.07.2010 року, 06.08.2010 року, 19.08.2010 року, 03.09.2010 року із проханням прийняти на зберігання товар у певній кількості до прибуття машини під завантаження, у зв'язку із неможливістю вивезти зі складу товар, отриманий позивачем за видатковими накладними. Зазначені листи містять візу "Не заперечую", дату та підпис директора ТОВ "Агротрейд", скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1. ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності укладення між ТОВ «Восток-Агро» та ТОВ «Агротрейд» договору відповідального зберігання, оскільки сторони досягли домовленості щодо зберігання товару шляхом листування, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України. Крім того, колегія суддів зауважує, що відвантаження товару зі складу ТОВ "Агротрейд" здійснювалось наступного дня або через день після отримання позивачем такого товару за видатковими накладними.

Також, колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять докази щодо подальшої реалізації придбаного позивачем товару.

01.08.2009 року між ТОВ «Восток-Агро» (Постачальник) та ТОВ «Агротрейд» м. Курськ, РФ (Покупець) укладено контракт поставки № 01/08, згідно умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку у встановлені строки Покупцю готову продукцію, найменування, ціна та кількість якого зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

30.06.2010 року сторонами контракту поставки № 01/08 від 01.08.2009 року підписано специфікацію № 12, за якою ціна товару з ПДВ за ставкою 0% становить 1 141 900,00 руб.

Фактичне відвантаження товару здійснювалось зі складу ТОВ "Агротрейд", м. Харків, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товаро-транспортними накладними, а саме: CRM серія А від № 0052640 від 09.07.2010 року; CRM серія А № 011426 від 23.07.2010 року; CRM серія А № 020404 від 09.08.2010 року; CRM серія А № 0204955 від 20.08.2010 року; CRM серія А № 0109818 від 06.09.2010 р.; CRM серія А № 0165746 від 24.09.2010 р., де, вантажовідправник - ТОВ "Восток-Агро", вантажоотримувач - ТОВ "Агротрейд", м. Курськ, вул. Ломоносова, 30а, кв. 105, РФ, місце завантаження товару - м. Харків, вул. Текстильна, 131.

Перевезення вантажу по взаємовідносинам ТОВ "Восток-Агро" та ТОВ "Агротрейд", м. Курськ, РФ, здійснювалось ПП "Континенттранс", в межах виконання договору від 25.01.2010 року № 25/01/10-3 на надання транспортних послуг при перевезені вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполучення, укладеного з ТОВ "Восток-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, податковими накладними, рахунками.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські зобов'язання як ТОВ "Восток-Агро", так і ТОВ "Агротрейд" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відносно доводів податкового органу щодо заниження ТОВ "Восток-Агро" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2010 року в загальному розмірі 58616,00 грн. внаслідок відображення у складі операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою (експорт), суми 293080,00 грн., яка не підтверджена належно оформленою вантажною митною декларацією, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.1 ст. 4 цього Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів)

Згідно із пп. 6.1, 6.2.1 ст. 6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Статус належно оформленої вантажної митної декларації має лише у випадку дотримання всіх передбачених нормами чинного законодавства вимог при її заповненні, які встановлені Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. №574) та Інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженого наказом Державної митної служби України від 09.07.97р. №307).

Згідно із п. 2 Інструкції про порядок заповнення ВМД "Опис граф ВМД" визначено порядок графи 8 в ВМД "Одержувач/Імпортер". У вказаній графі наводяться відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) - у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або ПІБ фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу; у нижній частині графи після знака "ТЧ" проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; якщо одержувач - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або ПІБ і місце проживання фізичної особи.

При цьому, в обґрунтування висновку щодо заниження ТОВ "Восток-Агро" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2010 року внаслідок відображення у складі операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою (експорт), суми, яка не підтверджена належно оформленою вантажною митною декларацією, відповідач посилається на те, що згідно договору від 25.01.2010 р. № 25/-01/10-Э на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні з ПП "Континенттранс", жодна із сторін не має права передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди другої сторони. В наданій до перевірки ВМД від 12.07.2010 року № 800000015/0/322075 на суму 293080,00 грн. у графі 50 "Принципиал" зазначено ФО-П ОСОБА_4, з яким, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Восток-Агро" та податкового обліку, відсутні будь-які господарські взаємовідносини. Таким чином, податковий орган дійшов до висновку, що ТОВ "Восток-Агро" здійснило поставку товару згідно з вантажно-митними деклараціями, які заповнені в порушення Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими такі висновку податкового органу, з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 2.1 зазначеного Договору, ПП "Континенттранс" (Експедитор) та ТОВ "Восток-Агро" (Замовник) діють від свого імені та за дорученням організацій, з якими фони мають прямі договори. Жодна зі сторін не має права передавати свої повноваження за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, директором ПП "Континенттранс" на ім'я директора ТОВ "Восток-Агро" було надіслано запит із проханням надати згоду на здійснення перевезення, за заявкою ТОВ "Восток-Агро" на подачу вантажного автотранспорту 12.07.2010 року, для перевезення товару за маршрутом: м. Харків - м. Курськ, автомобілем Мерседес НОМЕР_1, власником якого є ПП ОСОБА_4, та надано наступні копії документів: договір на надання транспортних послуг № 08/07/10 Э, договір на надання транспортних послуг № 0112-09 від 01.12.2009 р., свідоцтво про допуск транспортного засобу для перевезення вантажу під вантажними печатками та пломбами, копії технічного талону та паспорту водія.

На вказаний запит, директором ТОВ "Восток-Агро" надано довідку, в якій зазначено, що для перевезення вантажу за заявкою на 12.07.2010 року, за маршрутом м. Харків - м. Курськ, транспортним засобом Мерседес НОМЕР_1, власником якого є ПП ОСОБА_4 ТОВ "Восток-Агро" не заперечує.

На підтвердження факту перевезення вантажу за заявкою на 12.07.2010 року за маршрутом м. Харків - м. Курськ, позивачем надано до матеріалів справи належним чином оформлений акт виконаних робіт № 1307-02 та копію міжнародної транспортної накладної № 00952640.

Таким чином, висновки податкового органу щодо здійснення ТОВ "Восток-Агро" поставки товару згідно з вантажно-митними деклараціями, які заповнені в порушення Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та, відповідно, заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2010 року в загальному розмірі 58616,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 000610700/0 та № 000620700/0, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки відповідач оскаржував постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі, в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі № 2а-5023/11/2070 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2012 р.