Постанова № 26860397, 23.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1742/12/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг»до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції (Братське відділення) (правонаступник Южноукраїнська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року №0000072300, №0000062300, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року ТОВ «Агросінтез Юг» (надалі - позивач, товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Єланецької МДПІ (Братське відділення), правонаступником якої є Южноукраїнська ОДПІ, (надалі -відповідач, ОДПІ) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 року:

- №0000072300, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 204804,69 грн., з яких 163834,75 грн. -за основним платежем та 40960,94 грн. -за штрафними санкціями;

- №0000062300, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 163843,51 грн., з яких 131074,81 грн. -за основним платежем, а 32768,70 грн. -за штрафними санкціями.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 07.03.2012 року №3/23-016/36849134 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.09.2010 року по 31.12.2011 року.

За актом перевірки підставою для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 655374,05 грн. та податкового кредиту за листопад 2010 року на суму ПДВ 131074,81 грн. по операціям із придбання сої у ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп».

В акті перевірки ДПІ стверджує, що операції позивача з цим контрагентом є нікчемними, оскільки фактично від вказаного постачальника товарів позивачу не поставлялось, а заявлені позивачем в деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану обсяги придбання товарів у цього постачальника є недійсними.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що донарахування йому спірними рішеннями податкових зобов'язань по операціям з ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»здійснено безпідставно, скільки при здійсненні операцій з цим контрагентом не було допущено порушень податкового законодавства, які стали підставою для спірних рішень. Ці операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, і виконувались реально, а перевезення сої від ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп» підтверджено товарно-транспортними накладними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ОДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп» як порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки акту перевірки про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп» обґрунтовуються відповідачем тим, що, по-перше, водій, який здійснював перевезення сої, не пам'ятає з якого підприємства здійснювались перевезення, не пам'ятає осіб, які надавали йому супроводжувальні документи від ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»та нічого не знає про таке підприємство; по-друге, опитаний працівниками податкової міліції директор ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»ОСОБА_5 зазначив, що йому нічого невідомо про ТОВ «Агросінтез Юг», по-третє, згідно декларацій ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп» з податку на прибуток та звітів 1-ДФ це підприємство не має основних засобів для здійснення господарської діяльності.

З цих підстав ДПІ вважає, що операції позивача із ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»в реальності не виконувались, тобто були безтоварними та нікчемними, а тому складені за цими операціями первинні документи не можуть підтверджувати такі операції і є недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд погодився з позицією ОДПІ, пославшись на ті ж самі обставини, що зазначені в акті перевірки.

Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем валових витрат податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

На час проведення позивачем операцій з вказаним контрагентм порядок формування платником податку валових витрат був встановлений ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу першого пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

В акті перевірки ОДПІ підтверджує, що операції позивача з придбання у ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»сої в кількості 206,96 т. на загальну суму 786448,83 грн. (у т.ч. ПДВ -131074,81 грн.) задокументовані накладними від 01.11.2010 року РН-220111, від 10.11.2010 року РН-211011 та податковими накладними №220111 від 01.11.2010 року та №211011 від 12.09.2011 року; оплата проведена позивачем в повному обсязі готівковими платежами згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів №1014 від 01.11.2010 року та №1158 від 10.11.2010 року; транспортування сої здійснювалось транспортом ТОВ «Альтаїр Юг»за договором про надання послуг №75 від 25.10.2010 року згідно товарно-транспортних накладних №020581 від 01.11.2010 року, №020580 від 02.11.2010 року, №020578 від 03.11.2010 року, №020576 від 10.11.2010 року, №02577 від 11.11.2010 року та №020579 від 04.11.2010 року водієм ОСОБА_6.

Відповідач не посилається на невідповідність вимогам законодавству вказаних первинних документів.

Факт того, що ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп».

В той же час, будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що таких механізм на законодавчому рівні не визначений. Податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп».

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ОДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання сої у ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента.

Крім посилань на вищезазначені пояснення водія ОСОБА_6, директора ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»ОСОБА_7, та на показники декларацій ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»з податку на прибуток та звітів 1-ДФ, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання сої із ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп».

Що стосується пояснень водія ОСОБА_6 та директора ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»ОСОБА_7, ксерокопії яких долучені до матеріалів справи, то відповідачем не доведено, що ці копії пояснень долучені до матеріалів даної адміністративної справи з дотриманням законодавства, оскільки залишається невідомим, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною відбирались ці пояснення, і на підставі якого процесуального документа їх ксерокопії були вилучені зі справи, у зв'язку з якою ці пояснення давались, та передані до матеріалів даної справи. Самі ксерокопії пояснень не завірені уповноваженими на то посадовими особами.

Згідно з п.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, зазначені особи при наданні пояснень не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а пояснення директора ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»ОСОБА_7 щодо відсутності операцій із позивачем, якщо такі пояснення реально надавались, можуть бути обумовлені його наміром ухилитися від відповідальності за можливі негативні результати діяльності ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп».

Слід зазначити, що поясненнями водія ОСОБА_6 підтверджується сам факт перевезення цією особою для позивача на автотранспорті ТОВ «Альтаир Юг»сої з м. Херсона, а його пояснення стосовно того, що він не пам'ятає осіб, які надавали йому документи, і нічого не знає про найменування постачальника, не спростовує самого факту таких перевезень.

Посилання ДПІ на відсутність у ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»основних засобів підлягають відхиленню, оскільки ці обставини самі по собі достатнім та належним доказом безтоварності операцій позивача з цим постачальником бути не можуть.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»позивач надав до справи товарно-транспортні накладні на перевезення сої найнятим позивачем у ТОВ «Альтаїр Юг»вантажним автотранспортом із пунктом навантаження - м. Херсон та пунктом розвантаження - с. Іллічівка, а також договір із ТОВ «Альтаир Юг»№75 від 25.10.2010 року.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на ненадання позивачем документів про оплату транспортних послуг ТОВ «Альтаир Юг»є помилковими, оскільки, по-перше, ненадання таких документів не спростовує самого факту перевезень згідно зазначених товарно-транспортних накладних, по-друге, з договору із ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»№41 від 15.10.2010 року не вбачається обов'язку позивача здійснювати оплату транспортних послуг, а такий обов'язок покладений на продавця - ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»(п.6.1 договору, а.с.75).

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп», колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп», з якими ОДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених цих операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп», в матеріалах справи відсутні. ОДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ОДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких протизаконних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цього постачальника, висновок ОДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно наведених в акті перевірки тверджень податкового органу про укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів із ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп», колегія суддів зазначає, що по-перше, укладений позивачем з цим постачальником договір купівлі-продажу від 15.10.2010 року №41 на поставку насіння сої за своєю суттю є оспорюваним, так як його недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цього договору недійсним немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цього договору при його укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій позивача із ТОВ «Пі.Джі.Інт-Груп»належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути підставами для зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту за такими операціями.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги дорівнює максимальному розміру судового збору з позовів майнового характеру, тобто 2146,00 грн. та 1073,00 грн. відповідно.

З урахуванням того, що позивач при поданні позову сплатив 3686,48 грн., тобто на 1540,48 грн. більше ніж було необхідно, на користь позивача на підставі ст.94 КАС України підлягає стягненню з Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 3219,00 грн., а зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1541,48 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг»задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року -скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг»задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції від 20 березня 2012 року №0000072300 та №0000062300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг»понесені по справі судові витрати у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України в Миколаївській області з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Повернути позивачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 1540 (тисяча п'ятсот сорок) гривень 48 копійок шляхом безспірного списання цієї суми Державною казначейською службою України в Миколаївській області з казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти судового збору за подачу позову до адміністративного суду.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 жовтня 2012 року.

Головуючий: Судді: